Рішення № 69699096, 18.10.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М..

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 липня 2017 року в справі за позовом Повного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» в особі відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №104 Приватного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 28 липня 2017 року позов Повного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» в особі відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №104 Приватного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту задоволено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зазначає про те, що судом першої інстанції встановлено факт укладання договору фінансового кредиту № 10413334 від 19 червня 2013 року терміном на 30 днів з датою повернення кредиту 19.07.2013 року. Інших договорів про продовження терміну не укладалось. Проігноровано, що зазначені договори не були підписані відповідачем, а тому не можуть вважатися укладеними.

Вказує на те, що судом першої інстанції проігноровано те, що при заставі речей у ломбарді відповідальність позичальника обмежується вартістю закладної речі, як це передбачено п.5 ст. 358 ГК України, після реалізації заставного майна з торгів вимоги ломбарду до заставодавця (боржника) погашаються, навіть якщо сума, виручена при реалізації закладеного майна, недостатня для їх повного задоволення. Отже в районного суду не було правових підстав задовольняти уточнені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 122229, 14 грн. Сума кредиту згідно договору про надання фінансового кредиту № 10413334 від 19 червня 2013 року становила 33000 грн., а вартість закладного майна транспортного засобу за згодою сторін складала 47142,86 грн.

Крім того, зазначає про те, що за загальними правилами неустойку (штраф і пеню) можна стягувати тільки в межах однорічного строку позовної давності, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційнускаргувідхилити, а рішеннясуду першої інстанціїзалишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладені між сторонами договори відповідають вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови сторонами погоджені та підписані, кредитний договір виконувався позичальником, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача і свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Суд дійшов висновку, що боржник зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, якими встановлено обовязок боржника виконати зобовязання належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань та повернення кредиту. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову.

Такий висновок не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2013 року між сторонами укладено договір фінансового кредиту №10413334, відповідно до якого відповідач отримала 33 000 грн. до 19 липня 2013 року зі сплатою належних відсотків з розрахунку 0.2334 за кожен день користування кредитом до 19 липня 2013 року в сумі 2 301 грн. 66 коп. (а.с.19)

Боржником в заставу наданий автомобіль марки IVECO EUROCARGO ML 75 Е типу вантажний-С фургон реєстраційний номер НОМЕР_1 № шасі VIN-ZCFA75A0002091371, 1993 року випуску. (а.с.20, 21).

Факт виконання вказаного зобовязання підтверджується видатковим касовим ордером від 19 червня 2013 року в якому зазначено, що ПТ «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» передано ОСОБА_1 33000 грн. в якості кредиту за договором №10413334 від 19.06.2013 року. (а.с.22,23)

Боржник взяті на себе зобов'язання не виконала, в зв'язку з цим 24 жовтня 2016 року їй було направлене повідомлення з вимогою сплатити кредит та відсотки у 10 денний термін.

Відповідно до п.1 ч.2ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626, 627, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків історони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідност.526 ЦК Українизобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимогцивільного законодавства.

Станом на 16 листопада 2016 року за розрахунком позивача заборгованість складає суму позову у 122 229 грн. 14 коп., з них 37 528 грн. 39 коп. основного боргу Х 0.2334 як щоденний відсоток за користування кредитом Х 967 як дні прострочки з 26 березня 2016 року - часу останньої проплати за кредит по 16 листопада 2016 року - часу обрахунку (а.с.66).

Вимога про погашення заборгованості від ломбарду ОСОБА_1 була направлена 24 жовтня 2016 року, а позов до суду було подано 22 грудня 2016 року, тобто з пропуском трьохрічного строку.

В лютому 2017 року від імені ОСОБА_1 в даній справі було подано заперечення на позов, в яких її представник просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності ( а.с.76-77).

В суді ОСОБА_1 та її представник підтримали дане клопотання та пояснили, що місцевий суд безпідставно його не задовольнив.

Будь-яких інших договорів, крім договору фінансового кредиту №10413334 від 19 червня 2013 року ОСОБА_1 не укладала та не пролонгувала цей договір. Будь-яких оплат за умовами цього договору не здійснювала та не уповноважувала робити це будь-кого. На інших договорах поданих позивачем не міститься її підпису, як і на платіжних документах по погашенню заборгованості, тобто вони є неукладеними. Вона не мала поганих намірів, щодо невиконання умов договору і на підтвердження цього до переданого в заклад майна автомобіля, надала нотаріальне доручення на імя директора ломбарду та його батька для реалізації авто, однак ними цього зроблено не було, а автомобіль було поставлено на платну стоянку. Після закінчення трьохрічного строку позовної давності до неї прийшли працівники стоянки чи ломбарду та вимагали погашення оплати. Авто в неї не було, однак вона підписала документи на його продаж та була впевнена, що кошти пішли на погашення її заборгованості за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності за зазначеним вище договором розпочався з 20 липня 2013 року, оскільки станом на зазначену дату позичальник не погасила заборгованості, та закінчився через три роки, до звернення позивача з вимогою про погашення заборгованості та до звернення до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Що стосується інших договорів, копії яких містяться у справі, то вони не поновлювали перебіг строку позовної давності, оскільки є неукладеними. Про умови цих договорів ОСОБА_1 було не відомо і вона їх не підписувала та не оплачувала.

У встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст.10 та 60 ЦПК України, цю обставину позивач в справі не довів.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно зясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст.303, п.2 ч.1 ст.307,309,313-315,316, 317,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

АпеляційнускаргуОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 липня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Повного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» в особі відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №104 Приватного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту відмовити.

Стягнути Повного товариства «Ломбард «Комод» ОСОБА_4 і компанія на корись ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 2016,78 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

ОСОБА_5