Рішення № 69698526, 18.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/791/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2097/17Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Триголова В.М.., ОСОБА_2, при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ПАТ Банк «Траст», звернувся до Кобеляцького районного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до умов договору № RO31.0023871 від 12.03.2013 року відповідач отримала кредит в розмірі 55 175,00 грн. зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 6,49 % річних та 1,37 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 60 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом. Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач не проводила чергові платежі. Останній платіж відповідач здійснила в лютому 2014 року в сумі 2,29 грн., а тому станом на 21.03.2016 року за відповідачем по укладеному кредитному договору рахується заборгованість на загальну суму 113958,21 грн. В звязку з чим, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованість за кредитним договором у розмірі 113958,21 грн., та понесені позивачем судові витрати.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року позов ПАТ Банк «Траст» задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» (МФО 380474, ЄДРПОУ 35371070, р/р 37394001002 в ПАТ Банк «Траст») заборгованість за кредитним договором № R031.0023871 від 12.03.2013 року в сумі 113958,21 (сто тринадцять тисяч девятсот пятдесят вісім гривень 21 копійку) гривень, із яких: 48890,91 грн. сума заборгованості по кредиту; 5386,32 грн. прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 19924,21 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту; 39756,77 грн. пеня.

Стягнуто із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» 1709,38 грн. сплаченого судового збору.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_3 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ Банк «Траст» відмовити. Апелянт вважає, що дане рішення суду є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилося за відсутності сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 303 ЦК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що згідно заяви ОСОБА_3 від 12.03.2013 року про надання кредиту на споживчі цілі, між публічним акціонерним товариством Банк «Траст» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № R031.0023871 строком на 60 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом (а.с.11). З умовами надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі ОСОБА_3 була ознайомлена 12.03.2013 року (а.с.12-15).

У додатку № 1 до договору № R031.0023871 від 12 березня 2013 року між ПАТ Банк «Траст» та ОСОБА_3 визначено порядок та строки погашення отриманого останньою кредиту. Крім цього, сторонами погоджено сукупність вартість кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, згідно якого сума кредиту становить 55 175,00 грн. (сума платежу за розрахунковий період 42442,31 грн., страхування 12732,69 грн.), відсотки за кредитом 6,49%, комісія за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячна 1,37%, переплата 67 767,28 грн. Комісія за страховку 0,5 % (а.с. 16-17). Також, судом встановлено, що грошові кошти в сумі 42442,31 грн. ОСОБА_3 отримала 12 березня 2013 року (а.с.126).

03 грудня 2013 року ОСОБА_3 подала до ПАТ Банк «Траст» заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості по Кредитному договору № R031.0023871 (а.с.19), згідно якої між сторонами укладено Додаток № 1 (нова редакція від 03.12.2013 року) до Кредитного договору № R031.0023871 від 12.03.2013 року, згідно якого ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 19.04.2013 року до 12.03.2018 року зобовязана здійснювати сплату процентів та погашення основної суми боргу на загальну суму 110 569,95 грн. (а.с.20-21).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ Банк «Траст», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за договором свої зобовязання належним чином не виконує, заборгованість перед Банком не погашає, останній платіж здійснила 21.01.2014 року, а тому станом на 21.03.2016 р. за нею утворилась заборгованість по кредиту на загальну суму 113 958,21 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 48890,91 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5386,32 грн.; заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 19924,21 грн.; пеня - 39756,77 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів, з оскаржуваними висновками місцевого суду в повній мірі погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, та у відповідності зі ст. 530 цього кодексу, у встановлений строк відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Правильно визначившись із наявністю факту укладання сторонами кредитного договору та неналежного виконання відповідачем своїх обовязків за ним, судом першої інстанції залишено поза увагою доводи останньої щодо правильності розміру сум заборгованості по тілу кредиту, відсотках та пені, не надано правової оцінки положенням договору, якими передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що дійсно 12.03.2013 року відповідачка отримала в кредит на рахунок на споживчі цілі кошти в сумі 42442, 31 грн. Згідно виписки по особовому рахунку в той же день позивачем було перераховану до рахунок ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» страховий платіж в сумі 12732,69 грн.

Вивченням змісту кредитного договору встановлено, що останній не містить будь-яких узгоджених сторонами умов, якими б регулювалися питання порядку, строків проведення добровільного страхування, його умов, розміру страхового платежу та порядку його сплати. Окремого договору страхування матеріали справи не місять також.

Зважаючи на поведінку позивача в частині надання доказів на підтвердження зазначеного вище факту, як до суду першої, так і апеляційної інстанцій, добровільний характер страхування та відсутність даних, які б вказували на виявлення відповідачем волі на проведення страхування, відсутність первинних документів, які слугували підставою для перерахування позивачем коштів на рахунок страхової компанії, доводи апелянта, є обґрунтованими.

На думку колегії суддів, за таких обставин, розмір тіла кредиту, який підлягає стягненню з відповідача, складає 36158.22 грн. Відповідно сума відсотків за користування кредитом також буде меншою, та згідно проведених розрахунків становить 4366,66 грн.

При цьому, колегією суддів доводи апелянта в частині не дотримання вимог щодо письмової форми договору та не узгодження всіх істотних умов договору, не беруться до уваги, оскільки вони сформовані на підставі неправильного розуміння змісту документів, з яких складається договір та неправильного тлумачення положень ст. 207 ЦК України.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається. Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, щомісячна комісія банку встановлена за супроводження кредитної заборгованості протягом всього строку дії договору, тобто за дії банку, які є супутньою послугою, встановлення плати за яку було заборонено законом.

Зважаючи на те, що нікчемність умови укладеного між сторонами договору, щодо встановлення щомісячної комісії, прямо визначена законом, та те, що вона не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з її недійсністю, вимоги позивача про стягнення з відповідачки на їх користь заборгованості за комісією та пені за неналежне виконання обовязку по її сплаті, задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги, спростовуються матеріалами справи, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким вимоги публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства Банк «Траст» (МФО 380474, ЄДРПОУ 35371070, р/р 37394001002 в ПАТ Банк «Траст») заборгованість за кредитним договором № R031.0023871 від 12.03.2013 року в сумі 64025,91 (шістдесят чотири тисячі двадцять пять гривень девяносто одна копійка) гривень, із яких: 36158,2 грн. сума заборгованості по кредиту; 4366,66 грн. прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 23501,03 грн. пеня.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства Банк «Траст» 1709,38 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_2

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: