Рішення № 69698506, 20.10.2017, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1534/17

Провадження № 2/565/451/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2017 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

під головуванням судді Мануляка Ю.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Левадної О.А.,

позивача- відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення вихідної допомоги при звільненні та зустрічним позовом Кузнецовського міського комунального підприємства до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з ч.3 ст. 38 КЗпП України на ч.1 ст. 38 КЗпП України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі 32595 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера адміністративного персоналу Кузнецовського міського комунального підприємства та був звільнений з роботи 25.05.2017 року, відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, у звязку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, зокрема ст. ст. 110,141, 163,165, 166 КЗпП України та умов колективного договору. Однак, Кузнецовське міське комунальне підприємство, порушуючи вимоги ст. 44 КЗпП України, не виплатило ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 32595 грн., оскільки середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складав 10865 грн.

Представником Кузнецовського міського комунального підприємства (надалі КМКП) до початку розгляду справи по суті, було предявлено зустрічний позов до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з ч.3 ст. 38 КЗпП України на ч.1 ст. 38 КЗпП України. Вимоги зустрічного позову обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 безпідставно було написано заяву про звільнення, відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, так як відсутні факти порушення КМКП законодавства про працю, зокрема і колективного договору, тому, на підставі ст. 235 КЗпП України, необхідно змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 Звільнення ОСОБА_1 відбулося з підстав зазначених у його заяві, а саме відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, оскільки, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України від 31.10.2012 року у справі № 6-120цс12, власник або уповноважений ним орган не вправі самостійно змінювати визначену працівником причину звільнення з роботи.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2017 року первісний та зустрічний позов обєднано в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій первісний позов підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Вимоги зустрічного позову не визнав повністю. Зазначив, що КМКП з 2016 року до моменту його звільнення, посилаючись на відсутність фінансових можливостей, невчасно виплачувалася працівникам заробітна плата та видавалися розрахунки з розшифровкою заробітної плати, не виплачувалася премія передбачена колдоговором, не видавались засоби індивідуального захисту та гігієни, не забезпечувалося матеріалами, інструментами, паливно-енергетичними ресурсами, а також не було дотримано належних умов охорони праці. Своїми діями КМКП, як роботодавець порушив ст. ст. 110,141, 163,165, 166 КЗпП України та пункти 2.1.6, 2.1.10,3.1.1, 4.1.1, 4.1.15, 4.1.16, 6.1.1, 6.1.18 умов колективного договору, що призвело до позбавлення можливості ОСОБА_1 виконувати свої посадові обовязки головного інженера КМКП, відповідно до посадової інструкції 2-ПІ-КМКП, а саме пунктів 2.1.5, 2.1.6, 2.1.12 та 2.1.25. Просив первісний позов задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник КМКП в судовому засіданні первісний позов не визнала в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову підтримала повністю з підстав зазначених у позовній заяві. Зазначила, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади заборгованості КМКП перед ОСОБА_1 по заробітній платі не було. З 25 по 26 травня 2017 року КМКП виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за травень 2017 року та заборгованість по фінансовим звітах. Затримка по виплаті заробітної плати, зокрема з січня по квітень 2017 року, відбулася не з вини КМКП, а стала результатом неправомірних дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Вказала, що працівникам КМКП видавалося сухе молоко, всі необхідні засоби індивідуального захисту та гігієни, забезпечувалося необхідними матеріалами та інструментами, здійснювалася доставка працівників транспортом на обєкти КМКП, які знаходяться за межами міста, невиплата премій була зумовлена збитковою діяльністю підприємства, а за таких умов виплата премій колдоговором не передбачена, атестація робочих місць була проведена у 2013 році і діє протягом пяти років, а на медогляд працівники підприємства направляються кожного року, тому КМКП було забезпечено належні умови охорони праці своїм працівникам. Просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.56,60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, зясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових правовідносинах з КМКП з 12.11.2002 року , а з 08.04.2014 року по 25.05.2017 року працював на посаді головного інженера адміністративного персоналу КМКП та був звільнений з роботи згідно наказу №319-к від 25.05.2017 року, відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, у звязку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, зокрема умов колективного договору на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.05.2017 року, що підтверджується копіями витягу з трудової книжки ОСОБА_1, заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України від 18.05.2017 року та наказу № 319-к від 25.05.2017 року.

З копії заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України від 18.05.2017 року вбачається, що на даній заяві наявне візування датоване 24.05.2017 року про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України без виплати вихідної допомоги.

З копії наказу № 319-к від 25.05.2017 року слідує, що бухгалтерії КМКП необхідно було провести повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України та колективного договору.

З копій довідки № 985 від 31.05.2017 року та розрахункових листків за січень травень 2017 року, виданих КМКП, встановлено, що в КМКП перед ОСОБА_1 була наявна заборгованість по заробітній платі, зокрема за січень березень 2017 року, та виплата заробітної плати проводилася з порушенням строків передбачених пунктом 2.1.9 колективного договору та відповідно ст. 115 КЗпП України.

Згідно копій довідок виданих КМКП №984 від 26.05.2017 року та № 1027 від 27.07.2017 року, встановлено, що станом на 26.05.2017 року заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 у КМКП не було, а середньомісячна зарплата ОСОБА_1 на момент звільнення становила 10865 грн.

З копії ухвали господарського суду Рівненської області від 11.01.2017 року та постанови про зняття арешту з коштів від 13.03.2017 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області встановлено, що на рахунки КМКП було накладено арешт, який знято 13.03.2017 року.

Вищезазначені обставини були визнані сторонами в судовому засіданні та не оспорювалися, а згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Така ж норма передбачена ст. 24 Закону України «Про оплату праці». Пунктом 2.1.9 колективного договору КМКП передбачено, що виплата заробітної плати проводиться не менше ніж два рази на місяць: за першу половину місяця до 23 числа поточного місяця, а за другу половину місяця до 8 числа місяця наступного за звітним.

З аналізу даних норм та колективного договору КМКП слідує, що КМКП було порушено строки виплати заробітної плати ОСОБА_1

Слід зазначити, що обовязок по виплаті заробітної плати покладається саме на роботодавця, тому посилання представника КМКП на те, що заборгованість по виплаті заробітної плати виникла не з вини КМКП є безпідставною. А посилання представника КМКП на те, що так як на момент звільнення ОСОБА_1 перед ним не було заборгованості КМКП по заробітній платі, тому звільнення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 38 КЗпП України не відповідає даній нормі також є безпідставним, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені.

Судом встановлено, що, відповідно до пунктів 2.1.5-2.1.7, 2.1.12 та 2.1.25 посадової інструкції 2-ПІ-КМКП головного інженера КМКП, до функціональних обовязків ОСОБА_1 входили, зокрема обовязки по організації роботи з охорони праці, що передбачені колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників КМКП та атестації робочих місць за умовами праці.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали, що працювали в КМКП та були звільнені 24.03.2017 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, оскільки були значні затримки по виплаті зарплати протягом 2016 року до моменту їхнього звільнення, не виплачувалася премія передбачена колективним договором, не видавались працівникам жодні засоби індивідуального захисту, гігієни та молоко, не проводилася атестація робочих місць, не здійснювалися заходи по охороні праці у звязку з відсутністю фінансування КМКП таких заходів. Після звільнення їм із затримкою було виплачено вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що працював начальником відділу охорони праці КМКП та звільнився за ч.3 ст. 38 КЗпП України, оскільки були значні затримки до 2,5 місяців по виплаті зарплати протягом 2016 року до моменту його звільнення, не виплачувалася премія передбачена колективним договором, не видавались працівникам жодні засоби індивідуального захисту, гігієни та молоко, не проводилася атестація робочих місць, не здійснювалися заходи по охороні праці у звязку з відсутністю фінансування КМКП таких заходів. Зазначив, що будучи начальником відділу охорони праці КМКП не був атестований через відсутність фінансування, що призвело до грубого порушення роботодавцем вимог Закону України «Про охорону праці».

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що працює головним бухгалтером КМКП, заборгованості перед ОСОБА_1 на даний момент КМКП не має та розрахункові листи видаються працівникам один раз на місяць, раніше мала місце заборгованість по зарплаті перед працівниками, а також кошти на витрати по охороні праці не виділялися і не виділяються через брак коштів, оскільки арештовані рахунки КМКП. Зазначила, що вихідна допомога при звільненні не виплачувалася ОСОБА_1І відповідно до проставленої візи на заяві ОСОБА_1 про звільнення.

За таких обставин, невиконання роботодавцем покладених на нього обовязків по фінансуванню заходів щодо охорони праці та придбання необхідних матеріалів та інструментів унеможливили виконання ОСОБА_1 вимог положень посадової інструкції 2-ПІ-КМКП та відповідно виконання своїх посадових обовязків.

Відповідно до норм ст. ст. 141, 162, 163, 165, 166 КЗпП України, ст. 8 Закону України «Про охорону праці» та п.п. 4.1.1,4.1.15, 4.1.16 колективного договору КМКП, власник зобовязаний неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, виділяти кошти на заходи по охороні праці, видавати спецодяг, засоби індивідуального захисту, мило, знешкоджуючі засоби та молоко працівникам із шкідливими та небезпечними умовами праці до яких відносяться працівники КМКП і керівництво якими здійснював ОСОБА_1 за своїми функціональними обовязками.

Суд вважає неналежними доказами, які не містять інформації щодо предмету доказування, відповідно до ст. 58 ЦПК України, оборотно-сальдові відомості за січень 2016 року -вересень 2017 року, оскільки вони не містять інформації, яка б підтверджувала видачу матеріалів, спецодягу та засобів гігієни працівникам КМКП, картку рахунку 209 за 2016 рік, оскільки вона містить інформацію про переміщення сухого знежиреного молока на складах КМКП та постачальника з лютого по червень 2016 року та відомості по матеріалах в експлуатації за жовтень 2017 року, так як дані документи не відносяться до періоду на який вказував ОСОБА_1 у своєму позові та не містять інформації, яка б підтверджувала видачу працівникам КМКП.

Інших порушень норм трудового законодавства, зазначених у позові ОСОБА_1, з боку КМКП судом не встановлено.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору на підставі частини третьоїстатті 38 КЗпП Українизначення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукав працівника припинити трудові відносини з відповідачем, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.

Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьоюстатті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 22.05.2013 року у справі № 6-34цс13, а рішення Верховного Суду України є обовязковими для застосування судами України, згідно ст. 360-7 ЦПК України.

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38і39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно ч.3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Отже, суд приходить до висновку, що КМКП, як роботодавцем, були допущені порушення норм трудового законодавства та колективного договору, що призвело до затримки виплати заробітної плати та неможливості виконання ОСОБА_1 вимог положень посадової інструкції 2-ПІ-КМКП, що є відповідно порушенням його трудових прав. Тому були наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 за ч.3 ст38 КЗпП України та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, а відповідно не має підстав для зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з ч.3 ст. 38 КЗпП України на ч.1 ст. 38 КЗпП України

Середньомісячна зарплата ОСОБА_1 на момент звільнення, визначена відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, становить 10865 грн. Отже, сума виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 складає 32595 грн. (10865 грн. *3).

За таких обставин, первісний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача по первісному позову судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст. ст. 38, 44,115, 141, 162, 163, 165, 166 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 8 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 8,10,11,60,61,88,209,213,214,215,292,294,296 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (ЄДРПОУ 30536302) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 32595 (тридцять дві тисячі пятсот девяносто пять) гривень.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (ЄДРПОУ 30536302) в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову Кузнецовського міського комунального підприємства до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з ч.3 ст. 38 КЗпП України на ч.1 ст. 38 КЗпП України за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2017 року.

С у д д я: ОСОБА_7В