Постанова № 69698386, 19.10.2017, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1163/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонера по інвалідності, працюючого приймальником - відправником у ТОВ "Промислово-комерційній фірмі Євростар" проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СР №277435 виданий 14.01.1998 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2017 року о 10-45 год. по вулиці Івана Мазепи в м.Житомир, ОСОБА_1, керував автомобілем марки "Volkswagen Transporter", з державним номерним знаком ВК 4157 ВЕ, перебуваючи в стані алкогольного спяніння. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння стверджується висновком №772 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю.

На розгляді справи в суді ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що ввечері 25 серпня 2017 року заїхав до брата в м. Житомир, де випив невелику кількість алкогольних напоїв, після чого ліг спати. Вранці 26 серпня 2017 року до ОСОБА_1 зателефонувала його дружина та повідомила, що його мати, яка хвора на рак, знаходиться в тяжкому стані, а тому йому необхідно терміново їхати додому. Проте, їдучи додому ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, де ними згодом було складено протокол за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, при продуванні газоаналізатору у медичному закладі було визначено мінімальний вміст алкоголю в видихуваному повітрі. Також ОСОБА_1 повідомив, що має сімю, є батьком п'ятьох дітей, і пенсії по інвалідності, яку він отримує не вистачає на їх утримання, а тому змушений був влаштуватися на роботу приймальником - відправником у ТОВ "Промислово-комерційній фірмі Євростар", де його робота полягає у прийманні та перевезенні автомобілем брухту чорного та кольорових металів. Тому, у випадку позбавлення його права керування, він буде позбавлений засобів для існування, необхідного для утримання своїх 5 (п'ятьох) дітей та хворої матері.

Як вбачається із висновку обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради №772 від 26 серпня 2017, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 26 серпня 2017 року перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.3)

З долученого ОСОБА_1 до матеріалів справи копії епікпризу вбачається, що у його матері ОСОБА_2 встановлено діагноз: хвороба Ходжкіна, змішано-клітинний варіант, а також супутній діагноз: хронічний необструктивний бронхіт в стадії загострення (а.с.9).

Згідно копії посвідчення серії АГ №544803 від 22.06.2006 року, ОСОБА_1 є пенсіонером за третьою групою інвалідності (10), встановленої актом оглядом МСЕК серії РВН №0182423 від 28.12.2010 р. (а.с.11).

Із укладеного договору оренди нерухомого та рухомого майна №01/06-147 ОР від 01.06.2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "Промислово-комерційній фірмі Євростар" піднавіс загальною площею 824,9 м/кв., що знаходиться за адресою: Рівненська область Дубровицький район с.Берестя вул. Шевченка, 3,, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу №05/07/16 від 05.07.2016 року, а також кран маніпулятор на базі автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію СХО546657, виданого 29.09.2016 року (а.с.12).

Як вбачається із наказу №26 від 01 червня 2017 року, виданого ТОВ "Промислово-комерційною фірмою Євростар", ОСОБА_1 прийнятий на посаду приймальником - відправником з 01 червня 2017 року (а.с.13).

Відповідно до інформаційного листа №1810-212 від 18.10.2017 року, виданого ТОВ "Промислово-комерційною фірмою Євростар", ОСОБА_1 працює на посаді приймальника - відправника у ТОВ "Промислово-комерційна фірма Євростар" з 01 червня 2017 року і по даний час. В роботі використовує власний транспортний засіб кран маніпулятор на базі автомобіля НОМЕР_3 (а.с.14).

Із копій свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_1 має п'ятеро дітей: ОСОБА_3, 20.10.1994 року (а.с.20); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21); ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.22) ; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.24).

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на розгляді справи в суді та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведено повністю.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено письмовими доказами ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП в силу вимушених обставин, тобто крайньої необхідності, а тому суд відповідно до ст.34 КУпАП вважає за необхідне врахувати вказану обставину, разом із щирим каяттям, як пом'якшуючі. Обставин, які обтяжують його відповідальність, судом не встановлено.

Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.23, 33 КУпАП, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, повне визнання своєї провини, щире каяття, особу ОСОБА_1, який вчинив правопорушення вперше та у стані крайньої необхідності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідальність, яка передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік є неспіврозмірною вчиненому ОСОБА_1 адміністративному правопорушенню, а також ті обставини, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, займається прийманням та перевезенням брухту чорного та кольорів металів, суд вважає, що у випадку позбавлення у нього права керування, він буде позбавлений необхідних для утримання сімї та хворої матері засобів для існування, суд приходить до висновку, що йому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті 130 ч.1 КУпАП без позбавлення права керування, що буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ним нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню, що буде необхідним і достатнім для виправлення правопорушника.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП України, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті гривень) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень).

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 20400,00 (двадцять тисяч чотириста гривень).

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_8