Ухвала суду № 69695038, 19.10.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/213/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1679/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

за участю секретаря: Лапка Ю.В.

сторін: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 представника позивача Ніколайчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2017 року у цивільній справі за позовом Державного підприємства „Летичівське лісове господарство" до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов'язання звільнити приміщення,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ДП „Летичівське лісове господарство", звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що з метою безпосереднього та якісного виконання службових обов'язків лісничим ОСОБА_1 у 1992 році йому було надано кордон (нежитлове приміщення) разом із допоміжними спорудами, які знаходяться в кварталі 28 Головчинецького лісництва Летичівського державного лісогосподарського підприємства, правонаступником якого є Державне підприємство „Летичівське лісове господарство" (далі - підприємство).

Підприємство входить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, яке є центральним органом державної влади у сфері лісового господарства України. Згідно свідоцтва про право власності від 25 червня 2015 року на нежитлове приміщення, Головчинецького лісництва (урочище Марковецька дача, квартал 28), підприємство є власником будівель загальною площею 302,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

29 січня 2013 року трудовий договір між підприємством та ОСОБА_1 було припинено за власним бажанням останнього відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Однак, незважаючи на усні та письмові звернення підприємства щодо вивільнення вказаних приміщень, ОСОБА_1 звільнити приміщення в добровільному порядку не бажає. Вказаними діями відповідача підприємству завдається значна шкода в частині володіння, користування та розпорядження даним майном.

У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати ОСОБА_1 разом з іншими особами, які перебувають з ним в нежитловій будівлі (кордоні) звільнити приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити нежитлове приміщення (кордон), що знаходиться по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ДП «Летичівське лісове господарство» судові витрати у сумі 243,60 грн. - по 60,90 грн. з кожного.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом при його прийнятті неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, не надано належної правової оцінки доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, не враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилається на те, що спірне приміщення є житловим будинком, який у 1992 році було побудовано позивачем. На цей будинок площею 137,6 кв. м 22 грудня 1992 року було складено план, виготовлена технічна документація, у тому числі, була складена експлікація до плану житлового будинку Хмельницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації. З вказаної технічної документації вбачається, що до складу житлового будинку входять коридор, тамбур, прихожа, туалет, ванна, кухня, їдальня, 4 жилих кімнати, а відтак, дана будівля за своїми ознаками є житловим будинком.

У 1992 році відбулось прийняття в експлуатацію об'єкту - одноповерхового кордону (під поняттям „кордон" розуміється будинок для проживання лісника). Відповідач ОСОБА_1 працював лісничим у Летичівському лісгоспі, у зв'язку з чим йому та членам його сім'ї після закінчення будівництва у грудні 1992 року було надано для проживання будинок (кордон) по АДРЕСА_1, і це не заперечується позивачем. У вказаному приміщенні зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 та членів його сім'ї (відповідачів), що підтверджується довідками сільської ради та виписками з погосподарської книги.

Крім того, за твердженнями апелянта, той факт, що спірне приміщення є житловим, підтверджується висновком експертного дослідження будівельно-технічної експертизи №402/ед/016, однак, місцевий суд при вирішенні спору не дав належної правової оцінки зазначеним вище доказам.

Також, як зазначено в апеляційній скарзі, безпідставним є застосування місцевим судом до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України, які регулюють захист права власності, за відсутності підстав для виселення відповідача, передбачених Житловим кодексом УРСР. На думку апелянта, даний спір виник з житлових правовідносин та пов'язаний з виселенням особи та позбавленням її права користування житлом, тому мають застосовуватись положення Житлового кодексу УРСР, який є спеціальним актом законодавства України.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що наказом по Летичівському лісгоспзагу Хмельницького обласного управління лісового господарства і лісозаготівлі від 02 серпня 1985 року ОСОБА_1 з 26 липня 1985 року затверджено на посаді лісничого Головчинецького лісництва (т. 1 а. с. 5).

24 листопада 1991 року Летичівський лісгоспзаг перейменовано в Летичівське державне лісогосподарське підприємство, а 23 березня 2005 року перейменовано в Державне підприємство «Летичівське лісове господарство».

Наказом №4 від 29 січня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (т. 1 а. с. 6).

Відповідно до рішення №3 Требуховецької сільської ради Летичівського району від 18 березня 2015 року будівлям Головчинецького лісництва встановлено поштові адреси, зокрема, будинок (кордон) - АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 19).

Із технічного паспорта на нежитлові приміщення Головчинецького лісництва Державного підприємства «Летичівське лісове господарство» (урочище Марковецька дача, квартал 28) АДРЕСА_1, виготовленого на замовлення ДП «Летичівське лісове господарство» ТОВ «Буд-тех інвентаризація» 30 березня 2015 року, вбачається, що будинок (кордон) (А-1) має загальну площу 137,6 кв.м., сарай (Б) має загальну площу 52,6 кв.м., сарай (В) має загальну площу 100,9 кв.м., погріб (Д) має загальну площу 11,9 кв.м. Загальна площа по об'єкту становить 302,9 кв.м. (т. 1 а. с. 121-129).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 червня 2015 року нежитлове приміщення, Головчинецького лісництва Державного підприємства «Летичівське лісове господарство» (урочище Марковецька дача, квартал 28) розташоване по АДРЕСА_1 Хмельницької області, загальною площею 302,9 кв.м., є державною формою власності і належить на праві власності Державному підприємству «Летичівське лісове господарство» (т. 1 а. с. 7).

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Летичівського районного управління юстиції №22368611 від 25 червня 2015 року, яким за ДП «Летичівське лісове господарство» зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 Хмельницької області, було предметом оскарження в судах адміністративної юрисдикції (постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та від 23 лютого 2017 року, які залишені без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, від 23 травня 2017 року) і судами було встановлено, що державний реєстратор таке рішення прийняв правомірно (т. 2 а. с. 11-26).

При цьому, судами адміністративної юрисдикції встановлено, що будівництво об'єкта нерухомості було завершено в травні 1992 року (згідно довідки Требуховецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області №114 від 5 червня 2015 року), ордер на вселення (в розумінні Житлового кодексу України) у будівлю (нежитлове приміщення) Головчинецького лісництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 Хмельницької області, не видавався.

Із довідки ДП «Летичівське лісове господарство» від 14 липня 2015 року, відповіді від 30 вересня 2015 року, на звернення ОСОБА_1, відповіді від 10 лютого 2016 року на запит суду вбачається, що з 1992 року на балансі підприємства рахується по обліку основних засобів - одноповерховий кордон (нежитлове приміщення), що знаходиться по АДРЕСА_1, призначений для перебування в ньому працівників державної лісової охорони з метою охорони лісових насаджень. Кордон введений в експлуатацію в 1992 році, загальною площею 137,6 кв.м., залишковою балансовою вартістю 24140,00 грн., даний будинок (кордон) будувався за кошти підприємства. За період роботи на підприємстві ОСОБА_1 житлових приміщень для проживання не отримував, а за перебування у вказаному приміщенні ОСОБА_1 в період з 1992 по 2015 рік здійснював оплату (т. 1 а. с. 8, 9, 10, 18, 51, 54, 116).

При розгляді справи встановлено, що у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 Летичівського району Хмельницької області разом з ОСОБА_1 перебувають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наданий з метою якісного виконання службових обов'язків для ОСОБА_1 кордон є не житловим приміщенням, трудові відносини між ним та позивачем припинились, тому правових підстав для подальшого використання вказаного нерухомого майна, яке є не житловим приміщенням, ОСОБА_1 та особами, які з ним перебувають, немає. На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту є вірним, і до даних правовідносин норми житлового законодавства не можуть бути застосовані, оскільки оспорюване приміщення є нежитловим, рішення адміністрації підприємства про надання відповідачу житлового фонду не приймалось, рішення про включення означеного приміщення до числа службових житлових приміщень органами місцевого самоврядування не приймалось.

Суд не взяв до уваги висновок експертного дослідження від 5 серпня 2016 року, складеного за замовленням ОСОБА_1, оскільки судом експертиза не призначалась, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність, і на стадії судового розгляду сторони клопотання про призначення експертизи не заявляли. Крім того, для експертного дослідження замовником надавались лише матеріали інвентаризації житлового будинку, однак, не надавались правовстановлюючі документи на право власності на вказане нерухоме майно підприємства.

З таким висновком погоджується колегія суддів Апеляційного суду Хмельницької області.

Так, відповідно до норм ЦК України: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317); власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319); право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391).

Посилання апелянта на те, що спірне приміщення є житловим будинком, який у 1992 році було побудовано позивачем, не свідчить про право власності апелянта на вказаний будинок. Будинок є державною власності і належить на праві власності Державному підприємству «Летичівське лісове господарство», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25 червня 2015 року.

Посилання апелянта, що згідно висновку експертного дослідження будівельно-технічної експертизи №402/ед/016 спірне приміщення є житловим, не дає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові. Для проведення зазначеного експертного дослідження замовником надавались лише матеріали інвентаризації житлового будинку, наявність яких у відповідних органах заперечується. Крім того, експерту не надавались правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно підприємства. На стадії судового розгляду сторони клопотання про призначення експертизи не заявляли.

Твердження апелянта про те, що місцевим судом до спірних правовідносин безпідставно застосовано положення Цивільного кодексу України, які регулюють захист права власності, за відсутності підстав для виселення відповідача, передбачених Житловим кодексом УРСР, і що даний спір виник з житлових правовідносин та пов'язаний з виселенням особи та позбавленням її права користування житлом, тому мають застосовуватись положення Житлового кодексу УРСР, який є спеціальним актом законодавства України є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. Рішення адміністрації підприємства про надання ОСОБА_1 житлового фонду не приймалось, рішення про включення означеного приміщення до числа службових житлових приміщень органами місцевого самоврядування не приймалось, в матеріалах справи відсутні. Крім того, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Летичівського районного управління юстиції №22368611 від 25 червня 2015 року, яким за ДП «Летичівське лісове господарство» зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 Хмельницької області, було предметом оскарження в судах адміністративної юрисдикції, де було встановлено, що ордер на вселення (в розумінні Житлового кодексу України) у спірну будівлю не видавався.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта, що у вказаному приміщенні зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 та членів його сім'ї (відповідачів), що підтверджується довідками сільської ради та виписками з по господарської книги. В матеріалах справи відсутні дані про реєстрацію ОСОБА_1 та членів його сім'ї за місцем знаходження спірної будівлі.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /підпис/ А.В. Купельський

Суддя /підпис/ Т.В. Спірідонова

Суддя /підпис/ Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області А.В. Купельський

_______________

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський І.Б. Категорія: 43, 44

Доповідач - Купельський А.В.