Рішення № 69693909, 12.10.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6141/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.

Провадження № 22-ц/783/4243/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю, зміну черговості спадкування,-

в с т а н о в и л а:

2 вересня 2015 року позивач звернувся з позовом ОСОБА_2 про встановлення факту його проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з 24 грудня 1990 року до дня смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1); встановлення, що позивач з 22 липня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані; визнання за ним (позивачем) права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 разом зі спадкоємцями другої черги. В обґрунтування позову посилається на те, що він проживав з ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловік і жінка з 24 грудня 1990 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права га обов'язки, які притаманні подружжю, проте свої стосунки не зареєстрували. Позивач проживав у квартирі ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_6 він здійснив її поховання. Просить позов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 травня 2017 року позов задоволено.

Ухвалено встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 24 грудня 1990 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено, що ОСОБА_5 з 22 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані.

Визнано за ОСОБА_5 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкоємцями другої черги.

Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що позивач дійсно проживав до 2009 року разом з його сестрою ОСОБА_6, проте в 2009 році вони перестали постійно проживати разом та вести спільне господарство, вони і надалі підтримували тісні стосунки, ОСОБА_5 часто бував у неї вдома, але з 2009 року це носило лише тимчасовий характер, вони не вели спільного господарства. Вказує, що його сестра працювала та отримувала заробітну плату і не потребувала матеріального забезпечення, крім того вона отримувала пенсію за віком та по інвалідності. Стверджує, що позивач протягом останніх п'яти років, що передували смерті його сестри, не проживав з ОСОБА_6, яка до жовтня 2014 року сама себе обслуговувала, працювала. Після проведеної операції по ампутації ноги їй було надано першу групу інвалідності.

В судовому засіданні відповідач та його представник, посилаючись на доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 56 років, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8). Позивач згідно договору-замовлення на організацію проведення поховання за оформлення договору, свідоцтва про поховання, копання могили і транспортні послуги сплатив 1 214,80 грн. (а.с.11).

30 липня 2015 року позивач звернувся до Першої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 як спадкоємець четвертої черги згідно із ст.1264 ЦК України (а.с.13). Першою львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 57376649, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №4224323 від 23 квітня 2015 року (а.с.12).

Спадковим майном є ? частини квартири АДРЕСА_1, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Спадкоємцем ОСОБА_6 є ОСОБА_2, який належить до спадкоємців другої черги.

У зв'язку із захворюванням ОСОБА_6, з приводу якого вона з 14 липня по 19 серпня 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні, та ампутацією ноги, 2 жовтня 2014 року їй встановлено першу групу інвалідності, що стверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ № 70769 (а.с.22). У зв'язку з інвалідністю їй призначено пенсію в розмірі 1 049 грн.

З довідки № 104, виданої Львівським обласним центром здоров'я, вбачається, що ОСОБА_6 працювала прес-секретарем ЛОЦЗ з 28 березня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті). Відповідно до розрахункових листів їй нараховано та виплачено заробітну плату: за 2010 рік - 24 193,09 грн., за 2011 рік - 27 760,97 грн., за 2012 рік - 35 211,01 грн., за 2013 рік 36 138,48 грн., за 2014 рік - 35 216,05 1 грн., за 2015 рік - 10 326,71 грн. (а.с. № 61-67).

Середній заробіток ОСОБА_5 з грудня 2014 року по травень 2015 року становив 3 498,30 гривень, що стверджується довідкою № 03/06, виданою Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Львівській області від 16 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З урахуванням пояснень допитаних свідків, квитанцій про сплату позивачем абонентної плати за кабельне телебачення за адресою проживання ОСОБА_6, довідки № 703 Відділення дозвільної системи та ліцензування УМВС України у Львівській області від 7 червня 2006 року, договору страхування від 7 червня 2006 року, замовлення на послуги стільникового зв'язку від 10 червня 2005 року, протоколу замовлення послуг та обладнання доступу до мережі Інтернету від 12 березня 2013 року, спільних фотографій, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач і ОСОБА_6 проживали однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, тому ОСОБА_5 належить визнати спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та прийшла до висновку, що в цій частині оскаржуване рішення належить залишити без змін, оскільки у зазначеній частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовну вимогу про зміну черговості одержання права на спадкування, суд першої інстанції посилався на те, що за життя ОСОБА_6 важко хворіла, зокрема цукровим діабетом у важкій формі, була інсулінозалежною, мала діабетичну стопу та інші захворювання. 22 липня 2014 року ОСОБА_6 проведена операція щодо ампутації ноги, у зв'язку з чим вона визнана інвалідом першої групи, перебувала в безпорадному стані та потребувала постійного догляду, щоденної сторонньої допомоги, допомоги у пересуванні та купівлі ліків, матеріальної допомоги на лікування та догляд, у приготуванні їжі. Суд зазначив, що таку допомогу, опіку і матеріальне забезпечення з 22 липня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 їй надавав позивач ОСОБА_5 Хоч ОСОБА_6 отримувала пенсію та заробітну плату, однак цих коштів не було достатньо. Такі висновки суду ґрунтуються на поясненнях свідків. Висновок суду про придбання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за спільні кошти інвалідного візка не підтверджено належними та допустимими доказами. У видатковій накладній одержувачем вказана ОСОБА_6 (а.с.17-18). Інші докази на підтвердження вказаного не надані.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З матеріалів справи вбачається, що доходи позивача не перевищували доходів спадкодавця. До 19 серпня 2014 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні. До дня смерті перебувала в трудових відносинах і додатково отримувала пенсію. Як ствердили учасники процесу, спадкодавець працювала дистанційно.

З урахуванням наданих доказів та вимог ст.ст.10,60, 212 ЦПК України, ст. 1259 ЦК України, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів що термін, протягом якого позивач опікувався спадкодавцем і витрати, які були понесені на поховання, не є підставою в розумінні ч.2 ст. 1259 ЦК України для задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування і визнання права на спадкування разом із спадкоємцем другої черги. Факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років доведений, але його встановлення не породжує юридичні насідки у зв'язку з недоведеністю вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення в частині встановлення, що ОСОБА_5 з 22 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу була в безпорадному стані, та визнання за ОСОБА_5 права на спадкування разом із спадкоємцями другої черги, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст.88 ЦПК України оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. З ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 належить стягнути 446,87 грн. судових витрат (сплаченого судового збору). З ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 належить стягнути 535,92 грн. судових витрат (сплаченого судового збору).

Керуючись ст.ст. 88, 303, ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 травня 2017 року в частині встановлення, що ОСОБА_5 з 22 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу була в безпорадному стані, та визнання за ОСОБА_5 права на спадкування разом із спадкоємцями другої черги, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В частині розподілу судових витрат рішення змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 446,87 грн. (чотириста сорок шість грн.87 коп.) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 535,92 грн. (п'ятсот тридцять п'ять грн. 92 коп.) судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Рішенняапеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді