Ухвала суду № 69692771, 17.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/2492/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/778/1181/17 Головуючий в 1-й інстанції Урупа І.В.

Єдиний унікальний № 320/2492/17 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Попрузі Ю.П.,

за участю:

прокурора Шелудько З.Л.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2017 року задоволено клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО.

Строк тримання під вартою ухвалено обчислювати з моменту затримання, а саме: з 11 години 30 хвилин 26 вересня 2017 року до 24 листопада 2017 року включно.

Визначений розмір застави у межах 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в

сумі 104000 грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці.

У разі внесення застави ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до слідчого Мелітопольського відділу ГУНП в Запорізькій області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави ухвалено визначити до 24 листопада 2017 року включно.

Згідно зі змістом судового рішення, слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважав, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважав за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_2 зазначає, що фактично сторона обвинувачення не довела жодного ризику, який свідчив би про наміри її підзахисного переховуватися від органів досудового розслідування або суду чи намір вчинити інше кримінальне правопорушення. Всі ризики є надуманими, оскільки: підозрюваний ніяким чином не може вплинути на слідчого, який має право безперешкодно в будь-який час отримати тимчасовий доступ до речей та документів та отримати в банківській установі відомості про рух грошових коштів за банківськими картками ОСОБА_3, крім того, всі банківські картки вже вилучені та долучені в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження; посилання сторони обвинувачення на ризик тиску на свідка є безпідставним, оскільки свідок «залегендована особа»; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню підозрюваний також не має наміру, оскільки він був допитаний в якості підозрюваного та надав правдиві та послідовні пояснення. Слідчий суддя в обґрунтування задоволення ухвали послався тільки на тяжкість скоєного злочину, не прийняв до уваги та не дав належну оцінку тому, що раніше підозрюваний жодного разу не притягувався ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності. Крім того, ОСОБА_3 має стійкі соціальні звязки: виховує двох малолітніх доньок; має постійне місце проживання; офіційно працевлаштований; за місцем роботи характеризується позитивно. Також зазначає, що під час затримання ОСОБА_3 працівники поліції били його та знущалися, та до сьогодні працівниками Мелітопольського ВП здійснюється постійний тиск на підозрюваного. Незважаючи на внесення застави за підозрюваного ОСОБА_3, він був незаконно позбавлений волі на 27 годин та поміщений до слідчого ізолятору, де він отримав множинні тілесні ушкодження.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід з застави на домашній арешт, встановивши його з 20 години вечора до 06 години ранку за адресою його реєстрації: м. Мелітополь, вул. Сімферопольська, 133. Сплачену заставу повернути заставодавцю ОСОБА_5 Зобовязати підозрюваного ОСОБА_3 здати слідчому Мелітопольського ВП на час досудового розслідування біометричний закордонний паспорт на імя підозрюваного. Заборонити підозрюваному без дозволу слідчого, слідчого судді, прокурора покидати місце проживання та відбування домашнього арешту. Контроль за виконанням умов домашнього арешту покласти на Мелітопольський відділ поліції.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу; прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, у звязку з наступним.

При розгляді клопотання слідчого слідчий суддя дійшов до висновків, які колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною 5 ст. 176 КПК України.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про задоволення клопотання слідчого щодо взяття під варту ОСОБА_3, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також, оцінено сукупність обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри та вагомість наявних доказів у вчиненні ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному провадженні, можливість продовжити злочинну діяльність, а також з метою ухилення від покарань за вчинені злочини, ризик залишення місця проживання та переховування від органів досудового розслідування та суду, що є перешкодою для встановлення істини по кримінальному провадженню, ризик незаконного впливу на свідків та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, і тому слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а отже обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.

Таким чином, задовольняючи клопотання слідчого, суд, з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, вказавши в ухвалі про наявність ризиків, вказаних в клопотанні.

З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або, якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини ("Нечипорук, Йонкало проти України" №42310/04 від 21 квітня 2011 року, "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, "Мюррей проти Сполученого Королівства" №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. "Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання" (справа "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Згідно тієї ж практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, суд у висновках щодо обґрунтованості підозри, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_3, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив, а надані прокурором докази на підтвердження висунутої підозри колегія суддів знаходить вагомими.

До того ж, у пункті 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 року Європейський Суд з прав людини зазначив, "що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Отже, доводи захисника щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання слідчого містить докази на підтвердження висунутої ОСОБА_3 підозри, які слідчій суддя взяв до уваги, приймаючи відповідне судове рішення.

Крім того, захисником підозрюваного в апеляційній скарзі питання про відсутність обґрунтованої підозри фактично не ставилося. Таке питання захисник порушив лише під час апеляційного розгляду. Посилання в апеляційній скарзі на вилучення якихось незрозумілих, на думку захисника, предметів у підозрюваного під час затримання, та подальше звільнення останнього від відповідальності за ст. 185 КУпАП, незрозуміло яким чином спростовує обґрунтованість висунутої підозри.

Зазначене захисником, стосується встановлення відповідних фактів та презумпцій на стадії досудового розслідування чи судового розгляду, і не є завданням кримінального провадження при обранні запобіжних заходів.

Це цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, а саме у рішенні "Феррарі-Браво проти Італії" №9627/81 від 14 березня 1984 року, де Суд зазначив: "питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведеність факту вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою". У рішенні "Мюррей проти Сполученого Королівства" №14310/88 від 23 жовтня 1994 року Суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".

Доводи апеляційної скарги захисника про стійкі соціальні звязки підозрюваного, а саме: те, що він виховує двох малолітніх доньок; має постійне місце проживання; офіційно працевлаштований; за місцем роботи характеризується позитивно, не спростовують та не знижують наявність встановлених слідчим суддею ризиків і, у той же час, не є безумовними для обрання іншого запобіжного заходу, ніж був обраний слідчим суддею, і на вірність висновків слідчого судді не впливають.

Посилання захисника не незаконні дії працівників поліції щодо її підзахисного, не є предметом розгляду у даному провадженні, і можуть бути вирішені у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, довів слідчому судді обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_3 на особисту свободу.

Рішення слідчого судді не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у звязку з внесенням застави, підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а тому прохання захисника про застосування до свого підзахисного домашнього арешту, який у відповідності до ч. 1 ст. 176 КПК Уураїни є більш суворим по відношенню до застави, є некоректним.

Таким чином, за вказаних обставин, колегія суддів прийшла до переконання, що ухвала слідчого судді прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, тому підстав для її зміни чи скасування не має.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО, з 11 години 30 хвилин 26 вересня 2017 року до 24 листопада 2017 року включно, з визначеним розміром застави в сумі 104 000 грн. 00 коп. залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Рассуждай