Рішення № 69692471, 18.10.2017, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 324/121/17

Провадження № 2-др/324/1/17

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності на будинок та стягнення вартості 1/2 частки автомобіля,

в с т а н о в и в:

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 15.08.2017 року у даній справі, яке набрало законної сили 26.08.2017 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжябув задоволений, поділене спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_1право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с.Воскресенка (назва до перейменування Чапаєвка), вул.Космічна, буд.15. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності на будинок та стягнення вартості 1/2 частки автомобілявідмовлено.

26.09.2017 року до Пологівського районного суду Запорізької області надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь підтверджені документально судові витрати в порядку ст.88 ЦПК України; розгляд справи здійснити за його відсутності та відсутності його представника.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм повісток про виклик в дане судове засідання.

Згідно п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухваленні 15.08.2017 року рішення Пологівським районним судом Запорізької області у даній справі не було вирішено питання про судові витрати, тому вказане питання відповідно до вимог ст.220 ЦПК України має бути вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.220 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обовязковою.

Оскільки позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не зявилися в судове засідання, однак про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені і про причини неявки суд не повідомили, то суд проводить судове засідання та ухвалює додаткове рішення без їх участі.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

25.01.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який містив три окремі вимоги майнового характеру. При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 1920грн., що підтверджується квитанціями від 25.01.2017 року №№141-143 ТВБВ №10007/0254 філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» на суму 640грн. кожна (а.с.30-32).

24.03.2017 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну позовних вимог, якою фактично зменшив свої позовні вимоги, які після цього складалися із двох окремих позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судові витрати, які складаються із судового збору в загальній сумі 1280грн., понесені позивачем ОСОБА_1 і документально підтверджені, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2, оскільки на його користь ухвалено рішення у даній справі. Разом із тим, судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 640грн., понесені позивачем ОСОБА_1, підлягають поверненню йому з Державного бюджету України, оскільки ним було зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Згідно п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Представник позивача ОСОБА_1адвокат ОСОБА_3 відповідно до п.1 укладеної між ними угоди №13 «про надання правової допомоги» від 17.03.2017 року, надавав правову допомогу як представник, а також прийняв на себе обовязки представляти права і законні інтереси позивача ОСОБА_1 в суді та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (а.с.70, 71).

Згідно квитанції №13/17 від 17.03.2017 року про сплату послуг у наданні правової допомоги та акту прийому виконаних робіт від 17.03.2017 року (а.с.72, 73), адвокатом ОСОБА_3 було прийнято від ОСОБА_1: 600грн., в якості оплати консультації, 1 година; 600грн., в якості оплати вивчення документів, 1 година; 1800грн., в якості оплати прогнозованого представництва суді, 3 години.

Згідно квитанції №13/17 від 31.07.2017 року про сплату послуг у наданні правової допомоги і акту прийому та оплати виконаних робіт від 31.07.2017 року (а.с.137, 138), адвокатом ОСОБА_3 було прийнято від ОСОБА_1: 4480грн., в якості оплати представництва суді, 7 годин.

Згідно квитанції №13/17 від 15.08.2017 року про сплату послуг у наданні правової допомоги та акту прийому-передачі виконаних робіт від 15.08.2017 року (а.с.139, 140), адвокатом ОСОБА_3 було прийнято від ОСОБА_1: 1280грн., в якості оплати представництва суді, 2 години.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК України.

Представник особи, який бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором (ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст. ст. 26, 42 ЦПК України, відноситься до осіб, які приймають участь у розгляді справи, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу. Цивільний процесуальний кодекс України не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді.

Таким чином, оскільки адвокат ОСОБА_3 відповідно до ч.2 ст.56 ЦПК України не допускався ухвалою суду до участі у цій справі як особа, яка надає правову допомогу, а брав участь у справі саме як представник позивача ОСОБА_1 і з 04.05.2017 року в судових засіданнях по даній справі фактично замінив позивача ОСОБА_1, який подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і в ній також зазначив, що його інтереси в суді буде представляти адвокат ОСОБА_3 (а.с.93), то відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат позивача на залучення представника до участі у справі в суді, адже відшкодування таких витрат чинне законодавство не передбачає, тому в задоволенні таких вимог позивача слід відмовити.

Разом із тим, витрати позивача ОСОБА_1 на оплату правової допомоги в загальній сумі 1200грн., наданої адвокатом ОСОБА_3, яка полягала у консультації та вивченні документів і на яку було витрачено 2 години, що підтверджується квитанцією №13/17 від 17.03.2017 року про сплату послуг у наданні правової допомоги та актом прийому виконаних робіт від 17.03.2017 року (а.с.72, 73), то вказані кошти підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2, оскільки вчинені поза судовим засіданням і безпосередньо повязані із наданням правової допомоги у даній конкретній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79, 84, 88, 220 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності на будинок та стягнення вартості 1/2 частки автомобілярозгляду, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2на користь позивача ОСОБА_1 понесенім ним судові витрати в загальній сумі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят)грн.

Зобовязати управління Державної казначейської служби України в Пологівському районі Запорізької області повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 640 (шістсот сорок)грн., внесені ним на рахунок 31218206700236 одержувач: УК у Пологівському районі 22030101, код отримувача 37964024, МФО 813015, згідно квитанції №141 від 25.01.2017 року ТВБВ №10007/0254 філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», в якості сплати судового збору.

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: