Постанова № 69688646, 19.10.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

225/5101/17

2-а/225/132/2017

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Торецьк

Суддя Дзержинського міського суду Донецької області Андреєв В.В. розглянув у судовому засіданні в залі суду м.Торецька у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФУ в м.Дзержинську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в м.Дзержинську Донецької області, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 за період з травня 2017 року по теперішній час пенсії та зобов'язання здійснити пенсійні виплати за даний період.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 2009 року здобув право на отримання пенсії. До липня 2014 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м.Горлівка. У зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав ОСОБА_1 було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внаслідок цього позивач, не маючи інших джерел існування крім пенсії, змушений був звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

З листопада 2014 року ОСОБА_1 поставлено на облік до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області. Саме з цього часу та до травня 2017 року відповідач зараховував пенсійне забезпечення позивачеві та перераховував належні до виплати суми на пенсійні рахунок, що відкритий на його ім'я в ПАТ «Ощадбанк».

У травні 2017 року на пенсійний рахунок позивача не була зарахована щомісячна пенсія

Із спілкування з працівниками Відповідача, а також з повідомлень, які містяться на офіційному сайті Пенсійного фонду України, позивач з'ясував про те, що невиплата пенсії може статися на підставі рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу неправомірними. Діями, що полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.

Справа розглядалася в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 20.11.2014 року №1421000223 ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Він перебуває на обліку в УПФУ в м.Дзержинську Донецької області як внутрішньо переміщена особа з 01.08.2014 року.

26.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії та з заявою про призначення пенсії. Розпорядженням №1559 від 29.10.2014 року ОСОБА_1 призначена пенсія.

Рішенням №178345 від 18.04.2017 року ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч.3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст.49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Тобто незалежно від підстави припинення виплати пенсії, цей факт має бути оформлений відповідним рішенням.

Суд дійшов висновку, що постанови Кабінету Міністрів України, якими керується відповідач у запереченнях, що містяться в матеріалах справи не можуть звужувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Також пенсійний орган у запереченнях на позов зазначає, що відсутність внутрішньо-переміщеної особи за фактичним місцем проживання є порушенням умов для отримання соціальних виплат відповідно до Закону № 1706-VII.

З цього приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За змістом статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Рішенням №178345 про припинення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні соціальних виплат у зв'язку із відсутністю за фактичним місцем проживання.

Також, суд вважає за необхідне застосувати положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена пенсійним органом без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначає, що право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, дійшов висновку щодо безпідставного припинення виплати пенсії позивачу з травня 2017 року, тому порушене право особи підлягає відновленню.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 7 ст.6 Закону № 3674-VI передбачено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади (ст. 9 Закону № 3674-VI).

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 03.10.2017 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до прийняття судового рішення.

Главою 7 Розділу II Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано процесуальні питання, пов'язані зі сплатою судового збору та розподілом судових витрат.

Частиною 2 ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо оплату судових витрат відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.

За приписами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відстрочений ОСОБА_1 судовий збір за звернення до суду з адміністративним позовом підлягає стягненню з Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на користь держави.

З урахуванням викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.8,9,10,11,12,71,160-163,1832 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за період з травня 2017 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з травня 2017 року.

Скасувати Рішення №178345 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області (код ЄДРПОУ 21970814) на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Адміністративного апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: