Ухвала суду № 69683191, 20.10.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2994/16-ц Провадження № 22-ц/772/2524/2017Головуючий в суді першої інстанції Саєнко О. Б.Категорія 2Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він та відповідачка є власниками суміжних земельних ділянок.Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району від 13 березня 2013 року №62 ОСОБА_3 надано дозвіл на проектування та будівництво жилого будинку і зобов'язано останню розробити проект та будівельний паспорт; розпочати будівництво тільки після реєстрації даних документів. Після виготовлення зазначених документів ОСОБА_3 подано повідомлення про початок будівельних робіт. Проте, будівництво житлового будинку відповідач розпочала не згідно проекту, а із значним зміщенням до межі його земельної ділянки. На будь-які його зауваження щодо приведення будівництва до вимог чинного законодавства та будівельного паспорта, приписи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних нор, державних стандартів і правил, відповідач не реагувала та продовжувала будівництво з відхиленням від будівельного паспорта.

24 квітня 2014 року ОСОБА_3 зареєструвала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № НОМЕР_1.

8 травня 2014 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 68 від 20 травня 2014 року скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесену до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, отриманих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів 24 квітня 2014 року за № НОМЕР_1 щодо будівництва житлового будинку № АДРЕСА_1, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Вінницькій області.

Посилаючись на те, що будівництво будинку здійснювалось з відхиленням від будівельного проекту (прив'язки), з порушенням протипожежних правил та недотриманням відстані об'єкта будівництва до меж земельної ділянки й, отримуючи на підставі вказаних порушень свідоцтво про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 порушує його права, яка суміжного землекористувача, ОСОБА_4 просив скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 8 травня 2014 року, видане ОСОБА_3 реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 12934071 від 8 травня 2014 року.

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок № АДРЕСА_1 серії НОМЕР_2 від 8 травня 2014 року, видане ОСОБА_3 та зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12934071 від 8 травня2014 року.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судуй ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та його представник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ДАБІ у Вінницькій області та представник Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що видане відповідачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі скасованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, підлягає скасуванню, як таке, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси ОСОБА_4, як суміжного землевласника. Крім цього, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року зобов'язано ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок по вулиці Спортивна, б/н у селі Зарванці Вінницького району Вінницької області, оскільки відповідачкою не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог приписів та усунення вчиненого правопорушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Тому, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини доказуванню не підлягають у цій справі.

Розглядаючи заяву, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судом установлено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок.

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району від 13 березня 2013 року №62 ОСОБА_3 надано дозвіл на проектування та будівництво жилого будинку і зобов'язано останню розробити проект та будівельний паспорт; розпочати будівництво тільки після реєстрації даних документів.

8 травня 2013 року відповідач подала до ІДБК у Вінницькій області повідомлення про початок будівельних робіт. Це повідомлення було внесено до єдиного реєстру за № ВН 062131280052.

24 квітня 2014 року за № ВН 14241140462 було зареєстровано подану ОСОБА_3 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

8 травня 2014 року ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок № АДРЕСА_1 серії НОМЕР_2 від 8 травня 2014 року та зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12934071 від 8 травня2014 року.

Поряд із цим, проведеною перевіркою з дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо законності виконання ОСОБА_3 будівельних робіт з будівництва житлового будинку, було встановлено, що будівельні роботи виконуються з відхиленням від будівельного паспорту № 548, виданого відділом містобудування та архітектури Вінницької ОДА, зокрема не витримані відстані розміщення об'єкта будівництва до меж земельних ділянок.

З метою усунення зазначених порушень Інспекція ДАБК у Вінницькій області внесла припис від 11 жовтня 2013 року № 19 про усунення порушень у сфері мостобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і прави з вимогою зупинити будівництво та привести об'єкт будівництва у відповідність до норм чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності.

21 березня 2014 року Інспекція здійснила позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої оформлені актом № 285-ПП.

Під час перевірки встановлено, що вимоги припису Інспекції № 19 від 11 жовтня 2013 року відповідач проігнорувала та продовжила виконання будівельних робіт.

19 травня 2014 року Інспекцією ДАБК у Вінницькій області було складено акт № 466-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого було виявлено порушення ОСОБА_3 норм Порядку прийняття в експлуатацію зазначених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 68 від 20 травня 2014 року скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесену до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, отриманих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів 24 квітня 2014 року за № НОМЕР_1 щодо будівництва житлового будинку № АДРЕСА_1, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Вінницькій області.

Постановою Інспекції ДАБК у Вінницькій області № 16 від 10 червня 2014 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_3, зобов'язано ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок по вулиці Спортивна, б/н у селі Зарванці Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що відповідачкою не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог приписів на усунення вчиненого правопорушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини доказуванню не підлягають у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної

реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Таким документом, відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована в установленому порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (щодо об'єктів I-III категорії складності).

За правилами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він не суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації щодо будівництва житлового будинку № АДРЕСА_1 була скасована наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 68 від 20 травня 2014 року, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про скасування свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно.

Також суд першої інстанції вірно встановив, що здійснюючи будівництво будинку з відхиленням від будівельного проекту (прив'язки), з порушення протипожежних правил та недотриманням відстані об'єкта будівництва до меж земельної ділянки й, отримуючи на підставі вищевказаних порушень свідоцтво про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 порушує права ОСОБА_4, як суміжного користувача, який позбавлений можливості на здійснення будівництва власного будинку через незаконне та занадто наближене будівництво будинку відповідачки до його ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що судове рішення стосується припинення права власності відповідача на спірний будинок, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом позову є скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке було видане на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, у якій відповідачка зазначила недостовірні дані, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, відповідно до пункту 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року

№ 461 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно є документом, що посвідчує право власності й видається органом виконавчої влади в межах їх повноважень, а відтак у спорах, пов'язаних із правом власності на нерухоме майно може бути скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку, яке не суперечить вимогам ст. 21 ЦК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що дії відповідачки щодо будівництва будинку з істотними порушеннями будівельних норм і правил призвели до грубого порушення прав ОСОБА_4, оскільки позбавляють його права на будівництво власного житлового будинку, і це, враховуючи протиправність дій ОСОБА_3 та її небажання усунути відповідні правопорушення (невиконання припису ще на стадії будівництва) є підставою для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним судовим рішенням порушується права малолітніх дітей відповідача, колегія суддів також не приймає до уваги, з огляду на те, що предмет позову не містив вимог щодо виселення (втрату права користування) дітей ОСОБА_3 Скасування ж свідоцтва про право власності на нерухоме майно, жодним чином не впливає на реєстрацію проживання дітей відповідачки.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ С.В. Копаничук

/підпис/ В.В. Оніщук

Згідно з оригіналом: