Рішення № 69682668, 18.10.2017, Літинський районний суд Вінницької області

137/1722/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2017

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Желіховського В.М.

при секретарі Голота О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літині цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

23.09.2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулися до суду з вказаним позовом, зазначили, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.10.2006 року відповідач отримала кредит в розмірі 9600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов кредитного договору ПАТ КБ "Приватбанк" виконав свої зобов'язання з надання кредиту, проте ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконала, тому станом на 31.08.2015 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 26812,09 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7963,15 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 15295,98 гривень, заборгованість за пенею та комісією в сумі 1800 гривень, штраф (фіксована частина) в сумі 500 гривень та штраф (процента складова) в сумі 1252,96 гривень. Відповідач зобов'язалася здійснювати повернення кредиту зі сплатою процентів за користування кредитними коштами щомісячно, але вона добровільно не розрахувалася. Тому змушені звернутися до суду з вказаним позовом та просять стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредиту в розмірі 26812,09 гривень і витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1218 гривень.

Також до суду звернулася ОСОБА_1 з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, в якій зазначає, що в червні 2006 року вона отримала пластикову картку на своє ім'я для обслуговування поточного рахунку. Також на її картку було встановлено ліміт для отримання додаткових коштів в разі необхідності. Таким чином між нею та відповідачем склалися правовідносини передбачені договором банківського рахунку. Проте вона отримала позовну заяву із змісту якої випливає про існування боргу по кредитному договору №SAMDN44000009244491 від 25.09.2006 року, що складає 9760 гривень і останній вимагає погасити його повністю.Вважає, що укладений кредитний договір №SAMDN44000009244491 від 25.09.2006 року є недійсним, оскільки не відповідає вимога закону щодо змісту договорів споживчого кредитута не може вважатися як кредитний договір укладений у письмовій формі що відповідно до закону робить його нікчемним та таким. що підлягає визнання судом недійсним.

Представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" Ткач Ю.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнає, просить в їх задоволенні відмовити. Суду пояснив, що в 2006 році було укладено кредитний картковий договір з ОСОБА_1 на підставі її заяви від 04.10.2006 року. На цій підставі їй було видано кредитну карту з терміном дії до 09/2012 року. 26.09.2012 року в зв'язку з закінченням терміну дії картки ОСОБА_1 було перевипущено кредитну картку з терміном дії до 08/2016 року. Відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитною картою і останнє поповнення картки відбулося 18.02.2014 року. Після даного поповнення поповнювати картку перестала внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами. Тому змушені були звернутися до суду про стягнення даної заборгованості.

Крім того вважають зустрічну позовну заяву такою, що не підлягає до задоволення, оскільки викладені в ній доводи є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 в своїй зустрічній позовній заяві зазначає, що їй було видано пластикову картку для обслуговування її поточного рахунку. Проте це не відповідає дійсності, оскільки їй видавалася лише кредитна картка. Тому просять в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" не визнав, зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що його довірителька дійсно отримувала картку, якою користувалася проте термін її дії в 2012 році закінчився. Також в судовому засіданні надав розрахунок заборгованості про кредитному договору, який за його розрахунками складає 9932 гривень 71 копійка.До даного розрахунку приєднано розрахунок платежів та отриманих коштів та копії квитанцій з 2010 року по 2014 рік.

Крім того вважає, що договір підписаний в 2006 році є недійсним, оскільки він не містить умов користування кредитними коштами, а тому вважає необхідним в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" необхідним відмовити, а зустрічну позовну заяву щодо визнання договору недійсним задоволити.

Із розрахунку заборгованості (а.с.4-6) судом встановлено, що у звязку з порушенням своїх зобовязань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 31.08.2015 року виникла заборгованість в сумі 26812.09 гривень, з них: заборгованість за кредитом - 7963.15 гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 15295.98 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 1800.00 гривень, штраф (фіксована частина) - 500.00 гривень, штраф (процентна складова) - 1252.96 гривень. Із копії заяви ОСОБА_1 (а.с.7) судом встановлено, що відповідач підтвердила свою згоду на укладення з позивачем кредитного договору. Із копії Умов та правил надання банківських послуг (а.с.8-13) судом встановлено, що відповідачу було повідомлено про правилами користування платіжною карткою та тарифами банку. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до правил користування платіжною карткою які є складовою кредитного договор, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платеж, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Із довідки від 01.03.2017 року (а.с.192) встановлено, що згідно відомостей, які містяться в програмному комплексі ПАТ КБ "Приватбанк" МУЛЬТИКАСА, строк дії картки НОМЕР_2 отриманої ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 до 30.09.2012 року, яка була перевипущена на картку НОМЕР_3 зі строком дії до 31.08.2016 року.

Судом встановлено, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Крім того, встановлено, що сторони визначили порядок погашення заборгованості, який відбувається щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с.7)

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 отримавши кредитні карти НОМЕР_2 з терміном дії до 09/2012 року та кредитні картки НОМЕР_3 з терміної дії до 08/2016 року користувалася кредитними коштами, що підтверджено наданою суду позивачем випискою по картковому рахунку (а.с.132-143) та наданими відповідачем ОСОБА_1 копіями квитанцій (а.с.234-242). Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт одержання ОСОБА_1 кредитних карток як в 2006 році так і в 2012 році та користування ними.

Крім того із наданих відповідачем ОСОБА_1 копій квитанції судом встановлено, що остання проплата нею була здійснена 18.02.2014 року.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення пені за 12 місяців, які передують дню звернення які відповідають ст.258 ч.2 п.1 ЦК України тому суд вважає необхідним стягнути пеню в сумі 1200 гривень починаючи з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року.

Крім того, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову щодо стягнення штрафу ( фіксована частина) в сумі 500 гривень, оскільки до стягнення підлягає штраф (процентна складова), а задоволення двох вимог буде подвійним стягненням.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 порушила свої кредитні зобов'язання, тому з неї на користь банку підлягає до стягнення заборгованість за кредитом - заборгованість зі сплати відсотків, заборгованість за пенею та комісією та штраф.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача заборованість по кредиту в сумі 25712.09 гривень, з них: заборгованість за кредитом - 7963.15 гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 15295.98 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 1200.00 гривень, штраф (процентна складова) - 1252.96 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає, що зустрічна позовна заява про визнання кредитного договору недійсним до задоволення не підлягає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір шляхом отримання кредитної картки з встановленим кредитним лімітом, якою користувалася тим самим визнавала його дійсним. Крім того, суду не надано жодного доказу про існування іншого договору зокрема по обслуговуванню її поточного рахунку як це зазначено в зустрічній позовній заяві.

Крім того, суд не бере до уваги що при оформленні документів на отримання пластикової картки вона не підписувала кредитного договору та додатків до нього, оскільки це спростовано доданою до позову ПАТ КБ "Приватбанк" заявою про видачу її кредитної картки, в якій містяться її підписи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові виграти.

Оскільки позов підлягає до задоволення, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача витрати по відшкодуванню судового збору.

Керуючись ст.ст.3,15,57,79,88,109,119 ЦПК України і на підставі ст.ст.15,16,22,256, 258, 261, 266, 526,1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ: Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.02.2002 року, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.10.2006 року у сумі 25712.09 гривень, з них: заборгованість за кредитом - 7963.15 гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 15295.98 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 1200.00 гривень, штраф (процентна складова ) - 1252.96 гривень. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.02.2002 року, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 1218 гривень.

В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати до апеляційного суду Вінницької області через райсуд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: Желіховський Віктор Миколайович