Рішення № 69679746, 19.10.2017, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

19 жовтня 2017 рокуСправа №451/910/17Провадження № 2/451/452/17

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявка О.В.

з участю секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ в натурі частки у майні, що є об'єктом спільної частковій власності, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася через свого представника ОСОБА_4 до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ в натурі частки у майні, що є об'єктом спільної часткової власності.

В обґрунтування позовних вимог представник вказує, що позивач є співвласником земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по вулиці Вигідській,6 у селі Поздимир Радехівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Дане нерухоме майно є об'єктом спільної часткової власності.

Розмір частки, який належить позивачу на праві приватної спільної часткової власності становить 1/2.

Як вказує представник позивача, 12 червня 2012 року між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області Юрченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1158.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_5, як дарувальник, подарував, а ОСОБА_1 і ОСОБА_6, як обдаровані, прийняли в дар в рівних частинах кожний земельні ділянки загальною площею 0,28 га та 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд. На підставі даного договору дарування земельної ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_6 відділом Держземагенства у Радехівському районі Львівської області 25 грудня 2012 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 Радехівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Таким чином, спірне нерухоме майно (присадибна ділянка) стало об'єктом спільної часткової власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Поздимир Радехівського району Львівської області помер чоловік позивача ОСОБА_6, у результаті чого відкрилася спадщина.

До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на частку у розмірі 1/2 у земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,28 га, яка розташована на території Поздимирської сільської ради Радехівського району Львівської області. А також право власності на частку у розмірі 1/2 у земельній ділянці для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,25 га, яка розташована на території Поздимирської сільської ради Радехівського району Львівської області. Право власності спадкодавця на дане нерухоме майно було набуто на підставі відповідних державних актів на право власності на земельну ділянку.

За життя ОСОБА_6 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робив. Не було дане майно також і об'єктом спадкового договору. Протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини позивач, як спадкоємець першої черги за законом, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Однак, позивач фактично постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та, відповідно, таким способом прийняв спадщину.

Наразі у позивача постала потреба у виділі в натурі своєї частки у спірному нерухомому майні. Частка, яка підлягає виділу в натурі, становить 1/2 відповідно до договору дарування та державного акта на право власності на земельну ділянку. З огляду на те, що за життя спадкодавця між позивачем та спадкодавцем договору про виділ частки у спірному нерухомому майні укладено так і не було, позивач не вбачає наразі іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, інакше як звернутися до суду з даним позовом, з метою захисту свого порушеного майнового права.

Просить суд ухвалити рішення, яким виділити ОСОБА_1 в натурі частку у праві спільної часткової власності у земельній ділянці площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 Радехівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Позивач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Представник позивача до суду не з'явився, однак, подав суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи по суті спору здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Законний представник відповідачів, не з'явившись у судове засідання та надавши клопотання, просив розгляд справи здійснити за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

У зв'язку з неявкою до суду усіх осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне провести розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.197 ЦПК України.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи на предмет належності та допустимості наявних у ній доказів, суд вважає, що заявлений у даній справі позов є підставним і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За нормами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову?

Відповідно до ст.179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст.ст.317,319 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна буд-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю

Так, судом встановлено, що право власності на частку 1/2 у земельній ділянці площею 0,25 га, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_1 Радехівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2, набуте позивачем на підставі договору дарування земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області Юрченко Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 1158; державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 Радехівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2, виданого відділом Держземагенства у Радехівському районі Львівської області.

Частиною 2 статті 11 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У відповідності до ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів, які б спростовували презумпцію правомірності вищезазначеного договору, а також доказів, які б спростовували презумпцію правомірності набуття позивачем права власності на згадане нерухоме майно.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 25 грудня 2012 року даний державний акт був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462390001002620 (а.с.11-12).

У відповідності до статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

В силу вимог частин 1, 4 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

З даною нормою кореспондується також норма частини 4 статті 334 ЦК України відповідно до якої права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З огляду на те, що державну реєстрацію право власності на нерухоме майно було здійснено Відділом Держземагенства у Радехівському районі Львівської області, то суд приходить до висновку, що право спільної часткової власності на таке майно виникло та наразі не є припиненим.

Судом встановлено, що судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Інвест» за рахунок позивача було складено висновок земельно-технічного експертного дослідження №9 від 06 вересня 2017 року.

У даному висновку судовим експертом запропоновано суду 2 варіанти розподілу спірної земельної ділянки.

Згідно варіанту №1 (схема №1) запропоновано виділити співвласнику земельної ділянки з часткою 1/2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1250 м. кв. (на Плані №1 межі синім кольором). Виділити співвласнику земельної ділянки з часткою 1/2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1250 м. кв. (на Плані №1 межі червоним кольором).

Згідно варіанту №2 (схема №2) запропоновано виділити співвласнику земельної ділянки з часткою 1/2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1250 м. кв. ( на Плані №2 межі синім кольором). Виділити співвласнику земельної ділянки з часткою 1/2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 1250 м. кв. (на Плані №2 межі червоним кольором).

Судом встановлено, що клопотань, чи заяв про призначення у даній справі комісійної, комплексної, додаткової експертизи до суду не надходило.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В силу вимог ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

На думку суду, спірна земельна ділянка належить до подільних речей в силу того, що що її можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до п.п.«е» п.18 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Набута юридичною особою земельна ділянка не є спільною власністю її засновників, учасників або членів і не може розподілятися між ними як співвласниками.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на виділ своєї частки в натурі у праві спільної часткової власності, а відтак заявлений позов підлягає до задоволення.

При виборі варіанту розподілу земельної ділянки, запропонованого судовим експертом, суд керувався такими засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність, а також внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, у варіанті №1 враховані всі особливості спірної земельної ділянки на відміну від варіанту №2.

На думку суду, це дасть змогу встановити та в подальшому зберегти між співвласниками земельної ділянки розумний баланс інтересів та в меншій мірі сприятиме допущенню у майбутньому порушенню майнових прав кожного із співвласників земельної ділянки окремо.

З огляду на подану представником позивача заяву, суд вважає за можливе не здійснювати розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.3,10,11,57-60,197,209-212,215 ЦПК України та ст.ст.11,15,16,179,181-183,202,204,317,319,328,356,364 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Виділити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) з земельної ділянки із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Львівська область, частку в натурі у розмірі 1/2 площею 1250 метрів квадратних, що визначена згідно варіанту №1 (на Плані №1) висновку земельно-технічного експертного дослідження №9 від 06 вересня 2017 року, проведеної судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Інвест», межі якої виділені синім кольором.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийМулявка О. В.