Ухвала суду № 69678934, 19.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3089/17 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О.

Є.У.№ 333/7194/16-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що з 25.01.2005 року по 21.03.2016 року сторони перебували у шлюбі, в період якого за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, вартістю 768 000 грн., та автомобіль PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 385 408 грн. , які зареєстровані на ім'я відповідачки. Посилаючись на те, що сторони не досягли згоди щодо поділу вказаного майна, просив суд поділити це майно та виділити в цілому автомобіль відповідачці, стягнувши з неї 1/2 вартості цього автомобіля в сумі 192 704 грн. та визнати за ним право власності на 1/2 частку вищевказаної квартири.

Заперечуючи проти запропонованого позивачем способу поділу спільного майна, у березні 2017 року ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов, в якому просила відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити її частку у спільному майні до 2/3, виділити в цілому їй автомобіль і квартиру з виплатою на користь позивача компенсацію вартості 1/3 частки автомобіля у сумі 128 469,34 грн. та 1/3 частку вартості квартири в сумі 256 000 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідач відсторонився від матеріального забезпечення сім'ї, з 2009 року без поважних причин не працював, не надавав допомогу дружині щодо утримання сім'ї. За рішенням суду з відповідача стягнуті аліменти на утримання двох дітей по 500 грн. на кожну дитину. Проте, цей розмір аліментів є недостатнім, оскільки прожитковий мінімум для дитини відповідного віку є значно більшим. Крім того, відповідач рішення суду не виконує, лише в лютому 2017 року поштовим переказом сплатив 10 000 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2017 року первісний позов задоволено в повному обсязі; зустрічний позов задоволено частково.

Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за кожним, без її реального поділу і залишено квартиру у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Виділено в цілому автомобіль PEUGEOT 3008 PR16Е, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.07.2011 року, кузов НОМЕР_3 ОСОБА_4 зі стягненням з неї на користь ОСОБА_3 компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля в сумі 192 704 грн.

В іншій частині позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, доводи якої зводяться до неправильного застосування судом норм ст. 70 СК України. Вважає, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні її вимог про відступлення від рівності часток сторін у спільному майні, оскільки на її утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, а аліментів, що сплачує батько за рішенням суду, на їх утримання не вистачає.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

За вимогами ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 25.01.2005 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 21.03.2016 (а.с.6-8).

Сторони мають двох малолітніх синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких судовим рішенням від 28.04.2016 р. з позивача стягуються аліменти у розмірі по 500 грн. щомісячно на кожну дитину (а.с.42,43, 58-61).

Виконавчий лист про стягнення аліментів видано стягувачу 18.01.2017р. (а.с.44).

В період шлюбу за спільні кошти у спільну сумісну власність сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, вартістю 768 000 грн., та автомобіль PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 385 408 грн., які зареєстровані на ім'я відповідачки. Вказані обставини підтверджуються договором купівлі-продажу квартири від 30.08.2010 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.07.2011 року (а.с.35-41, 79-80).

Спору щодо вартості спільно набутого майна, набуття його за спільні кошти у спільну сумісну власність між сторонами не має.

Шлюбний договір між сторонами не укладався.

Виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, враховуючи інтереси кожної сторони, суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст.61, 69-71 СК України в межах позовних вимог поділив спірне майно.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом неправильно застосовані положення ч. 3 ст. 70 СК України і безпідставно відмовлено у задоволенні вимог зустрічного позову про відступлення від рівності часток сторін є неспроможними.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір аліментів на утримання двох малолітніх дітей сторін ( по 500 грн. на кожну дитину) визначений судовим рішенням у квітня 2016 року. Відповідачка, яка вважає що цих коштів недостатньо для забезпечення нормального рівня розвитку дітей, з таким рішенням погодилася і не оскаржувала його в апеляційному порядку. Виконавчий лист для примусового виконання рішення суду отримала тільки у січні 2017 року. З вимогами про збільшення розміру утримання до суду не зверталася.

Належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про ухилення батька від утримання дітей, наявність заборгованості за аліментами, тощо ОСОБА_4 не надала ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій.

Суд першої інстанції врахував те, що колишнє подружжя висловили згоду на виділ автомобіля PEUGEOT 3008 PR16Е, 2010 року випуску ОСОБА_4 з присудженням на користь позивача грошової компенсації, яка була внесена на депозитний рахунок суду, та обґрунтовано саме таким чином поділив автомобіль.

Оскільки по справі не встановлено обставин, що мають істотне значення, які б давали підстави для відступлення від принципу рівності часток сторін при поділі спільної сумісної власності, суд першої інстанції дійшов обгрунтовано поділив майно у обраний позивачем спосіб.

Та обставина, що малолітні діти проживають разом з відповідачкою не є достатньою підставою для відступлення від рівності часток при поділі майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 2009 року позивач не дбав про сім'ю і не працював, що фактично сім'я утримувалася за рахунок відповідачки, належними і допустимими доказами не підтверджені.

Як вбачається із матеріалів справи спірне майно було придбано подружжям у 2010-2011р.р., відповідачка не заперечувала, що майно придбано за спільні кошти подружжя і є спільною сумісною власністю.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308,313,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: