Ухвала суду № 69671181, 12.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

12 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., −

розглянувши заяву Івано-Франківської митниці ДФС про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 травня

2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСОЩІ» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від

12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці ДФС на вказані судові рішення.

17 серпня 2017 року Івано-Франківська митниця ДФС звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Відповідно до частини другої статті 2392 КАС Верховний Суд України своєю ухвалою від 6 вересня 2017 року заяву залишив без руху, вказав на її недоліки та надав Івано-Франківській митниці ДФС строк до 27 вересня 2017 року для їх усунення.

26 вересня 2017 року до Верховного Суду України надійшли матеріали на усунення недоліків заяви.

Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 червня та 20 липня 2017 року (справи №№ 809/210/17, К/800/20993/17; 809/209/17, К/800/20239/17, відповідно), якими відкрито касаційні провадження, а також копії постанови цього ж суду від 13 лютого 2014 року (справа № К/9991/26284/11) та ухвали від 9 жовтня 2012 року

(справа № К/9991/64636/11), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції, зокрема, статті 53 Митного кодексу України 2012 року, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте, аналіз судових рішень Вищого адміністративного суду України від

9 жовтня 2012 року та 13 лютого 2014 року, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судами норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Зокрема, у справах, рішення від 9 жовтня 2012 року та 13 лютого 2014 року в яких, надано на обґрунтування доводів заяви, Вищий адміністративний суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин про те, що у митних органів виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачами митної вартості товарів за першим методом, а ненадання позивачами, витребуваних митними органами додаткових документів, зумовило ухвалення оспорюваних рішень відповідних митниць. При цьому, суди встановили, що митні органи обґрунтували неможливість застосування попередніх методів.

Натомість, у справі, рішення суду касаційної інстанції в якій, просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України фактично погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

До того ж, у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, спір виник щодо правомірності рішення митного органу від 25 квітня 2016 року на підставі положень Митного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_07/pravo1/T124495.html?pravo=1> 2012 року. Водночас, у справах, на рішення від 9 жовтня 2012 року та 13 лютого 2014 року в яких, посилається заявник, спірні правовідносини виникли до набрання чинності зазначеним Кодексом, у період дії Митного кодексу України 2002 року <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_06_01/pravo1/T020092.html?pravo=1>, який втратив чинність з 1 червня 2012 року.

Наведене не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Також не є прикладом для порівняння, надані заявником копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 червня та 20 липня 2017 року, якими відкрито касаційні провадження, оскільки вони не містять висновків щодо застосування норм матеріального права.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Івано-Франківською митницею ДФС заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСОЩІ» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, за заявою Івано-Франківської митниці ДФС про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.Б. Прокопенко