Ухвала суду № 69670672, 17.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9713/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничного обєднаного управління ПФУ м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 06.09.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Залізничного обєднаного управління ПФУ м. Львова про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Залізничного обєднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова про визнання дій протиправними, щодо відмови у врахуванні його стажу роботи при обчисленні пенсії, та зобов'язати відповідача обчислити йому розмір пенсії відповідно до ст. 40 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з врахуванням стажу роботи та заробітної плати з 01 грудня 1994 року по 30 листопада 1999 року та всього періоду після 01 липня 2000 року, а також зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 12.07.1993 року по 16.06.1994 року та з 06.07.1994 року по 30.04.1996 року та виплатити йому недораховані суми пенсії з 28.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.05.2016 року перебуває на обліку в Залізничному обєднаному управлінню Пенсійного Фонду України м. Львова, як одержувач пенсії за віком. Пенсію йому обчислено з врахуванням стажу 34 роки 10місяців 11 днів та розміру середньомісячного заробітку для пенсії 7275,68 грн., за період з 21.09.2000 р. по 31.01.2001 р., з 02.04.2001р. по 07.04.2013р., з 20.02.2015р. по 30.04.2016 р. У відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» він звернувся із заявою до відповідача , в якій просив обчислити розмір пенсії з врахуванням стажу та заробітної плати всього періоду після 01.07.2000 року та за період роботи з 01 грудня 1994 року по 30 листопада 1999 року, оскільки з 12.07.1993р. по 16.06.1994 р. він працював в «Консалтинг-Консорціум» по будівництві житла в СНД Російської Федерації, а з 06.07.1994 р. по 30.04.1996 р. в Представництві фірми «ЦВУ Консалтинг-Консорціум Вонунгсбау» Російської Федерації, що підтверджується записами трудової книжки, довідками про заробіток та трудовими договорами. Однак отримав відмову у проведенні такого розрахунку пенсії та зарахуванні вказаного страхового стажу з покликанням на те, що відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» не було передбачено обчислення пенсії особам, які працювали за кордоном із заробітку, отриманого в іноземній валюті.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 06.09.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні стажу роботи при призначенні пенсії протиправними. Зобовязано Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова обчислити ОСОБА_1 розмір пенсії відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням стажу роботи та заробітної плати з 01 грудня 1994 року по 30 листопада 1999 року та всього періоду після 01 липня 2000 року, а також зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 12.07.1993 року по 16.06.1994 року та з 06.07.1994 року по 30.04.1996 року. Залізничному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Львова виплатити ОСОБА_1 недораховані суми пенсії з 28.10.2016 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 25.05.2016 року позивач перебуває на обліку в Залізничному обєднаному управлінню Пенсійного Фонду України м. Львова, як одержувач пенсії за віком.

27.05.2016р. позивач звернувся до Залізничного обєднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова із заявою, в якій просив обчислити розмір пенсії з врахуванням стажу роботи та заробітної плати всього періоду після 01.07.2000 року та за період його роботи з 01 грудня 1994 року по 30 листопада 1999 року, оскільки з 12.07.1993р. по 16.06.1994 р. він працював в «Консалтинг-Консорціум» по будівництві житла в СНГ Російської Федерації, а з 06.07.1994 р. по 30.04.1996 р. в «Представництві фірми «ЦВУ Консалтинг-Консорціум Вонунгсбау» Російської Федерації.

За результатами розгляду вказаної заяви пенсійним органом скеровано позивачу листа № 1/с-9/3113 від 28.04.2017р., в якому зазначено, що підстав для обчислення розміру пенсії з врахуванням стажу роботи та заробітної плати з 12.07.1993р. по 16.06.1994р., 06.07.1994р. по 30.04.1996р. немає, та відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» не було передбачено обчислення пенсії особам, які працювали за кордоном із заробітку, отриманого в іноземній валюті.

Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1, він з 12.07.1993 року по 16.06.1994 року працював по договору в «Консалтинг-Консорціум» по будівництві житла в СНГ Російської Федерації, з 06.07.1994 р. по 30.04.1996 р. в «Представництві фірми «ЦВУ Консалтинг-Консорціум Вонунгсбау» Російської Федерації.

З копії трудового договору від 12.07.1993 р. вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу адміністратора у Консалтинговий Консорціум по будівництву житла в СНГ на строк 12 місяців, з копії трудового договору від 06.06.1994 р., та 18.02.1996 р., що ОСОБА_1 був прийнятий по строковому договору на роботу інспектора по технічному обладнанню будинків у Консалтинговий Консорціум по будівництву житла в СНГ, а з копії трудового договору від 18.02.1996 р. працював інспектором по технічному обладнанню.

Також довідкою від 15.05.1994 р. «Консалтинг-Консорціум по будівництву житла в СНГ» підтверджується, що ОСОБА_1 працював у них з 12.07.1993 р. по 15.05.1994 р. та його зарплата становила до 31.12.1993 900 німецьких марок, з 01.01.1994 -1100 німецьких марок. З цієї суми сплачувався податковий податок і відрахування на соціальне страхування.

Відтак у спірний період з 12.07.1993р. по 16.06.1994р., з 06.07.1994р. по 30.04.1996р. позивач працював та отримував зарплату на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації, а тому питання щодо можливості зарахування цих періодів роботи до стажу, слід розглядати у відповідності до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (Угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 6 Угоди встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

За приписами статті 7 Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі (далі - Угода СНД), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якої вони проживають.

Призначення пенсій громадянам держав-учасниць угоди відбувається за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих країн, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї угоди.

Так, 31.05.2016 року управління ПФ України в Залізничному районі м. Львова направило запит до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо надання допомоги у витребуванні довідок про стаж роботи та заробітну плату ОСОБА_1 за період з 12.07.1993р. по 16.06.1994р., з 06.07.1994р. по 30.04.1996р.У відповідь на запит управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 10 по м. Москві і Московській області від 01.09.2016 р. повідомило, що організацію Консалтинг Консорціум «Будівництво житла в СНГ» знято з реєстраційного обліку в ПФР по коду «4-реорганізація», правонаступником являється представництво фірми ЦВУ «Консалтинг-Консорціум», яка теж знята з з реєстраційного обліку в ПФР з кодом «ліквідація», тому надати дані щодо застрахованої особи ОСОБА_1 не можливо.

Відтак той факт що відповідач не зміг отримати довідок про підтвердження стажу роботи та заробітної плати позивача за період з 12.07.1993р. по 16.06.1994р., з 06.07.1994р. по 30.04.1996р. не може бути підставою для відмови ОСОБА_1 у врахуванні спірного стажу за обставин, коли у трудовій книжці позивача чітко вказано періоди роботи, як за межами України, так і на території нашої держави, а довідками підтверджується його заробітна плата.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Залізничного обєднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова являються безпідставними і необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну Залізничного обєднаного управління Пенсійного Фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 06.09.2017 року у справі №462/2513/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст судового рішення виготовлено 18.10.2017 року