Рішення № 69670259, 18.10.2017, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/2326/17

Провадження № 2/419/463/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,

за участю: секретаря - Московченко О. В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника служби у справах дітей

Новоайдарської РДА - Трунякова Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа: служба у справах дітей Новоайдарської РДА,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з даним позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа: служба у справах дітей Новоайдарської РДА.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2014 року вона проживала разом з відповідачем без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання вони мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час позивач не проживає разом з відповідачем. Малолітня дитина мешкає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Відповідач малолітню дитину не відвідує, не виявляє інтерес до його виховання та освіти, не дбає про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток. матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає.

На підставі вищенаведеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та враховуючи потреби дитини для її повного та всебічного розвитку стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у сумі 713 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 у жодне судове засідання не з`явився, заяву про розгляд справи у його відсутності суду не надав, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час та місце розгляду справи, про що свідчить виклик до суду, опублікований у ЗМІ «Урядовий кур`єр» № 177 (6046) від 21 вересня 2017 року (а.с.40-41).

Представник служби у справах дітей Новоайдарської РДА ОСОБА_2 у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенцію ратифікованоЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р.) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку».

Верховний Суд України у листі від 25 січня 2006 року № 1-5/45 зазначає, що «критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів». Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Суд приходить до висновку, що відповідач, який вже вкотре не прибув у судове засідання без поважних причин, зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Під зловживанням правом розуміють особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих вчинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Судовим розглядом встановлено, що малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).

Малолітній ОСОБА_4 мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідками виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 14.07.2017 р. № 3326, №3327 (а.с.11, 12), копією акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, з якого вбачається, що ОСОБА_3 участі у вихованні та матеріальному забезпеченні малолітнього ОСОБА_4 не приймає (а.с.16).

23 червня 2017 року Новоайдарська районна державна адміністрація надала висновок № 15/2066 про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Зі змісту даного висновку встановлено, що ОСОБА_3 життям своєї дитини не цікавиться, за місцем проживання родини не з`являється, матеріальної допомоги не надає, з дитиною не спілкується.

Вказані обставини є підтвердженням того, що відповідач - ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитинство в Україні охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1, частина третя статті 5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухиленні від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини ( далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).

Статтею 150 СК України, передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Невиконання та ухилення від покладених на батьків обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьків батьківських прав, як це передбачено ст. 164 СК України.

З висновку служби у справах дітей Новоайдарської РДА про можливість позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні його малолітного сина ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків у відношенні до своєї малолітньої дитини.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач -ОСОБА_3 є батьком малолітньго ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4, де в графі «батько» зазначено «ОСОБА_3» (а.с. 10). Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям сина, матеріально його не утримує, не дбає про його здоров'я, культурний та духовний розвиток. Малолітній ОСОБА_4 проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні, відповідач проживає окремо, не займається вихованням дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України, по рішенню суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу (заробітку) або в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім`ї, інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи матеріальне становище позивача, відсутність відомостей про матеріальне становище відповідача, потреби дитини у матеріальному забезпеченні, які позивач одноособово забезпечити не має змоги, суд вважає, що відповідач має сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у сумі 713 грн. На думку суду, такий розмір утримання відповідає встановленому законом рівному, як для матері, так і для батька обов`язку по утриманню дитини та встановленому законом прожитковому мінімуму, який мають забезпечити дитині батьки, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що сплату судового збору необхідно покласти на відповідача у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 150, 164, 167 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа: служба у справах дітей Новоайдарської РДА - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн. № НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, яка складає 713 грн (сімсот тринадцять гривень), щомісячно, починаючи з 18.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн. № НОМЕР_1, судовий збір у розмірі, встановленому ст. 4 ч. 2 п.1.1 ЗУ "Про судовий збір", тобто 640 грн на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: вулиця Липська, 18/5, м.Київ, 01601) на наступні платіжні реквізити: «судовий збір, код за ЄДРПОУ 37993783, пункт 5, код класифікації доходів бюджету: 22030106, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, рахунок отримувача: 31215256700001, код банку отримувача: 820019, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві".

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий В. Б. Мартинюк

Повний текст заочного рішення виготовлено 20 жовтня 2017 року