Ухвала суду № 69669851, 11.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2659/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Григоренко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 11.10.2016 року №504010000/2016/000026/2, №504010000/2016/000027/2, від 12.10.2016 №504010000/2016/000028/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2016 №504010000/2016/00053, №504010000/2016/00054, від 12.10.2016 №504010000/2016/00055, зобовязання прийняти і подати до виконання головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надмірно сплачених: податку на додану вартість в сумі 1 361 165,85 грн. та ввізного мита в сумі 354 806,27 грн., посилаючись на те, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, оскільки позивачем на вимогу митниці надані усі документи, що підтверджують митну вартість товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задоволений. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2016 року №504010000/2016/000026/2, №504010000/2016/000027/2, від 12.10.2016 №504010000/2016/000028/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2016 №504010000/2016/00053, №504010000/2016/00054, від 12.10.2016 №504010000/2016/00055. Зобовязано Миколаївську митницю ДФС прийняти і подати до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївській глиноземний завод» надмірно сплачених: податку на додану вартість в сумі 1 361 165,85 грн. (один мільйон триста шістдесят одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 85 коп.) та ввізного мита в сумі 354 806,27 грн. (триста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шість гривень 27 коп.) шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Миколаївська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Позивач надав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.12.2015 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Єдіная торговая компанія» був укладений зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/01-16/15-517, відповідно до якого з урахуванням додатку №7 (Специфікація №7) від 24.08.2016 продавцем здійснювалась поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 1 800 тн за ціною 264 долара США за тону на загальну суму 475 200 доларів США. Відповідно до п. 3.1 та п. 2.1 Контракту продавець зобовязаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно ІНКОТЕРМС-2010, при цьому ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

З метою переміщення через митний кордон товару позивачем протягом жовтня 2016 року були подані електронні митні декларація №504010000/2016/002162 від 11.10.2016, №504010000/2016/002170 від 11.10.2016, №504010000/2016/002178 від 12.10.2016 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту 264 доларів США за тону. Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт від 3.12.2015 року, специфікація №7 від 24.08.2016, інвойси. Митна вартість товару у митних деклараціях (графа №43) була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту.

Відповідач листами повідомив позивач про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. На виконання вимог митниці позивач надав сертифікат походження від 19.09.2016 року, накладні СГМС від 19.09.2016 р. та копії митної декларації країни відправлення від 19.09.2016 р., біржові котирування, а також надані додаткові пояснення стосовно того, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не надаються, оскільки надано інформацію біржових організацій, платіжний документ про оплату товару неможливо надати, оскільки оплата здійснюється протягом 18 календарних днів з моменту відвантаження товару (п. 5.1 Контракту), формування ціни є результатом комерційних переговорів, товар за контактом не страхувався, витрати на транспортування включенні у вартість товару, інших договорів з третіми особами не укладалось, оскільки позивач є кінцевим споживачем продукту.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару 11.10.2016 року №504010000/2016/000026/2, №504010000/2016/000027/2, від 12.10.2016 №504010000/2016/000028/2, якими визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 400,50 дол. США за тону на підставі другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозились на митну територію України від 26.07.2016 р.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на доставку товару до пункту призначення, страхування), не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень, не надані банківські платіжні документи, подані інвойси не місять підпису керівника, підпис головного бухгалтера неможливо ідентифікувати.

На підставі рішення від 12.10.2016 №504010000/2016/000028/2 було оформлено ще 5 митних декларацій: №504010000/2016/002196 від 13.10.2016, №504010000/2016/002198 від 14.10.2016, №504010000/2016/002211 від 14.10.2016, №504010000/2016/002213 від 14.10.2016, №504010000/2016/002214 від 14.10.2016.

Картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 11.10.2016 №504010000/2016/00053, №504010000/2016/00054, від 12.10.2016 №504010000/2016/00055 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Так, згідно зі ст. 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї ж статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України, згідно з якою метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, у відповідності до вимог митного законодавства, було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та додаткові документи, які у нього були в наявності.

Так, апеляційний суд враховує, що сторони контракту ТОВ «МГЗ» та ТОВ «ЄТК» у п. 2.2 контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low минус 60 дол. США, де FOB MED Low - середнє котирування, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця, що передує періоду відвантаження.

Відповідно до ст. ст. 189, 190 Господарського Кодексу ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Таким чином суд першої інстанції правильно виходив з того, що субєкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обовязки сторін зовнішньоекономічного контракту зазначати у договорі відомості про знижку та обґрунтовувати їх розмір. При цьому слід враховувати, що розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: …б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В даному випадку Митниця прийняла рішення, в якому скоригувала ціну товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, яким скоригувала ціну товару на рівні 400,50 дол. США за тону.

Проте судом першої інстанції вірно зауважено, що наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Враховуючи це колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 11.10.2016 року №504010000/2016/000026/2, №504010000/2016/000027/2, від 12.10.2016 №504010000/2016/000028/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2016 №504010000/2016/00053, №504010000/2016/00054, від 12.10.2016 №504010000/2016/00055.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовної вимоги щодо зобовязання прийняти і подати до виконання головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «МГЗ» надмірно сплачених: податку на додану вартість в сумі 1 361 165,85 грн. та ввізного мита в сумі 354 806,27 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, що в результаті прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивачем надміру сплачено податок на додану вартість в сумі 1 361 165,85 грн. та ввезене мито в сумі 354 806,27 грн. (зазначені в графі 47 як суми гарантії (спосіб платежу 55) відповідних митних декларацій про випуск товарів №504010000/2016/002162 від 11.10.2016, №504010000/2016/002170 від 11.10.2016, №504010000/2016/002178 від 12.10.2016, №504010000/2016/002196 від 13.10.2016, №504010000/2016/002198 від 14.10.2016, №504010000/2016/002211 від 14.10.2016, №504010000/2016/002213 від 14.10.2016, №504010000/2016/002214 від 14.10.2016.

Відповідно до ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

В постанові Верховного Суду України від 12.04.2016 р. у справі №813/7851/13-а зазначено, що митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України та ст. 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до пункту 43.5 ст. 43 ПК України та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких едентичні між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митного органу надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Миколаївської митниці ДФС України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.О.Димерлій

СуддяЮ.В.Осіпов