Ухвала суду № 69669849, 11.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2690/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про визнання нечинним наказу за №57-н від 12.09.2016р., за №54 о/с від 11.11.2016р., поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Миколаївського НДЕКЦ МВС України, ДНДЕКЦ МВС України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ за №57-н від 12.09.2016р. ДНДЕКЦ МВС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2С.»;

- визнати протиправним та скасувати наказ за №62-н від 4.11.2016р. Експертної служби МВС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2С.»;

- визнати протиправним та скасувати наказ за №54 о/с від 11.11.2016р. Миколаївського НДЕКЦ «Про звільнення ОСОБА_2С.»;

- поновити ОСОБА_2 (табельний номер 13) в Миколаївському НДЕКЦ МВС України на посаді завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України;

- стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищевказані накази є протиправними, оскільки прийняті без наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення відповідно, а також зазначив, що вони прийняті з порушення норм КЗпП.

Посилаючись на вказане позивач просив суд позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ №57-н від 12.09.2016р. Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2С.».

Визнано протиправним та скасовано наказ №62-н від 4.11.2016р. Експертної служби МВС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2С.».

Визнано протиправним та скасовано наказ №54 о/с від 11.11.2016р. Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру «Про звільнення ОСОБА_2С.».

Поновлено ОСОБА_2 (табельний номер 13) в Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України на посаді завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Стягнуто з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 37930,2грн..

Стягнуто з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за один місяць в сумі 8275,68грн..

Присуджено на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судовий збір в сумі 551,2грн..

Присуджено на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судовий збір в сумі 551,2грн..

Постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та закрити провадження у даній справі, посилаючись на те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В апеляційній скарзі апелянт посилається тільки на один довід, а саме, що суд першої інстанції помилково визначив юрисдикцію даної справи, а саме адміністративну, оскільки вказана справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Однак, апеляційний суд не погоджується із вказаною думкою апелянта, виходячи із наступного.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.10.1978р. у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За приписами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

За правилами ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За приписами п.п.1,6,7 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Апеляційний суд наголошує, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити із характеру спірних правовідносин з урахуванням прав та інтересів осіб, за захистом яких вони звернулися.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у період з 7.11.2015р. по 15.11.2016р. займав посаду завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Відповідно до п.1 Положення про Експертну службу МВС України, що затверджено наказом МВС України за №1343 від 3.11.2015р., експертна служба МВС України є системою державних спеціалізованих установ судової експертизи, діяльність якої спрямовується і координується МВС України. Експертна служба МВС безпосередньо підпорядковується МВС України.

Експертна служба МВС складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - ДНДЕКЦ) та територіальних підрозділів - науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (далі - НДЕКЦ), перелік яких наведено в додатку до цього Положення.

Згідно п.2 вказаного Положення, експертна служба МВС у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами ВР України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими актами законодавства України, наказами МВС України та цим Положенням.

Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який випливає з перебування позивача на державній службі, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Що стосується питання розрахунку суми заробітної плати за час вимушеного прогулу та посилань апелянта на норми постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за №13 від 24.11.1999р. та на постанову КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 8.02.1995р., апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Таким чином, всі питання утримання сум, або їх не утримання, можливим є вирішенням через звернення до суду із клопотанням про розяснення судового рішення.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що судове рішення в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1