Ухвала суду № 69669841, 18.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3283/17

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В..

-ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Осіпова М.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо визнання протиправними дій відповідача, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року зазначений адміністративний позов залишено без руху та надано пятиденний строк на усунення недоліків шляхом зазначення адреси електронної пошти відповідача, якщо така відома, та подання до суду позовної заяви, викладеної державною мовою, у примірниках для суду та відповідача.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи адміністративний позов без руху, суд першої інстанції виходив з відсутності встановлених підстав для подання адміністративного позову російською мовою. Крім того, суд зазначав, що в порушення ч.1 ст.106 КАС України позивачем не зазначена електронна пошта відповідача.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.10 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 15 КАС України мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України від 3 липня 2012 року № 5029-VI Про засади державної мовної політики.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.99 р. N 10-рп/99 (справа N 1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон України від 3 липня 2012 року N 5029-VI "Про засади державної мовної політики".

Частинами 2, 3 статті 7 Закону України Про засади державної мовної політики визначено, що у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

До кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.

За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону, судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

В силу частин 3,4 цієї ж статті, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Судова колегія вважає обґрунтованими посилання апелянта на рішення Одеської міської ради від 13.08.2012 року № 2419-VI «Про реалізацію положень Закону України «Про зачади державної мовної політики» в м.Одесі», п.2 якого в м.Одесі регіональною мовою визначено російську мову.

Так, звернення з адміністративним позовом викладеним російською мовою у м.Одесі відповідає нормам ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що законом встановлені вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, якщо в регіоні регіональною мовою є, зокрема російська.

Неприйняття Одеським окружним адміністративним судом адміністративного позову ОСОБА_2, викладеного російською мовою, має наслідком обмеження прав останнього на судовий захист.

Крім того, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, зазначив, що позивач в порушення п.3 ч.1 ст.106 КАС України не вказав реквізити відповідача, а саме не зазначив електронної пошти відповідача.

Таки вимоги до позовної заяви встановлені п.3 ч.1 ст.106 КАС України, яким визначено, що адреса електронної пошти має бути зазначена, якщо така відома.

Апелянт зазначає, що в силу свого віку він не обізнаний щодо терміну "адреса електронної пошти", Інтернетом не користується, компютер використовує лише як друкарську машинку.

Беручі до уваги принцип пропорційності, судова колегія вважає, що вказане порушення є меншим, ніж обмеження позивача права на судовий захист.

Оскільки судом першої інстанції не враховані положення Закону України "Про засади державної мовної політики" щодо дії регіональної мови, що призвело до ухвалення невірного судового рішення про залишення позову без руху, відповідно до п.4 ст.204 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням справи для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст.195,196,199,204,206,211 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду в самостійному порядку оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян