Ухвала суду № 69669679, 26.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року м. Київ К/800/20236/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Цвіркуна Ю.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року

у справі №823/70/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансзерноекспорт» (надалі - ТОВ «Трансзерноекспорт»)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (надалі - ГУ ДФС у Черкаській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Трансзерноекспорт» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 19.10.2016 року №0002241401 та від 28.12.2016 року №0002632200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового - про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Трансзерноекспорт» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Трансзерноекспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, результати якої оформлено актом від 03.10.2016 року №46/23-00-14-0107/1/31855709.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, п. 199.3, п. 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з перевезення вантажів та транспортно-експедиційних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Ейр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріал Торг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Канремторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перс ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомпані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Втарквест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан Центр Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак Фа» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Черкаській області посилалась на результати контрольних заходів щодо контрагентів ТОВ «Трансзерноекспорт», де зазначено про існування розбіжностей в номенклатурі придбаного та реалізованого ними товару, а також відсутність у цих суб'єктів господарювання основних засобів та дозвільних документів.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0002632200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74192,00 грн. за основним платежем, а також податкове повідомлення-рішення від 19.10.2016 року №0002241401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 861412,00 грн. за основним платежем та 215353,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування податковим на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних поставок, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Більш того, факт реального та повного виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аріал Торг», ТОВ «Ніка Ейр», ТОВ «Укрбудкомпані», ТОВ «Пак Фа», ТОВ «Старквест» засвідчується також поданими ТОВ «Трансзерноекспорт» рішеннями Господарського суду Харківської області від 13.12.2016 року у справі №922/3798/16, Господарського суду Київської області від 22.02.2017 року у справі №911/27/17, Господарського суду Харківської області від 12.12.2016 року у справі №922/3799/16, Господарського суду Одеської області від 25.014.2017 року у справі №916/3013/16, Господарського суду Київської області від 08.12.2016 року у справі №911/3584/16, які набрали законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених зазначеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Трансзерноекспорт» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ «Трансзерноекспорт» реального характеру розглядуваних господарських операцій.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Ю.І. Цвіркун

____ Т.М. Шипуліна