Ухвала суду № 69669645, 10.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2017 р. К/800/10081/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бившевої Л.І. Юрченко В.П.за участю секретаряОрєшко Ю.О.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаСахарчук А.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській областіна постановуВолинського окружного адміністративного суду від 04.04.2014та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015у справі№803/427/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш»доКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільмаш» звернулось до суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000271501, №0000281501 від 20.01.2014.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями в частині задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В частині відмови у позові названі судові рішення в межах даного касаційного провадження не переглядаються, оскільки за касаційної скаргою ТОВ «Сільмаш» ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 відкрите касаційне провадження №К/800/9886/15.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача на Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, за результатами якої складено акт №11/15.1-21/31533318 від 10.01.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем в жовтні 2013 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 25 751 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 17 432 грн., занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах на суму 43 685 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем, зокрема, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 25 751 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 6 437,75 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки №11/15.1-21/31533318 від 10.01.2014, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014, ґрунтуються на висновках акта №545/22-31533318 від 22.11.2013, на підставі якого податкові повідомлення-рішення не приймались, а тому такі висновки мають суб'єктивний характер та не можуть слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з такого.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом №545/22-31533318 від 22.11.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш» з питань правомірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2013 року» встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за вересень 2013 року на суму 25 751 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2013 року на суму 25 751 грн. по операціях, проведених з ТОВ «КПП-Інвест» по договору про надання послуг від 03.09.2013.

Також судами встановлено, що висновки акта №11/15.1-21/31533318 від 10.01.2014 про завищення позивачем у жовтні 2013 заявленої суми бюджетного відшкодування на 25 751 грн. обґрунтовуються висновками акта №545/22-31533318 від 22.11.2013.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що податкові повідомлення-рішення на підставі акта 545/22-31533318 від 22.11.2013 не приймались, є передчасними, оскільки такі висновки не підтверджуються належними доказами по справі.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що факт неприйняття податковим органом податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки за результатами проведення перевірки сам по собі не свідчить про відсутність порушень платником податків вимог податкового законодавства, встановлених цим актом.

Згідно ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та вимоги заявленого позову (скасування податкових повідомлень-рішень), колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що предметом доказування у даній справі, зокрема, є обставини, які свідчать про наявність або відсутність у податкового органу підстав, з якими закон пов'язує можливість для зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, під час нового розгляду, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно врахувати все вищезазначене, дослідити зміст спірних правовідносин та за результатом дослідження відповідних доказів надати оцінку висновкам акту перевірки №11/15.1-21/31533318 від 10.01.2014, яким встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014, та доводам позивача на спростування таких висновків, в результаті чого дійти обґрунтованого висновку про наявності чи відсутність законних підстав для задоволення позову в цій частині спірних правовідносин.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області) його правонаступником - Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

2. Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

3. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000271501 від 20.01.2014 скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко