Ухвала суду № 69669603, 17.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року м. Київ К/800/19283/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі №876/8801/16 (№345/3378/16-а) за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Калуської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Калуської міської ради щодо нарахування щорічної разової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і нарахувати щорічну разову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати у розмірі 4730 грн.

Посилався на те, що має статус учасника бойових дій і має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі визначеному в законі, а не встановленому постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Калуської міської ради щодо здійснення нарахування позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_4 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», якими внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не можуть врегульовувати інші сфери, крім бюджетної.

Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову про відмову в позові.

Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд прийшов до висновку, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких положення цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування».

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що закріплені в законі права учасників бойових дій не можуть бути обмежені чи скасовані.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій і має право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У 2016 році йому виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 920 грн.

Такі дії відповідача відповідають закону з огляду на наступне.

Пунктом 26 Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон набрав чинності, його положення у встановленому порядку не були визнані неконституційними, а тому він підлягає до виконання.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Такий висновок апеляційного суду відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в якій вказано, що разова грошова допомога до 5 травня, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій виплачується в розмірі 920 грн.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, апеляційним судом винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: