Ухвала суду № 69669006, 11.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2164/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Григоренко Н.В.,

представника відповідача/апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Балканіка-Трейд» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2017 року Приватне підприємство «Балканіка-Трейд» (далі ПП «Балканіка-Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. №0000021203, яким встановлено завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у розмірі 285 830 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складений акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ПП «Балканіка-Трейд» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань позивачу є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецремпідряд», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року адміністративний позов ПП «Балканіка-Трейд» задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 31.03.2017 р. №0000021203.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ДФСв Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ПП «Балканіка-Трейд».

Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника відповідача/апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області №572 від 07.03.2017 р., направлення на перевірку №654/12-03 від 07.03.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП «Балканіка-Трейд» (код ЄДРПОУ 35767700) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2016 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.03.2017 р. №240/15-32-12-03/35767700, відповідно до висновків якого встановлено, що: в порушення вимоги п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України ПП «Балканіка-Трейд» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2016 року суму ПДВ у розмірі 285 824,70 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (ряд. 19 декларації з ПДВ) по декларації з ПДВ за грудень 2016 року у сумі 285829,70 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) за грудень 2016 року сумі ПДВ 285 829,70 грн.; встановлено порушення вимог «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» (наказ Міністерства фінансів України від 28.01.16 р. №21 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2016 р. №503), а саме: у таблиці 2 додатку 3 не здійснено розшифровку суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України по сумам, заявленим до бюджетного відшкодування, з врахуванням даних додатку 2 до декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2016 року (а.с. 10-23).

За результатами перевірки на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. №0000021203, яким ПП «Балканіка-Трейд» встановлено завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у розмірі 285 830 грн., правомірність винесення якого є предметом розгляду у даній справі (а.с. 24).

Задовольняючи адміністративний позов ПП «Балканіка-Трейд» суд першої інстанції зазначив про помилковість висновків акта перевірки, на підставі яких й було прийнято оскаржуване ППР.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області №572 від 07.03.2017 р., направлення на перевірку №654/12-03 від 07.03.2017 р. щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки 07.03.2017 р. було вручено під розписку директору ПП «Балканіка-Трейд» ОСОБА_3 (а.с. 92-93).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. №0000021203 є висновок акта перевірки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 ПК України.

При цьому, як вбачається зі змісту акта перевірки (Т. 1, а.с. 10-23), відповідач дійшов висновку, що ПП «Балканіка-Трейд» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ по операції з придбання товару від TOB «Спецремпідряд», на загальну суму ПДВ 285829,70 грн., які неможливо під час проведення перевірки визначити як витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином первинних документів (а саме: без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами). Крім того, а акті перевірки зазначено, що аналізом податкової звітності TOB «Спецремпідряд», яке зареєстроване у Маріупольській ОДПІ (Центральне відділення) ГУ ДФС в Донецькій області, встановлено відсутність поданої декларації з ПДВ за грудень 2016 р. та січень 2017 p., у зв'язку з цим неможливо встановити реальність проведення господарських операцій по взаємовідносинах між ПП «Балканіка-Трейд» та TOB «Спецремпідряд» (а.с. 17-18).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обовязкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2016 р. між ПП «Балканіка-Трейд» (покупець) та TOB «Спецремпідряд» (продавець) укладено договір №21/1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити папір фасувальний (товар), а покупець зобов'язується його оплатити на умовах, передбачених цим договором.

За змістом п. 3.2 вищевказаного договору поставка здійснюється за адресою: м. Харків, пров. Новожановський, 11, склад TOB «Компанія Крафт» для подальшої переробки сировини відповідно до договорів №550 від 25.10.2013 р. та №551 від 25.10.2013 р., укладених між ПП «Балканіка-Трейд» та TOB «Компанія Крафт» (а.с. 50-60).

Згідно товарно-транспортної накладної №Р132 від 22.12.2016 р., TOB «Спецремпідряд» (вантажоодержувач) одержано товар від TOB «Трейдекс Пак» (вантажовідправник) (а.с. 61-62). У цій товарно-транспортній накладній не зазначено пункт розвантаження, а вказано, що товар переадресовується на TOB «Компанія Крафт» (провул. Новожанівський 11, м. Харків), тобто за адресою, вказаною у п. 3.2 договору №21/1 від 21.12.2016 р., укладеного між ПП «Балканіка-Трейд» та TOB «Спецремпідряд».

Таким чином, судами 1-ї та 2-ї інстанції враховано, що згідно домовленості між учасниками господарської операції, окремо від TOB «Спецремпідряд» на адресу ПП «Балканіка-Трейд» товар не поставлявся, а відразу транспортувався до TOB «Компанія Крафт», яким виготовлялась поліграфічна продукція для позивача.

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної №28 від 22.12.2016 р., зареєстрованої у встановленому порядку, що підтверджується копією квитанції №1 (а.с. 73-74).

На підтвердження факту передачі товару позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №РН-1222/04 від 22.12.2016 р., одержаної ПП «Балканіка-Трейд» від постачальника TOB «Спецремпідряд», та видаткової накладної №10 від 22.12.2016 р., одержаної позивачем від покупця TOB «Компанія Крафт» (а.с. 63-64).

В подальшому, відповідно до договору №447 від 24.12.2015 р., укладеного між ПП «Балканіка-Трейд» та Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів», останнім було перероблено зерно пшениці та розфасовано борошно пшениці у надані ПП «Балканіка-Трейд» пакети (крафт-папір), які виготовлені TOB «Компанія Крафт» (а.с. 69-72).

На підтвердження факту оплати згідно договору №21/1 від 21.12.2016 р. позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: №4356 від 28.12.2016р., №4286 від 19.12.2016 р., №4461 від 27.01.2017 р. (а.с. 125-127).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішень суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи це, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем виконано зобовязання за договором, укладеним з вищезазначеним контрагентом, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п. 201.7 ст. 201 ПК України.

При цьому належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано. Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаним суб'єктом господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам ПК України відповідачем не встановлено.

Адже відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації ПП «Балканіка-Трейд».

Водночас твердження апелянта про те, що податкова декларація ПП «Балканіка-Трейд» не була прийнята контролюючим органом як податкова звітність, є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, згідно п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Доказів, підтверджуючих факт неприйняття поданої позивачем декларації та вжиття заходів, передбачених чинним законодавством, до суду відповідачем не надано. Водночас, надана до суду представником відповідача роздруківка з бази даних контролюючого органу не підтверджує вищенаведеного твердження про неприйняття податкової декларації як податкової звітності (а.с. 131).

Також колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на невідповідність вимогам чинного законодавства видаткової накладної №РН-1222/04 від 22.12.2016 р. від TOB «Спецремпідряд», наданої на відвантаження крафт папіру пакувального Swanwhite Ribbed 90 г/кв.м. *432 мм ПП»Балканіка-Трейд», з огляду на те, що в ній не зазначені реквізити (номер, дата) довіреності, по якій утримувався товар, оскільки у цій видатковій накладній зазначено, що відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника є керівник ОСОБА_4 та видаткова накладна містить особистий підпис вказаної посадової особи та печатку TOB «Спецремпідряд» (а.с. 63).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на дату підписання вищевказаної видаткової накладної) особою, уповноваженою представляти юридичну особу TOB «Спецремпідряд» (код ЄДРПОУ 40981961) у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи (керівник) була ОСОБА_4.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що наведена господарська операція здійснювалась безпосередньо керівником TOB «Спецремпідряд», тобто, посилання контролюючого органу на відсутність номеру та дати довіреності в даному випадку є безпідставним.

До того ж судом першої інстанції правильно наголошено на тому, що довіреність на отримання ТМЦ є розпорядчим первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства щодо уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність на отримання ТМЦ не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з реалізації товару, тобто не містить даних про її виконання, а тому не може слугувати обґрунтуванням для облікових записів та не є підставою для відображення господарської операції в обліку. Водночас слід враховувати, що дані, що зазначаються в довіреностях, не відображаються у регістрах бухгалтерського та податкового обліку платника податку та не здійснюють впливу на показники бухгалтерського обліку.

Вирішуючи питання обґрунтованості посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товару, які свідчать про нереальність господарських операцій по договору з контрагентом, про що також йдеться в акті перевірки (зазначено про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування крафт-папіру пакувального Swanwhite Ribber 90 г/кв.м *432 мм від TOB «Спецремпідряд» (а.с. 17)), апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який виходив з наступного.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ПП «Балканіка-Трейд» є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Предметом договору, укладеного між ПП «Балканіка-Трейд» та TOB «Спецремпідряд» №21/1 від 21.12.2016 р. є поставка папіру фасувального (товару).

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обовязковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобовязання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97 р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п. 11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

При цьому судом першої інстанції було враховано, що ПП «Балканіка-Трейд» за умовами договору №21/1 від 21.12.2016 р. не здійснювалось організації перевезень товару, який ним придбавався (місце поставки визначалось умовами договору). Так згідно п. 3.2 цього договору поставка здійснюється за адресою: м. Харків, пров. Новожановський, 11, склад ТОВ «Компанія Крафт».

При цьому, позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної №Р132 від 22.12.2016 р., яку приєднано до матеріалів справи та досліджено судами обох інстанцій (а.с. 61). Надані ПП «Балканіка-Трейд» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видана контрагентом позивачу податкова накладна не має недоліків, а порядок її заповнення відповідає чинному на момент її виписки законодавству.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявною в матеріалах справи податковою накладною, яка оформлена та зареєстрована з дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Отже, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не спростовано, що на момент складення податкової накладної за період, що перевірявся, вищевказаний контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ та, відповідно, мав право на складання податкових накладних.

Також, колегія суддів вважає, що документами, наданими позивачем, підтверджується повязаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, водночас відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями, без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов помилкового висновку про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) за грудень 2016 року у сумі ПДВ 285824,70 грн.

При чому слід наголосити на тому, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, з чим погоджується й апеляційний суд.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин судом правильно зазначено, що позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Також слід відхилити посилання апелянта на наявність кримінальних справ щодо посадових осіб контрагента позивача, які, як зясовано апеляційним судом, не перебувають на розгляді у суді та по яким не мається вироків, то колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Підсумовуючи усе викладене, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача щодо позивача не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняте без врахування усіх фактичних обставин.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. №0000021203.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повного задоволення позову ПП «Балканіка-Трейд».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДФС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.О.Димерлій

СуддяЮ.В.Осіпов