Постанова № 69668877, 03.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/5359/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Рибачука А.І.

за участі секретаря судових засідань:ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

22.04.2016 Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі ДП «Львівський БТЗ») звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 02.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу, які викладені в акті виїзної позапланової документальної перевірки контролюючого органу і на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, оскільки реальність здійснення господарських операцій між підприємством та його контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема договорами поставки та надання послуг, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт. Факт наявності (відсутності) товарно-транспортних накладних, не є обовязковим для формування позивачем податкового кредиту, оскільки задекларовані суми бюджетного відшкодування ПДВ були сформовані на підставі операцій з придбання товарів, а не надання транспортних послуг. Відсутність актів приймання товарів по кількості і якості, не є доказом нереальності господарської операції, оскільки такі, на думку позивача, підтверджуються іншими достатніми доказами, які свідчать про товарність таких операцій. Щодо виконання замовлень МОУ та ДП «КБЗ», то податковим законодавством не заборонено укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість. Вважає, що висновки викладені в акті виїзної позапланової документальної перевірки контролюючого органу є неправомірними, а винесені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення протиправними, які просить скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним зясуванням судом обставин справи, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що реальність господарських операцій ДП «Львівський БТЗ» з контрагентами ТзОВ «Інвест-Авто 2007», ТОВ «Дізал», ПП «Технопром», ТзОВ «Дівітіс», ТзОВ «РЕКОМА», ТОВ «ВП «Спецкабель», ПП «НВК Фірма Енергоресурс», ПП «Пацифік-2», підтверджується договорами поставки та специфікаціями, які є невідємними додатками до договору, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт, витягами з реєстру податкових накладних, картками складського обліку. Щодо виконання замовлень МОУ та ДП «КБТ» за ціною нижчою за виробничу собівартість, то такі господарські операції були вчинені з обґрунтуванням підприємством економічних причин та ділової мети. Натомість, контролюючий орган не надав правової оцінки цим доказам, і як наслідок прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просили залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «Львівський БТЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 01.07.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 по 01.07.2015.

За результатами перевірки позивача, контролюючим органом складений акт № 1294/13-50-22-02-07985602 від 16.11.2015, згідно висновків якого встановлено порушення вимог:

- пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п.187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 ПК України, в результаті чого за період з липня 2014 року по червень 2015 року позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 5435892 грн;

- пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 ПК України, в результаті чого за період з липня 2014 року по червень 2015 року завищено суму податку на додану вартість, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню, всього на суму 1049469 грн;

- пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п.187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198, п.201.1., п. 201.10. ст. 201 ПК України, в результаті чого за період з липня 2014 року по червень 2015 року завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 декларації) за червень 2015 року на суму 1422731 грн;

- пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п.198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.10. ст. 201 ПК України, в результаті чого за період з липня 2014 року по червень 2015 року завищено непогашене від'ємне значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 31 декларації) за червень 2015 року на суму 210348 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 02.12.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8153838,00 грн, в т.ч. 5435892,00 грн за основним платежем та 2717946,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1049469,00 грн та 524735,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій, № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1633079,00 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених у актах та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що під час виконання замовлень: № 303 (Договір від 08.12.2014 № 294/14/105 на здійснення військового ремонту БМП - 1, укладений з Міністерством оборони України); № 292 (Договір від 03.07.2014 № 294/14/12 на здійснення військового ремонту БРЕМ - 1, укладений з Міністерством оборони України); № 4160 (Договори від 25.09.2013 № 205 та від 28.01.2014 № 28/1/14) на виробництво роздавальної коробки БТР-3е.18.010сб, укладений з ДП «Київський БТЗ»), позивачем, за рахунок поставки ремонтних робіт та готової продукції нижче виробничої собівартості, на порушення ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ПК України, занижено базу оподаткування податком на додану вартість на суму 17150039 грн (у розрізі періодів вказаних у акті), що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ всього в сумі 3430008 грн (у розрізі періодів вказаних у акті перевірки).

Також, перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання товару від ПП «Пацифік-2», що виключає господарський характер понесених витрат підприємством, внаслідок чого в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ДП «Львівський бронетанковий завод» завищено податковий кредит на загальну суму 3038481 грн.

Крім цього, контролюючим органом встановлено відсутність фактичного придбання ремонтних робіт від ПП «Пацифік-2», отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість, а отже виключає господарський характер понесених витрат, що призвело до порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2015 року на суму 338755 грн.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що позивачем у порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 по 01.07.2015 на загальну суму 1311196 грн по взаєморозрахунках з: ТзОВ «Інвест-Авто 2007», ТОВ «Дізал», ПП «Технопром», ТзОВ «Дівітіс», ТзОВ «РЕКОМА», ТОВ «ВП «Спецкабель», ПП «НВК Фірма Енергоресурс», ТОВ «Промелектроніка», так як перевіркою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій поставок товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт (послуг) від цих контрагентів-постачальників.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки подані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій ДП «Львівський БТЗ» з контрагентами, а поставка ремонтних робіт та готової продукції нижче виробничої собівартості здійснена всупереч вимогам податкового законодавства, відтак, контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, у редакції чинній на момент виникнення цих відносин.

У п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно ст. 185 цього ж Кодексу, обєктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1. ст. 187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 цього ж Кодексу, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної, у якій зазначаються в окремих рядках обовязкові реквізити, визначені у п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник цього податку повинен отримати податкову накладну з Єдиного реєстру податкових накладних, яка видана на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному контролюючим органом періоді, ДП «Львівський бронетанковий завод», в межах своєї господарської діяльності, прийняті замовлення: № 303 (Договір від 08.12.2014 № 294/14/105 на здійснення військового ремонту БМП - 1, укладений з Міністерством оборони України); № 292 (Договір від 03.07.2014 № 294/14/12 на здійснення військового ремонту БРЕМ - 1, укладений з Міністерством оборони України), № 4160 (Договори від 25.09.2013 № 205 та від 28.01.2014 № 28/1/14) на виробництво роздавальної коробки БТР-3е.18.010сб, укладений з ДП «Київський бронетанковий завод»). З аналізу цих договорів, відповідачем встановлено, що замовником виступає Міністерство оборони України та ДП «Київський бронетанковий завод».

Згідно даних головних книг за період 01.07.2014 - 30.06.2015, карток та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «Готова продукція» в розрізі замовлень (номенклатури виготовленої продукції та послуг), 23 «Виробництво», помісячних даних обліку випуску продукції, розшифровок виробничої собівартості готової продукції та послуг, накладних на реалізацію готової продукції та актів приймання наданих послуг (актів приймання-передавання виробів), договорів контролюючий орган дійшов висновку, щодо реалізації ДП «Львівський бронетанковий завод» ремонтних робіт та готової продукції (роздавальна коробка Бтр-3е.18.010сб) нижче виробничої собівартості на загальну суму 17150039,00 грн. Як наслідок, на порушення ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п.187.1. ст. 187 ПК України (із внесеними змінами та доповненнями), позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість, всього в сумі 17150039,0 грн, (в розрізі періодів вказаних в акті), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 3430008,0 грн (в розрізі періодів вказаних в акті перевірки).

Однак, з такими висновками контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик і здійснення окремих збиткових операцій можливо викликано об'єктивними причинами. Крім того, прибутком є показник усієї господарської діяльності за певний період, що означає не окрему господарську операцію, а їх сукупність здійснену протягом певного часового проміжку, а фінансовий результат господарської діяльності платника характеризується отриманим економічним ефектом з урахуванням загальної собівартості товарів (робіт послуг).

Так, відповідачем у акті перевірки від 16.11.2015 № 1294/13-50-22-02-07985602 зазначено, що в результаті аналізу замовлень встановлено наявність прибутку по договорах експорт (випуск танків), які перекривають збитки по інших замовленнях (стор. 13 ОСОБА_6).

Оскільки цей факт сторонами не заперечується, а тому подальшому доказуванню, відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, не підлягає.

Законом України «Про державне оборонне замовлення» (із змінами внесеними Постановою КМУ від 27.04.11 № 464, надалі - Закон № 464-XIV) визначено загальні правові засади планування і формування державного оборонного замовлення та врегульовано особливості відносин, пов'язаних з визначенням та здійсненням процедур закупівлі продукції, виконанням робіт та наданням послуг оборонного призначення (продукція, роботи і послуги).

Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що виконання оборонного замовлення здійснюється відповідно до державного контракту.

Укладення державних контрактів з оборонного замовлення здійснюється державними замовниками з урахуванням затверджених основних показників оборонного замовлення шляхом визначення на конкурентних засадах виконавців серед суб'єктів господарської діяльності, якщо інше не передбачено цим же Законом.

У п. 3.4 Договорів від 08.12.2014 № 294/14/105 на здійснення військового ремонту БМП-1 та від 03.07.2014 № 294/14/12 на здійснення військового ремонту БРЕМ-1, які укладені позивачем з Міністерством оборони України на виконання замовлення № 303 та 292 визначено, що ціна Договору є граничною і не може бути перевищена Виконавцем, таке перевищення оплаті Замовником не підлягає.

На підставі п. 3.7 Договору, договірна ціна визначається Замовником з урахуванням висновку ГПЗ МОУ № 4762, щодо договірної ціни, шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів, складених виконавцем на підставі прийнятих фактичних витрат, повязаних з виконанням зобовязань за Договором.

Згідно п. 3.8 Договору, виконавець повинен підготувати та направити на адресу ГПЗ МОУ № 4762 підтвердження понесених ним фактичних витрат та надати первинні документи для перевірки на їх обґрунтованість. За результатами перевірки ГПЗ МОУ № 4762 складає Висновок щодо рівня фактичних витрат, який направляється Замовнику. При визначенні цін, рівень прибутку у складі ціни не може перевищувати 1% витрат Виконавця на купівлю комплектуючих виробів (напівфабрикатів), а також 15 % решти витрат у складі виробничої собівартості робіт. На підставі висновку ГПЗ МОУ № 4762, сторони Договору підписують Протокол погодження договірної (фактичної) ціни послуг з ремонтування військової техніки.

На виконання зазначених вище Договорів, позивачем надано специфікацію до Договору від 03.07.2014 № 294/14/12 на здійснення військового ремонту БРЕМ-1, протоколи № 1 від 30.09.2014 та від 16.12.2014 погодження договірної (фактичної) ціни послуг, посвідчення № 137 від 19.12.2014 на прийняття послуг, акти приймання наданих послуг № В/Ч-0000258 від 16.09.2014, № В/Ч-0000259 від 25.09.2014, № В/Ч-0000274 від 14.10.2014, № В/Ч-0000285 від 30.10.2014, № В/Ч - 0000286, акти приймання-передавання виробів від 16.09.2014, 25.09.2014, 14.10.2014, 30.10.2014, акт № 1 від 22.01.2015 звіряння розрахунків між МОУ та ДП «Львівський бронетанковий завод», калькуляції фактичних витрат, висновки головного представництва замовника ГПЗ МОУ № 4762, складені від 15.12.2014 за № 2956 та від 26.05.2015 за № 1491, щодо визначення рівня договірної ціни з додатками (калькуляції).

Із наведених вище документів та Висновку ГПЗ МОУ № 4762 вбачається, що сформована Калькуляція договірної ціни по Договорах від 08.12.2014 № 294/14/105 на здійснення військового ремонту БМП-1 та від 03.07.2014 № 294/14/12 на здійснення військового ремонту БРЕМ-1, встановлена меншою ціни фактично понесених витрат підприємством з незалежних від позивача причин.

Щодо збитковості господарської операції при виконанні замовлення № 4160 (Договори від 25.09.2013 № 205 та від 28.01.2014 № 28/1/14) на виробництво роздавальної коробки БТР-3е.18.010сб, укладений між позивачем та ДП «Київський бронетанковий завод», позивач обґрунтовує це тим, що підприємство на той момент не мало достатньої завантаженості виробничих потужностей, а саме в межах 27-30% із подальшим спадом. Як наслідок, по підприємству був встановлений для працівників режим роботи у вигляді простоїв (з оплатою днів простою в розмірі 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) для економії енергоносіїв та виплаті заробітної плати, максимального зменшення ЗВВ. У звязку із збільшенням з 01.10.2014 розміру мінімальної заробітної плати підприємство збільшило розмір посадових окладів (тарифних ставок) в штатному розписі в середньому на 25%. Усі ці економічні показники призвели до того, що загальна сума витрат, у тому числі зовнішньо-виробничі витрати підприємства вплинули на витрати по замовленню № 4160.

В обґрунтування зазначеного, позивачем надано довідки про роботу ДП «Львівський бронетанковий завод» за 2012-2014 роки, копії наказів № 7 від 20.01.2014, № 41 від 03.03.2014, № 77 від 08.04.2014, № 94 від 12.05.2014 про режим роботи підприємства у 2014 році, наказ № 233 від 24.09.2014 про встановлення посадових окладів (тарифних ставок).

Отже, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладених у його постанові від 09.06.2015 у справі № 817/2197/13-а.

Суд апеляційної інстанції вважає, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, також належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, податковим законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

З огляду на те, що позивачем обґрунтовані економічні причини та ділову мету (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, а контролюючим органом не доведено умислу ДП «Львівський бронетанковий завод», як учасника господарської операції, на безпідставне зменшення ПДВ зобовязань, шляхом здійснення навмисно збиткових операцій, або про відсутність у позивача ділової мети, суд апеляційної інстанції вважає неприпустимим застосування до платника заходів відповідальності за дії, які хоча й мають своїм наслідком несплату податку (його сплату у меншому розмірі), однак полягають у використанні наданих платникові законом прав, пов'язаних із звільненням на законній підставі від сплати податку або з обранням найбільш вигідних для нього форм підприємницької діяльності та, відповідно, оптимального способу оподаткування.

А відтак, суд першої інстанції безпідставно кваліфікував розглядувані господарські операції позивача з Міністерством оборони України та ДП «Київський бронетанковий завод» щодо поставки ремонтних робіт та готової продукції (роздавальна коробка Бтр-3е.18.010сб) за цінами нижче собівартості, як порушення у розумінні ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України і як наслідок погодився з висновком контролюючого органу про заниження підприємством бази оподаткування податком на додану вартість всього в сумі 17150039 грн (в розрізі періодів вказаних в акті), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 3430008 грн (в розрізі періодів вказаних в акті перевірки).

Крім цього, в акті від 16.11.2015 № 1294/13-50-22-02-07985602 зазначено, що ДП «Львівський бронетанковий завод» в порушення п.198.1., п.198.3., п.198.5., 198.6. ст.198, п. 201.1., п.201.10. ст. 201 ПК України неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 по 01.07.2015 на загальну суму 1311196 грн по взаєморозрахунках з: ТОВ «Інвест-Авто 2007» за січень 2015 року на 210348 грн; ТОВ «Дізал» за лютий 2015 року на 1800 грн; ПП «Технопром» на загальну суму 973685 грн, а саме: вересень 2014 року на 32477 грн, грудень 2014 року на 40431 грн, березень 2015 року на 332266 грн, травень 2015 року на 525951 грн, червень 2015 року на 42560 грн; ТОВ «ДІВІТІС» за травень 2015 року на 17308 грн; ТОВ «Радіо-електронні компоненти і апаратура» (ТОВ «РЕКОМА») за червень 2015 року на 69580 грн; ТОВ «ВП «Спецкабель»за грудень 2014 року на 4620 грн; ТОВ «Промелектроніка» за грудень 2014 року на 33703 грн; ПП «Науково-виробнича консалтингова фірма ЕНЕРГОРЕСУРС» за серпень 2014 року на 152 грн, оскільки перевіркою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій поставок товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт (послуг) від вказаних контрагентів - постачальників та належним чином оформлених підтверджуючих первинних документів, зокрема щодо транспортування товарів від постачальників, сертифікати відповідності, тощо.

Внаслідок чого, контролюючий орган дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що ДП «Львівський бронетанковий завод» в порушення вимог пп. 14.1.181. п. 14.1. ст.14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п.187.1. ст.187, п.198.1., п.198.3., п.198.5., 198.6. ст.198, п. 201.1., п.201.10. ст. 201 ПК України занижено податок на додану вартість на загальну суму 5435892,00 грн, завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього на 1049469 грн, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року в розмірі 1422731 грн (рядок 24 Декларації з ПДВ за червень 2015 року) та завищено непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31 Декларації за червень 2015 року) на суму 210348 грн.

З цими висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем, як покупцем, надано договори поставки товару з контрагентами (постачальниками): ПП «Технопром» № 5 від 06.02.2012; ТОВ «ВП «Спецкабель» № 16-13 від 01.03.2013; ТОВ «Радіо-електронні компоненти і апаратура» (ТзОВ «РЕКОМА») за № 59 від 20.02.2013, додаткові угоди від 28.12.2013 № 1 та від 30.12.2014; ТОВ «Дівітіс» № 122 від 17.04.2015; ТОВ «Інвест-Авто 2007» за № 371 від 19.04.2012, додаткові угоди до договору № 1та № 2 укладені в грудні 2013 року; податкові накладні; видаткові накладні; платіжні доручення; специфікації до договору; акти здачі-прийняття робіт; витяги з єдиного реєстру податкових накладних; картки складського обліку. За винятком договору, такі ж документи були надані позивачем контролюючому органу на підтвердження реальності господарської операції з ТОВ «Дізал».

Наявність зазначених документів сторонами не оспорюються, а тому подальшому доказуванню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні досліджені наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами. Такі складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст. 44, ст. 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгодуються між собою.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що придбані позивачем у контрагентів запчастини використані ним у власній господарській діяльності, зокрема до військової техніки, яка у свою чергу, реалізована на адресу третіх осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів (прибуткові накладні з доставки товару на склад, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, договори).

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платником ПДВ.

Щодо ненадання позивачем сертифікатів якості на придбаний товар та документів, на підставі яких були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказані документи не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт поставки товару, натомість поставка товару підтверджується відповідними видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи та є належно оформленими.

Крім того, необхідно зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними.

Покликання відповідача, щодо відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає, що це не є підставою для однозначного висновку контролюючого органу про нікчемність угод, укладених між позивачем і його контрагентами, оскільки ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на наявність податкової інформації про не підтвердження здійснення господарських операцій контрагентом ТОВ «Дізал» з огляду на відсутність трудових та матеріальних ресурсів, оскільки вказані відомості не можуть свідчити про відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, так як на момент виникнення спірних правовідносин такі господарюючі суб'єкти не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів, тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737/10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються н інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо відсутності, під час проведення контролюючим органом перевірки, оригіналу податкової накладної від ПП «Науково-виробнича консалтингова фірма ЕНЕРГОРЕСУРС» за серпень 2014 року на суму 912 грн, з яких ПДВ становить 152 грн, то такі твердження відповідача спростовуються наявною у матеріалах справи податковою накладною № 22 від 20.08.2014 на виконання договору поставки товару (мінеральної вати МКРР-130 у кількості 50 кг).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірною податковою накладною.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер та підтверджуються первинними документами, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Інвест-Авто 2007» за січень 2015 року на 210348 грн; ТОВ «Дізал» за лютий 2015 року на 1800 грн; ПП «Технопром» на загальну суму 973685 грн, а саме: вересень 2014 року на 32477 грн, грудень 2014 року на 40431 грн, березень 2015 року на 332266 грн, травень 2015 року на 525951 грн, червень 2015 року на 42560 грн; ТОВ «ДІВІТІС» за травень 2015 року на 17308 грн; ТОВ «Радіо-електронні компоненти і апаратура» (ТОВ «РЕКОМА») за червень 2015 року на 69580 грн; ТОВ «ВП «Спецкабель» за грудень 2014 року на 4620 грн; ТОВ «Промелектроніка» за грудень 2014 року на 33703 грн; ПП «Науково-виробнича консалтингова фірма ЕНЕРГОРЕСУРС» за серпень 2014 року на 152 грн, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо господарських операцій ДП «Львівський бронетанковий завод» з ПП «Пацифік-2» в період з 01.07.2014 по 01.07.2015 відповідно до укладених договорів: за № 23/02/15 від 23.02.2015 на виконання робіт по капітальному ремонту двигунів УТД-20 між позивачем, як замовником та ПП «Пацифік-2», як виконавцем; за № 100 від 05.06.2014 та № 355 від 10.12.2014 на поставку ТМЦ, між позивачем, як покупцем та ПП «Пацифік-2», як постачальником, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нереальності їх вчинення та, як наслідок, юридичну дефектність первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку їх учасників.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що за період з 01.07.2014 по 01.07.2015 ДП «Львівський бронетанковий завод» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 27925011 грн.

Цією перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення всього на суму 4 688 432 грн, в тому числі: за серпень 2014 року на суму 207 827 грн, за вересень 2014 року на суму 32 477 грн, за грудень 2014 року на суму 2 461 240 грн, за січень 2015 року на суму 210 348 грн, за лютий 2015 року на суму 1800 грн, за березень 2015 року на суму 332 266 грн, за квітень 2015 року на 574 075 грн, за травень 2015 року на суму 543 259 грн, червень 2015 року на суму 325 140 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що в податковому обліку ДП «Львівський бронетанковий завод» до складу податкового кредиту, включено ПДВ згідно з податковими накладними, виписаними ПП «Пацифік-2»:

- по Договору виконання робіт від 23.02.2015 № 23/02/15 на загальну суму 423370,05 грн, в т. ч. ПДВ 70551,69 грн, укладеного між ДП «Львівський бронетанковий завод» (Замовник) та ПП «Пацифік-2» (Виконавець), за умовами якого останній бере на себе зобов'язання виконувати роботи по капітальному ремонту двигунів УТД-20, згідно з Специфікацією до договору (додаток № 1, яка становить невід'ємну його частину). Ремонт продукції проводиться на виробничих потужностях Виконавця з ремонтного фонду Замовника (п. 4.1 Договору).

Крім цього, ДП «Львівський бронетанковий завод» укладено з ПП «Пацифік-2» Додаткову угоду № 1 від 15.04.2015 до договору від 23.02.2015 № 23/02/15, Додаткову угоду № 2 до Договору на виконання робіт № 23/02/15 від 23.02.2015.

На виконання умов цього договору до перевірки надано видаткові накладні на передачу ПП «Пацифік-2» двигунів УТД-20, акти приймання-передавання відремонтованої продукції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), та податкові накладні. Податок на додану вартість, згідно отриманих від ПП «Пацифік-2» податкових накладних, відображено ДП «Львівський бронетанковий завод» у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, та включено до податкового кредиту в (р.10.1) Декларації з ПДВ за квітень 2015 року в сумі 338755 грн. Відповідно до картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «Пацифік-2» за період з 01.07.2014 по 01.07.2015 відображено придбання ремонтних робіт по Договору від 23 лютого 2015 року № 23/02/15 на суму 2007528,83 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 334587,86 грн. Розрахунки за ремонтні роботи, згідно з Договором від 23.02.2015 № 23/02/15, проведені шляхом перерахування коштів на суму 2032529,18 грн.

Однак, умови вказаного вище договору не відповідали дійсності, оскільки ПП «Пацифік-2» не мало відповідних фахівців та виробничих потужностей для проведення робіт по капітальному ремонту двигунів УТД-20, а дійсною метою його укладення було приховування факту заволодіння грошовими коштами ДП «Львівський бронетанковий завод», шляхом складення завідомо неправдивих офіційних документів (первинних документів).

Крім того, перевіркою встановлено, що відповідно до видаткової накладної від 23.01.2015 № 8 ДП «Львівський бронетанковий завод» передано для проведення капітального ремонту ПП «Пацифік-2» 5 двигунів УТД-20 (№№ Э03ИТ7246, Э03ИТ7248, Э05НТ7439, Р03КТ0679, Д09КТ3708) в якості давальницької сировини, тобто передача вищенаведених двигунів здійснена ще до укладання договору від 23.02.2015 № 23/02/15.

Ці факти, як і Договір виконання робіт від 23.02.2015 № 23/02/15, який укладений між ДП «Львівський бронетанковий завод» (Замовник) та ПП «Пацифік-2» (Виконавець), щодо капітального ремонту двигунів УТД-20, встановлені та дослідженні у вироці Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2016 у справі № 308/1949/16-к, згідно якого директора ПП «Пацифік-2» визнано винним та засуджено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та у вироці Сихівського районного суду м. Львова від 20.05.2016 у справі № 464/9128/15-к, згідно якого директора ДП «Львівський бронетанковий завод» визнано винним та засуджено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Ці вироки набрали законної сили.

Як доказ та з метою повного з'ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції за допомогою КП «Діловодство спеціалізованого суду» та веб-порталу Єдиного державного реєстру судових рішень, здійснено роздрукування електронних копій цих судових рішень у кримінальних справах № 308/1949/16-к та № 464/9128/15-к.

Ці факти, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України мають приюдиційне значення для суду при розгляді адміністративної справи, а відтак приймаються до уваги судом апеляційної інстанції при оцінці доказів у цій справі.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, який не мав на меті реального виконання робіт та можливості фактично здійснювати господарські операції, у звязку з відсутністю відповідних фахівців та виробничих потужностей чи інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Наявність лише наданих позивачем первинних документів, без фактичного здійснення господарської операції та відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, не може бути підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Ці висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постанові цього Суду від 22.03.2016 (справа № 810/6201/14).

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання ремонтних робіт від ПП «Пацифік-2», отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість, а отже виключає господарський характер понесених витрат, що призвело до порушення п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Львівський бронетанковий завод» завищено податковий кредит за квітень 2015 року на суму 338755 грн.

Також, перевіркою встановлено, що в податковому обліку ДП «Львівський бронетанковий завод» до складу податкового кредиту включено ПДВ згідно з податковими накладними, виписаними ПП «Пацифік-2»:

-по Договору від 05.06.2014 № 100 на загальну суму 759313 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ДП «Львівський бронетанковий завод» безпідставно включено до складу податкового кредиту за грудень 2014 року ПДВ у сумі 94653 грн, згідно з податковою накладною від 16.12.2014 № 2, в т. ч. ПДВ в сумі 87885 грн (за товар ввезений на митну територію України - миюча машина KERMAD K-5 (код УКТ ЗЕД НОМЕР_4) та піскоструйна машина ADL VAQUA (код УКТ ЗЕД НОМЕР_5). Податкова накладна, включена до податкового кредиту без врахування вимог ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки в графі 4 податкової накладної не зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД. Товар, ввезений на митну територію України - миюча машина KERMAD K-5 (код УКТ ЗЕД НОМЕР_4) та піскоструйна машина ADL VAQUA (код УКТ ЗЕД НОМЕР_5) були імпортовані ПП «Пацифік-2» з Чехії у лютому та липні 2014 року (акт перевірки ПП «Пацифік-2» від 03.09.2015 № 669/2200/30491450/1).

У ході проведеного аналізу поданих документів на підтвердження цієї господарської операції, контролюючим органом встановлено, що у лютому 2014 році службові особи «Пацифік-2», згідно з вантажно-митною декларацією від 12.02.2014 ввезли на територію України миючу машину KERMAD K-5, виробник - ELLINGHOVEN GmbH та із іншими написами - 47918 Tonisvorst; letefod 02151/799280 із країни Чехія вартістю 980 Євро. У липні 2014 службові особи «Пацифік-2», згідно з вантажно-митною декларацією від 21.07.2014 ввезли на територію України піскоструйну машину ADL із написами: WET BLAST PROCESSING UNIT; DESIGNED AND MANUFACTURED BY; ABRASIVE DEVELOPMENTS LIMITED; PHONE 056422231/8 із країни Чехія вартістю 3646.30 Євро.

Також, згідно з оглядом миючої машини KERMAD K-5 та піскоструйної машини ADL, які було поставлено у грудні 2014 року ПП «Пацифік-2» на ДП «Львівський бронетанковий завод», які нібито були придбані ПП «Пацифік-2» у ТОВ «Будзахід», а ті в свою чергу у ТОВ «Еко-Сервіс», контролюючим органом встановлено, що такі співпадають із ознаками (назва, модель, номер) миючої машини KERMAD K-5 та піскоструйної машини ADL, які були імпортовані службовими особами ПП «Пацифік-2» у 2014 році із Чехії.

Проведеним 25.02.2015 оглядом адміністративно-виробничих приміщень ПП «Пацифік-2», що за адресою: вул. Б.Хмельницького, 10 А, с. Майдан, Тисменицький р-н, Івано-Франківська область, миючої машини KERMAD K-5 та піскоструйної машини ADL на території цих приміщень не виявлено.

У податковій накладній від 16.12.14 № 2, отриманій ДП «Львівський бронетанковий завод» у ПП «Пацифік-2», у частині ПДВ в сумі 87885 грн (за товар ввезений на митну територію України - миюча машина KERMAD K-5 (код УКТ ЗЕД НОМЕР_4) та піскоструйна машина ADL VAQUA (код УКТ ЗЕД НОМЕР_5)) не вказано коду товару згідно з УКТ ЗЕД, однак ДП «Львівський бронетанковий завод» до податкової декларації не подано заяви із скаргою на такого постачальника, відповідно до вимог абзацу 11 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, враховуючи, що це є імпортний товар. Відповідно до пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України 22.09.14 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.14 № 1235/26012. Відповідно до п. п. 15.3 п. Порядку № 957 до графи 4 податкової накладної вносяться дані щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів;

- по Договору від 10.12.2014 № 355 на загальну суму 2447168 грн, в т. ч. за грудень 2014 року в сумі 1831933 грн, за березень 2015 року в сумі 168000 грн, за квітень 2015 року в сумі 234235 грн, за червень 2015 року в сумі 213000 грн. Перевіркою встановлено, що в податковому обліку ДП «Львівський бронетанковий завод» до складу податкового кредиту (р.10.1) Декларації з ПДВ, включено ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ПП «Пацифік-2» на загальну суму 2447168 грн.

У ході перевірки контролюючим органом не підтверджено наявність поставок від ПП «Пацифік-2», тобто фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів. Так як не підтверджено фактичний рух активів у процесі здійснення господарської операції, перевіркою встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Крім того, про безтоварність господарських операцій з ПП «Пацифік-2» визнала представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком контролюючого органу про те, що взаємовідносини ДП «Львівський бронетанковий завод» з ПП «Пацифік-2», які відображені в документах наданих до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на податкову вигоду, що вплинуло на розмір сплачених ним податків до бюджету. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ДП «Львівський бронетанковий завод» з ПП «Пацифік-2». Перевіркою встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку - учасників відповідної операції .

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання товару від ПП «Пацифік-2», а відображення господарських операції без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість, а отже виключає господарський характер понесених витрат, внаслідок чого в порушення п. 198.1, п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198., п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 ПК України ДП «Львівський бронетанковий завод» завищено податковий кредит на загальну суму 3038481 грн, в т. ч. за серпень 2014 року на 207675 грн, за грудень 2014 року на 2382486 грн, за квітень 2015 року на 235320 грн, червень 2015 року на 213000 грн.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області: № НОМЕР_1 від 02 грудня 2015 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 841794 грн (1049469 грн 207 675 грн) та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 420897 грн (524735 грн 103838 грн); за № НОМЕР_2 від 02 грудня 2015 року в частині зменшення розміру відємного значення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1420079 грн (1633079 грн 213000 грн); № НОМЕР_3 від 02 грудня 2015 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2479331 грн (5435892 грн - 2382486 грн 574075 грн) та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 1239665 грн (2717946 грн - 1191243 грн - 287038 грн). У задоволенні решту позову по господарських операціях з ПП «Пацифік-2» слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги 13 квітня 2017 року) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позову 22 квітня 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позову 22 квітня 2016 року) визначено, що за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка становить 1,5 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Майнові позовні вимоги задоволені судом апеляційної інстанції на суму 6401766 грн (11361121 грн - 4959355 грн), отже здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати, відповідно до задоволених позовних вимог становлять: за подання позову - 96026 грн 49 коп (6401766 грн ? 1,5%) та за подання апеляційної скарги - 105629 грн 14 коп (96026 грн 49 коп ? 110%), а всього на загальну суму 201 655 грн 63 коп, яка підлягає присудженню підприємству за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі № 813/1400/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 02 грудня 2015 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 841794 грн (вісімсот сорок одна тисяча сімсот девяносто чотири гривні) та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 420897 грн (чотириста двадцять тисяч вісімсот девяносто сім гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 02 грудня 2015 року в частині зменшення розміру відємного значення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1420079 грн (один мільйон чотириста двадцять тисяч сімдесят девять гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_3 від 02 грудня 2015 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2479331 грн (два мільйони чотириста сімдесят девять тисяч триста тридцять одна гривня) та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 1239665 грн (один мільйон двісті тридцять девять тисяч шістсот шістдесят пять гривень).

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» 201655 грн 63 коп (двісті одну тисячу шістсот пятдесят пять гривень 63 копійки) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_6

Постанова в повному обсязі складена та підписана 18.10.2017.