Ухвала суду № 69668591, 19.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2017 року

справа № 804/6782/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року по справі № 804/6782/16 за позовом приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

в с т а н о в и В:

ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 №0000124800 (форми “В1”), яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підставами позову визначено наступне.

Так, позивач вказував на порушення відповідачем вимог ст..ст.21, 86 ПК України, в частині винесення податкового повідомлення-рішення без урахування та розгляду заперечень платника на акт перевірки, що порушує гарантії захисту прав та інтересів платника податків.

Крім цього, за позицією позивача, відповідачем неправильно визначено форму оскарженого податкового повідомлення-рішення як «В1», оскільки вказана форма ППР складається у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку. Позивач вказує на те, що оскільки у спірному випадку ним не було отримано суму бюджетного відшкодування, то відповідачем безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення саме форми «В1».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована встановленими обставинами справи, які, за позицією суду першої інстанції, свідчать про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, а також і про обґрунтованість самого рішення, як за формою так і за суттю, з огляду на встановлені перевіркою порушення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на порушення

відповідачем положень законодавства, яким регламентовано порядок розгляду заперечень на акт перевірки та порядок прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що податкове повідомлення-рішення приймається після розгляду заперечень і надсилання письмової відповіді на заперечення платнику податків. Оскільки, у спірному випадку податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем до розгляду заперечень та надіслання відповіді на заперечення платнику податків, то такі дії відповідача суд першої інстанції безпідставно визнав правомірними.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС у період з 03.03.2016 по 01.04.2016 проведено камеральну перевірку даних ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, задекларованих в наданому уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість, у зв’язку із самостійно виявленою помилкою за січень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2016 № 104/28-01-48-00178353, в якому вказано на порушення підприємством вимог п.200.4, п.200.7 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” завищено суму від'ємного значення з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 108492,00 грн. за січень 2016 року.

Не погодившись з висновками, які викладені в акті перевірки та який отримано підприємством 05.04.2016р., позивач 08.04.2016р. засобами поштового зв’язку направив заперечення на зазначений акт.

19.04.2016р. СДПІ, на підставі акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення №0000124800 (форми “В1”), яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у декларації за січень 2016 року (надану до податкового органу 03.03.2016) на суму 108492,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму у розмірі 27123,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що фактично підставами для оскарження вказаного рішення позивачем визначено порушення відповідачем процедури прийняття податкового повідомлення-рішення, в розрізі обов’язку контролюючого органу враховувати при прийнятті рішення висновки про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Згідно із п.86.8 ст.86 ПК України, в тій же редакції, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на положення вказаних норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що чинне законодавство визначає певну процедуру, яку зобов’язаний дотримуватися контролюючий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень. І така процедура, зокрема, зобов’язує контролюючи органи вирішувати питання про прийняття рішень з урахуванням висновків про результати розгляду заперечень до акта перевірки, якщо такі були подані платником податків.

Враховуючи положення вказаних норм матеріального права та приймаючи до уваги встановлені у цій справі обставини, можливо дійти висновків про те, що по-перше: позивач мав право подати заперечення на акт перевірки до 11.04.2016р. (враховуючи дату отримання акту – 05.04.2016р.); по-друге: граничний термін для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, без наявності наданих підприємством заперечень, 19.04.2016р.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в останній день граничного строку – 19.04.2016р. Заперечення на акт перевірки позивачем подано 08.04.2016р. засобами поштового зв’язку. Вказані заперечення зареєстровані у СДПІ 19.04.2016р. за вх..№6399/10 (а.с.54).

Таким чином, враховуючи дату реєстрації заперечень на акт перевірки в СДПІ, а також приймаючи до уваги те, що 19.04.2016р. був граничним терміном для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, то у такому випадку, враховуючи пояснення СДПІ про те, що заперечення на акт надійшли після прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем порядку винесення податкового повідомлення-рішення. Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що результати розгляду заперечень, які направлені позивачу 20.04.2016р., не могли вплинути на результати прийнятого відповідачем рішення, оскільки у своїй відповіді на заперечення СДПІ вказала на правомірність висновків перевіряючих осіб, які зроблені в акті перевірки, який, у свою чергу, став підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Посилання позивача на те, що надані суду докази свідчать про те, що уповноважена особа СДПІ отримала заперечення на акт з поштового органу 14.04.2016р. (відомості органу поштового зв’язку), на думку колегії суддів, не можуть бути достатньою підставою для висновків щодо порушення відповідачем порядку винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки вказані докази не спростовують того факту, що заперечення на акт перевірки були зареєстровані в СДПІ 19.04.2016р., і відповідно, не спростовують того факту, що вказані заперечення на акт були передані до розгляду лише після їх реєстрації. При цьому, колегія суддів вважає, що питання організації роботи СДПІ, у тому числі взаємодії з органами поштового зв’язку, виходять за межі предмету спору у цій справі, оскільки, навіть при встановленні обставин, які можливо будуть свідчити про несвоєчасність реєстрації заперечень позивача на акт перевірки в СДПІ, такі обставини не можуть бути самостійною підставою для висновків про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, а лише можуть вказувати на неправомірність дій чи бездіяльності посадових осіб контролюючого органу, що не є предметом оскарження у цій справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на порушення відповідачем порядку його прийняття, є необґрунтованими, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Судом першої інстанції, під час розгляду справи, зроблено також і висновки про обґрунтованість самого рішення, як за формою так і за суттю, з огляду на встановлені перевіркою порушення. Але вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, позивачем не заперечуються, що у судовому засіданні підтвердив і представник позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року по справі № 804/6782/16 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 20.10.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк