Ухвала суду № 69668493, 19.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 рокусправа № 804/7211/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №804/7211/16 за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області 13 жовтня 2014 року звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш», згідно з яким, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку №2 за період з травня 2011 року по березень 2014 року у розмірі 83203.51 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідно до розрахунків позивача та довідок про суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах колишнім працівникам ПАТ завод «Павлоградхіммаш» за період з травня 2011 року по березень 2014 року Пенсійним фондом були здійснені витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на загальну суму 83203,51 грн. Заборгованість відповідача до теперішнього часу залишається несплаченою. Процесуальні наслідки передбачені статтею 100 КАС України в цьому випадку застосуванню не підлягають. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України. Зазначає про те, що склад витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_1 за списком №2 відповідно до пунктів «б» -«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з травня 2011 року по березень 2014 року та факт їх понесення управлінням Пенсійного фонду України не підтверджено.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області.

ПАТ завод «Павлоградхіммаш» зобов`язане вносити з коштів, призначених на оплату праці, плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачу необхідно було покрити витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 83203,51 грн., яка утворилася з травня 2011 року по березень 2014 року.

У зв`язку з несплатою суми боргу у визначений законодавством строк у відповідача залишилась несплаченою заборгованість перед Управлінням щодо витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України на загальну суму 83203,51 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з травня 2011 року по березень 2014 року, який було ним отримано (а.с.9-10; 12).

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходить з наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663, (далі - Інструкція № 21-1) передбачена чітка процедура відшкодувань фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що якщо працівникам призначено пенсію відповідно до п.п. «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, то фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах покриваються підприємствами, робота на якому дає право на пільгову пенсію.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незгоди з фактом понесення позивачем витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку №2 у розмірі 83203,51 грн., яка утворилася з травня 2011 року по березень 2014 року підтверджується відповідним розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Доказів того, що відповідачем зазначений вище розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, на час розгляду справи судом першої інстанції були оскаржені суду або скасовані в судовому порідку не надано, тому такі розрахунок вважається дійсним та таким, що підлягає виконанню з боку ПАТ завод «Павлоградхіммаш».

Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про порушення позивачем вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в частині своєчасності направлення розрахунку та пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Завдання, функції, права та обов'язки органу Пенсійного фонду визначались розділом ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 (далі - Положення № 8-2), норми якого діяли на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Положення, одним із основних завдань Управління є, зокрема, стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Згідно з приписами підпункту 1 пункту 2.2 Положення № 8-2, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює дотримання страхувальниками вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів від підприємств, установ, організацій та громадян, достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню (підпункт 5 пункту 2.2 Положення № 8-2) та проводить згідно із законом планові та позапланові перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, перевірки достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

У відповідності до підпункту 8 пункту 2.4. Положення № 8-2 Управління має право, зокрема, стягувати несплачені суми страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Отже, в силу положень наведених норм, Пенсійний орган є контролюючим органом з питань дотримання страхувальниками вимог законодавства з питань пенсійного забезпечення, який, у разі виявлення заборгованості з платежів, за рахунок яких формуються кошти Пенсійного фонду, зобов'язаний вжити відповідних заходів щодо повернення таких коштів, в тому числі самостійно обчислити суму заборгованості та стягнути нараховані кошти в примусовому порядку. Відповідно до пункту 6.8 Інструкції від 19.12.2003 № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права суд апеляційної інстанції зробив висновок, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №804/7211/16 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 20 жовтня 2017 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко