Постанова № 69667467, 28.09.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 вересня 2017 року Справа № 814/980/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55000 до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 проскасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2017р. № 100/14-29-13-05, від 05.05.2017р. № 97/14-29-13-05, № 96/14-29-13-05, № 95/14-29-13-05, вимоги від 05.05.2017р. № Ф-98/14-29-13-05, рішення про застосування штрафних санкцій від 05.05.2017р. № 000098/14-29-13-05 в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) від 05.05.2017 року № 95/14-29-13-05, № 96/14-29-13-05, № 97/14-29-13-05 та № 100/14-29-13-05, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.05.2017 року № Ф-98/14-29-13-05 та рішення про застосування штрафних санкцій від 05.05.2017 року № 000098/14-29-13-05.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що відповідач неправильно вирахував чистий оподатковуваний дохід позивача та дійшов хибного висновку про заниження загального оподатковуваного доходу, як наслідок відповідач зробив неправильний висновок про заниження суми єдиного внеску. Отже податкові повідомлення-рішення 05.05.2017 року № 95/14-29-13-05, № 96/14-29-13-05, № 97/14-29-13-05 та № 100/14-29-13-05, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.05.2017 року № Ф-98/14-29-13-05 та рішення про застосування штрафних санкцій від 05.05.2017 року № 000098/14-29-13-05 є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив податкові повідомлення-рішення та вимога ГУ ДФС у Миколаївській області є законним та обґрунтованим, отже скасуванню не підлягають.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 24.03.2017 року по 06.04.2017 року спеціалістами ГУ ДФС проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 09.09.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2014 року по 31.12.2016 року.

05.10.2017 року ГУ ДФС, на підставі висновків акту перевірки, оформлено та направлено позивачу:

- податкове повідомлення-рішення № 100/14-29-13-05, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 42632,82 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10658,21 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 97/14-29-13-05, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 272,74 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27,27 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 96/14-29-13-05, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 328,31 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 65,66 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 95/14-29-13-05, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 1431,80 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 357,95 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000098/14-29-13-05, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиного внеску на суму 43611,42 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 5286,99 грн.

Також, 05.05.2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 98/14-29-13-05 на суму 43611,42 грн.

Не погоджуючись з рішеннями ГУ ДФС у Миколаївській області, позивач оскаржив їх до суду.

Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до абз. 4 п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункт 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, крім іншого, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Під час перевірки, визначаючи оподатковуваний дохід позивача, відповідач не врахував, що позивач отримав дохід від господарської діяльності та в порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України не визначив чистий оподатковуваний дохід.

При цьому відповідачем не було враховано документально підтверджені витрати позивача за 2015 рік на суму 25366,28 грн. по контрагенту ТОВ «Мегаполіс Україна», а саме: видаткову накладну № ПЕ15-000048540 від 01.12.2015 року на суму 11977,98 грн. та платіжне доручення № 358 від 07.12.2015 року на суму 11977,98 грн., видаткову накладну № ПЕ15-000047406 від 24.11.2015 року на суму 13383,30 грн. та платіжне доручення № 356 від 30.11.2015 року на суму 13388,30 грн.).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено його завищення на загальну суму 125384,18 грн., з яких за 2014 рік - в сумі 29931,05 грн., за 2015 рік - в сумі 95 453,13 грн.

При цьому в акті перевірки вказано, що до складу валових витрат включено витрати, які документально не підтверджені в сумі 5215,27 грн., а саме: до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік в колонку 4 - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, включені витрати в сумі 5215,27 грн. за товарно-матеріальні цінності, по яким відсутня оплат.

Даний висновок спростовується наданими позивачем доказами оплати вартості товарно-матеріальних цінностей, поставлених ТОВ «Партнер Дістрібьюшен» по накладним, які зазначені в додатку 4 до акту перевірки, а саме: товарно-транспортною накладною № НПР-043232 від 11.11.2014 року на суму 473,88 грн., оплаченої згідно квитанції до ПКО № НПР-004840 від 01.12.2014 року на суму 473,88 грн.; товарно-транспортною накладною № НПР-042831 від 07.11.2014 року на суму 493,80 грн., оплаченої згідно квитанції до ПКО № НПР-004783 від 27.11.2014 року на суму 493,80 грн.; товарно-транспортною накладною № НПР-042483 від 05.11.2014 року на суму 1111,56 грн., оплаченої згідно квитанцій до ПКО № НПР-004684 від 21.11.2014 року на суму 500,00 грн., № НПР-004715 від 24.11.2014 року на суму 400,00 грн., № НПР-004627 від 18.11.2014 року на суму 211,56 грн.; товарно-транспортною накладною № НПР-045561 від 25.11.2014 року на суму 955,20 грн., оплаченої згідно квитанцій до ПКО № НПР-005032 від 12.12.2014 року на суму 355,20 грн., № НПР- 006061 від 15.12.2014 року на суму 600,00 грн.; товарно-транспортною накладною № НПР-046294 від 28.11.2014 року на суму 329,20 грн., оплаченої згідно квитанції до ПКО № НПР-05128 від 18.12.2014 року на суму 329,20 грн.; товарно-транспортною накладною № НПР-038693 від 14.10.2014 року на суму 602,63 грн., оплаченої згідно квитанції до ПКО № НПР-004440 від 06.11.2014 року на суму 602,63 грн.; товарно-транспортною накладною № НПР-044222 від 15.11.2014 року на суму 599,20 грн., оплаченої згідно квитанції до ПКО № НПР-004911 від 05.12.2014 року на суму 599,20 грн.

Далі, в акті перевірки зазначено, що до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік в колонку 4 - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, включені витрати в сумі 21615,21 грн., за товарно-матеріальні цінності, по яким покупцем, отримувачем товару не є ФОП ОСОБА_1, а інша особа, тобто ФОП ОСОБА_1 не отримував товар зазначений в накладних. Також в акті перевірки зазначено, що до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік в колонку 7 - інші витрати включено витрати в сумі 76844,58 грн. за надані послуги, по яким покупцем, отримувачем послуг не є ФОП ОСОБА_1, а інша особа.

Так, батько позивача ОСОБА_2 та мати позивача ОСОБА_3 також були підприємцями та здійснювали діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11) та працювали на підставі відповідних договорів поставки з такими постійними постачальниками як ТОВ «УДК», ТОВ «Ортан», ПП «Стар Трейд 1», філією «Південний регіон» ПАТ «Кременчуцький ЛГЗ», ТОВ ВКФ «Шпиль», філією «Південний регіон ТОВ «Петрус - Алко».

08.09.2014 року ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу підприємця з основним видом діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

Після смерті батьків, з метою провадження підприємницької діяльності, позивачем укладено договори поставки з тими ж постачальниками, з якими працювали його батьки. Проте, постачальники ще довгий час допускали описки та вказували у видаткових накладних отримувачем не ФОП ОСОБА_1, а ФОП ОСОБА_2 чи ФОП ОСОБА_3 При цьому розрахунок за отриманий товар проводився вже безпосередньо ФОП ОСОБА_1, що підтверджується доданими до матеріалів справи договорами поставки, видатковими накладними та квитанціями. Крім того, всі накладні по яким отримувачем товару вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складені після 07.10.2014 року, тобто за вказаними накладними товар поставлявся вже після смерті ФОП ОСОБА_2 та ФОН ОСОБА_3

Отже, висновки відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу в сумі 139895,73 грн. є необгрунтованними та спростовуються вищезазначеним.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Оскільки відповідач неправильно вирахував чистий оподатковуваний дохід позивача та дійшов хибного висновку про заниження загального оподатковуваного доходу, як наслідок висновки відповідача про заниження позивачем суми єдиного внеску також є необгрунтованними.

Також, як зазначає відповідач в акті перевірки, внаслідок зайве включених витрат за 2015 рік в сумі 95453,13 грн. (вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) ФОП ОСОБА_1 в порушення пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України не нарахований та не сплачений військовий збір по декларації за 2015 рік в сумі 1431.80 грн.

Згідно пп. 1.1 - 1.4 п. 16-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Під час проведення перевірки відповідачем неправильно визначено чистий оподатковуваний дохід позивача та зроблено неправомірний висновок про зайве включення витрат за 2015 рік в сумі 95 453,13 грн., та як наслідок зроблено висновок про не нарахування та несплату військового збору.

З урахуванням того, що позивачем правомірно включено витрати за 2015 рік в сумі 95453,13 грн., підстави для збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору відсутні.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.05.2017 року № 95/14-29-13-05.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.05.2017 року № 96/14-29-13-05.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.05.2017 року № 97/14-29-13-05.

5. Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.05.2017 року № 100/14-29-13-05.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.05.2017 року № 000098/14-29-13-05.

7. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.05.2017 року № Ф-98/14-29-13-05.

8. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір у розмірі 1040,72 грн., сплачений за квитанціями № ПН391 від 19.05.2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв