Ухвала суду № 69667271, 09.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 жовтня 2017 року № 810/3051/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши в місті Києві позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейнфор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Україна" про визнання недійсним правочину,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейнфор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Україна" про визнання недійсним правочину.

У звязку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року позовна заява залишена без руху. Вказані недоліки повинні бути усунені у строк до 04.10.2017 шляхом подання до суду: оригіналу документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду та доказів зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України, у розмірі, передбаченому ст. 4 та ст. 6 Закону України "Про судовий збір", належним чином оформлену копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі № 757/22807/17-к, письмові пояснення, щодо предмету укладання правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю Кейнфор та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецторг Україна часу, дати, мети змісту укладеного правочину та його копії.

Ухвалу суду від 11 вересня 2017 року вручено уповноваженому представнику позивача 13 вересня 2017 року, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи уповноваженого представника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ОСОБА_1.

Представником позивача 20 вересня 2017 року подана апеляційна скарга на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року.

Проте, 21 вересня 2017 року позивачем подана заява про усунення недоліків та заява про відкликання апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу повернуто особі яка її подала.

Як вже зазначалось вище, 21 вересня 2017 року до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначає, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" він не зобов'язаний надавати до суду докази зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а також у випадку повернення позовної заяви до відкриття провадження по справі, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату судового збору, якщо його не повернуто, оскільки це не суперечить вимогам законодавства і не призводить до втрат відповідного бюджету, тому квитанція про сплату судового збору №810 від 20.07.2017 року є належним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви. Позивач, звертає увагу що позивач не є учасником кримінального провадження №757/2280/17, тому самостійно отримати завірену належним чином копію вироку та надання письмових пояснень щодо предмету укладання правочину між ТОВ "Кейнфор" та ТОВ "Спецторг Україна" часу, дати, мети та змісту укладеного правочину є неможливим.

Надаючи оцінку поданою позивачем заяви з додатками суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд також зауважує, що квитанція про сплату судового збору до позову приєднується обовязково в оригіналі.

Зокрема, відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір, правильність оформлення платіжного документа і надання доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається на платника судового збору. Платіжні документи повинні містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі.

Позивачем долучено квитанцію №810 від 20 липня 2017 року про сплату судового збору у сумі 1600 грн. Разом з тим, суд зазначає, що дана квитанція раніше була приєднана до позовної заяви яка подавалась до суду 28.07.2017 року, за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ТОВ "Кейнфор", ТОВ "Спецторг Україна" про визнання недійсним правочину.

Крім того, у даному платіжному дорученні відсутні докази зарахування сплаченої суми судового збору до Державного бюджету України.

Суд зауважує, що статтею 9 Закону України Про судовий збір від 22.12.2011 №4282-VI передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, ознакою дотримання вимог щодо сплати судового збору є зарахування сплачених коштів до Державного бюджету України, а обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви покладається на заявника.

При цьому, згідно з статтею 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2011 №2346-ІІІ платіжне доручення є розрахунковим документом для ініціювання переказу коштів, а пунктом 22.4 цієї ж стаття Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Суд зазначає, що цим же Законом передбачено процедуру відкликання розрахункових документів (ст.23), неможливість їх своєчасного виконання банком (ст.22) з тих чи інших підстав та можливість часткового виконання розрахункового документа (відсутність або недостатність коштів на рахунку, дотримання черговості надходження та виконання розрахункових документів, тощо.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що надане позивачем платіжне доручення було подане до іншого позову в оригіналі та не містить доказів зарахування вказаної у ньому суми до державного бюджету, отже не є належним доказом факту сплати позивачем судового збору.

Що стосується твердження позивача, що він самостійно не може отримати завірену належним чином копію вироку та надати письмові пояснення щодо предмету укладання правочину між ТОВ "Кейнфор" та ТОВ "Спецторг Україна" часу, дати, мети та змісту укладеного правочину суд зазначає таке.

Нормами чинного законодавства, зокрема ч.2 ст.106 КАС України, передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Суд вважає, що у позивача є достатня можливість надати до суду письмові пояснення щодо предмету укладання правочину між ТОВ "Кейнфор" та ТОВ "Спецторг Україна" часу, дати, мети та змісту укладеного правочину. Проте, позивачем на вимогу суду не було надано письмових пояснень щодо предмету укладання правочину між ТОВ "Кейнфор" та ТОВ "Спецторг Україна" часу, дати, мети та змісту укладеного правочину.

Крім того, суд наголошує, що позивач вже звертався до Київського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом та ухвалою від 30.08.2017 позовну заяву було повернуто, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Беручи до уваги наведене та той факт, що термін, протягом якого суддя вирішує питання про відкриття провадження у справі, сплинув; процесуальним законодавством не передбачено продовження такого терміну за ініціативою суду (для поштового перебігу), судом було чітко визначено спосіб усунення недоліків, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на зазначене та керуючись пунктом 1 частини третьої статті 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейнфор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Україна" про визнання недійсним правочину - повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати позивачу разом з позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Лиска І.Г.