Постанова № 69667228, 13.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2017 р. №809/960/17

11 год. 00 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестпроект 2012 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестпроект 2012 звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно проведено коригування митної вартості товарів, імпортованих Товариством, та безпідставно сформована картка відмови в прийнятті митної декларації.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з вказаних в позовній заяві підстав. Суду пояснив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестпроект 2012 та AGRUMIGR DI GAETANO RAO укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №2811/16 від 28.11.2016 року. Зазначив, що на виконання вищевказаного договору на митну територію України позивачем ввезено мандарини на загальну суму 9 079,45 євро. Вказав, що з метою митного оформлення даного товару відповідачу було подано митну декларацію від 06.02.2017 року та документи, перелік яких визначений Митним кодексом України (далі - МКУ), для застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Однак за результатами розгляду поданих документів митним органом протиправно, на думку представника позивача, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за №206060000/2017/000006/1, яким скориговано вартість товару у більшу сторону, до 12 632,41 євро, та картку відмови №206060000/2017/00011 від 06.02.2017 року. Звернув увагу суду, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було. Окрім того надати платіжний документ на підтвердження повної вартості товару не вбачалося можливим, оскільки згідно специфікації до контракту позивачем внесено передоплату по даній поставці в розмірі 7 470 євро, решта суми в розмірі 1 609,45 грн. буде сплачена після прибуття вантажу. Вважає, що митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом, а саме за ціною договору щодо подібних товарів. З огляду на дані обставини просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Суду пояснила, що у звязку з наявною інформацією в ЄАІС ЦБД ДФС щодо вартості подібних товарів за ціною істотно вищою ніж ціна задекларованого товару, а також виявленою розбіжністю між сумою, вказаною в платіжному дорученні від 31.01.2017 року за №481 та вартістю, що вказана у рахунку фактурі. Крім цього митним органом проведено з декларантом консультацію та направлено останньому запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме довідки спеціалізованої організації Держзовнішформу про вартісну характеристику товару. Однак позивачем надана відповідь про неможливість подання вказаної довідки. Таким чином у звязку з наявною ціновою інформацію розмитнених подібних товарів було розраховано вартість товару позивача та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості. Пояснила, що на її переконання, митна вартість товару визначена за другорядним методом правомірно, і тому рішення про коригування митної вартості на суму 3 552,96 євро прийнято підставно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що надавав позивачу послуги митного брокера. Вказав, що для пропуску товару на митну територію України ним було надано митному органу електронні копії документів, в тому числі і специфікація до договору. Зазначив, що позивачем були подані всі необхідні документи для митного оформлення товару та можливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Пояснив, що після відвантаження товару специфікацію було змінено та на момент розмитнення подана інша специфікація, оригінал якої надано контролюючому органу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 28.11.2016 року між позивачем та AGRUMIGR DI GAETANO RAO укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №2811/16 та додаткову угоду за №1 від 30.01.2017 року (а.с. 21-26).

На виконання умов даного контракту на митну територію України відповідно до Інвойсу №8 від 01.02.2017 було ввезено товар на загальну суму 9 079,45 євро (а.с. 16).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідачу була подана декларація митної вартості №206060000/2017/000719 від 06.02.2017, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною контракту (а.с. 9-11).

Також разом із декларацією митної вартості підприємством подано міжнародну транспортну накладну (СМR); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок-фактуру (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товару з доповненнями; договір (контракт) про перевезення товару; інформації про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фіто санітарного, радіологічного, ветеренарно-санітарного контролю; фіто санітарний сертифікат, виданий країною експортером; сертифікат про походження товару; заява підприємства; інформаційний код результатів митного огляду; інші некласифіковані документи.

Розрахована декларантом митна вартість товару (продукт мандарини - клементини свіжі) згідно наданих документів становить 9 079,45 євро (264 070,83 грн.).

Судом встановлено, що під час митного оформлення, у звязку з наявною інформацією ЄАІС ЦБД ДФС щодо вартості подібних товарів за ціною істотно вищою ніж ціна задекларованого товару відповідачем та виявленими розбіжностями в платіжному дорученні від 31.01.2017 року за №481 суми та у рахунку-фактурі, для підтвердження митної вартості згідно п.3 ст.53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати довідку спеціалізованої організації Держзовнішформу про вартісну характеристику товару.

Натомість декларант повідомив відповідача про відсутність розбіжностей у поданих документах та вказав, що згідно специфікації №1 від 30.01.2017 року сума передоплати по даній поставці товару становила 7 470 євро, яка здійснена відповідно до платіжного доручення від 31.01.2017 року за №481, решта суми в розмірі 1 609,45 грн. згідно умов контракту повинна бути сплачена після прибуття вантажу. Тому надати платіжне доручення на решту оплати та довідку спеціалізованої організації про вартісні характеристики товару можливості немає.

В судовому засіданні встановлено, що 06.02.2017 року Івано-Франківською митницею прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за №206060000/2017/000006/1, яким скориговано вартість товару у більшу сторону, до 12 632,41 євро (367 406,74 грн.), та картку відмови №206060000/2017/00011 від 06.02.2017 року (а.с. 12-15).

Тому 06.02.2017 року Товариство подало декларацію за №206060000/2017/000739, в якій зазначено загальну суму товару 12 632,41 євро і з відстроченням платежу до 06.05.2017 року (а.с.79).

Дані обставини відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду, на підставі встановлених обставин справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, суд не може погодитись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Дана правова позиція відповідає висновку ВСУ, викладеному у постанові від 30.06.2015 року у справі за позовом ТзОВ "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправною та скасування рішення та картки відмови, який є обовязковим для інших судів загальної юрисдикції при застосуванні норм Митного кодексу України згідно абз.2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Судом встановлено, що під час митного оформлення у звязку з наявною інформацією ЄАІС ЦБД ДФС щодо вартості подібних товарі за ціною істотно вищою ніж ціна задекларованого товару відповідачем виявлено розбіжності в платіжному дорученні від 31.01.2017 року за №481 суми іншої ніж вказана у рахунку фактурі. З урахуванням вищевказаної обставини митним органом декларанту було направлено запит про необхідність надання додаткових документу для підтвердження заявленої митної вартості, а саме довідку спеціалізованої організації Держзовнішформу про вартісну характеристику товару

Проте дана обставина не належить до підстав, виключний перелік яких передбачено нормою ст.53 МК України, що надають право митному органу витребовувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.

Зокрема, як вбачається з наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача дані щодо наявності звязку між покупцем і продавцем у митного органу відсутні.

Одночасно оцінюючи дії митного органу на відповідність вимогам чинного законодавства суд враховує, що останнім не надано суду доказів, які б стверджували факт повної сплати за товар на момент митного оформлення. При цьому, як вбачається з зовнішньо-економічного договору і договору про надання транспортних послуг, оплата за товар в повному обсязі здійснюється вже після поставки такого товару.

Так під час подання попередньої митної декларації №206060000/2017/000654 від 02.02.2017 року позивачем надано специфікацію №1 з умовою 100% передоплати за товар, однак судом встановлено, що як слідує з показань свідка ОСОБА_3 після відвантаження товару специфікацію було змінено та на момент розмитнення подана інша специфікація, яка і повинна була б враховуватись при визначенні митної вартості.

Дана обставина підтверджується крім показань свідка, також і письмовою інформацією від 06.02.2017 року, наданою митному органу митним брокером (а.с. 38).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів, копій Контракту за №2811/16 від 28.11.2016 року та специфікації до вказаного контракту за №1 умовами поставки у спірному випадку було FCA IT ROSARNO та додатково визначено умови оплати товару, а саме: сума передоплати по даній поставці товару становить 7 470 євро, решта суми в розмірі 1 609,45 грн. після прибуття вантажу. Вказані умови оплати також визначено п.5.1 контракту (а.с. 21-26).

Водночас згідно наданого платіжного доручення за №493 від 06.02.2017 року позивачем сплачено решту суми за отриманий ним товар в розмірі 1 609,45 євро, яка була фактично перерахована тільки 07.02.2017 року. Тобто на час подачі документів до митного органу та винесення оскаржуваних рішень в Товариства даний платіжний документ був відсутній, а п.4 ч.2 ст.53 МК України зобовязує декларанта надавати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, виключно у випадку якщо рахунок сплачено.

При цьому в судовому засіданні не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту).

Крім того, під час прийняття рішення про коригування митної вартості відповідачем неналежно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів за ціною подібних товарів. Так митним органом безпідставно взято до уваги цінову інформацію розмитнених товарів та розраховано показник митної вартості на рівні 0,605 eur за 1 кг мандарин у відповідності до митних декларацій від 21.01.2017 року за №№30509004/2017/000531, 305090005/2017/000708 і скориговано вартість товару до 12 632,41 євро, проте не враховано, що умови поставки товару у вказаних деклараціях зазначені DDU та DAP, що є відмінними від умови поставки позивача FCA.

Зокрема ризики при поставці за умовами DDU поставки без сплати мита та DAP постачання в місці призначення, покладаються на продавця, а за умовами FCA Франко-перевізник на покупця, що беззаперечно впливає на формування ціни товару.

Разом з тим суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що Товариством в подальшому було подано митну декларацію з скоригованою вартістю та жодного разу не оскаржено рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості враховуючи наступне.

Так, з системного аналізу норм митного законодавства України слідує, що невикористання Товариством права, наданого ст.55 МК України, не може бути підставою для коригування митної вартості чи підтверджувати правомірність такого коригування, а сам факт проведення відповідної консультації та подальше подання митної декларації з скоригованою вартістю не може свідчити про згоду імпортера з діями митного органу по збільшенню митної вартості.

Водночас суд враховує, що оскільки в імпортованого товару - мандарини - клементини, термін придатності до використання обмежений, то останні не могли перебувати під митним контролем тривалий час, а тому Товариство змушене було подати митну декларацію з метою випуску товару у вільний обіг.

З огляду на зазначене судом встановлено, що вартість товару за іншим методом, а саме за резервним методом за ціною договору щодо подібних товарів, визначено митним органом протиправно та всупереч положенням Митного кодексу України.

Отже, позовні вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестпроект 2012 1 600 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення за №680 від 03.07.2017 року.

На підставі ст.49, ч.1 ст.51, ч.ч.2-4 ст.53, ст.54, ч.ч. 1,2 ст.55, ч.1 ст.58 Митного кодексу України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС України про коригування митної вартості за №206060000/2017/000006/1 від 06.02.2017 року та картку відмови №206060000/2017/00011 від 06.02.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестпроект 2012 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 18.10.2017.