Постанова № 69667207, 13.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2017 р. Справа № 809/1273/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Волочій Л.І.

за участю сторін:

представники позивача: ОСОБА_1Ю, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Геопошук ЛТД"

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування рішення № 94 від 31.08.2017, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геопошук ЛТД» (далі ТОВ «Компанія «Геопошук ЛТД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про скасування рішення №94 від 31.08.2017.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 31.08.2017 прийнято рішення №94, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Компанія Геопошук ЛТД». Зазначили, що підставою для анулювання реєстрації в даному рішенні зазначено те, що протягом 12 послідовних податкових місяців товариство не подавало в податковий орган декларації з податку на додану вартість. Пояснили, що товариство подавало декларації з ПДВ, в яких була відсутня інформація про постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Вказали, що від`ємне значення податку на додану вартість в розмірі 2 342 632 грн., вказане у податкових деклараціях з податку на додану вартість, виникло у зв`язку з віднесенням до податкового кредиту в попередніх податкових періодах податку на додану вартість, сплаченого постачальникам товарів/послуг. Вважають, що відповідно до норм розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України не обмежується строк зарахування суми від`ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На підставі наведеного позов просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що згідно з довідкою про результати камеральної перевірки реєстру поданих податкових декларацій з податку на додану вартість від 31.08.2017 №66/09-19/12-01/11/32175592 за результатами аналізу реєстру поданих податкових декларацій з податку на додану вартість по ТОВ «Компанія «Геопошук ЛТД» встановлено, що даний платник податку в період з 01.08.2016 по 31.07.2017, тобто протягом 12 послідовних податкових місяців, подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Зазначив, що за результатами вказаної перевірки 31.08.2017 ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення №94 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Геопошук ЛТД». При цьому в оскаржуваному рішенні допущено описку і як підставу анулювання реєстрації платника ПДВ помилково вказано неподання декларацій з ПДВ протягом 12 місяців. В зв`язку з наведеним в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія «Геопошук ЛТД» зареєстроване як юридична особа 29.12.2002 року та зареєстровано платником податку на додану вартість 17.01.2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.08.2016 року по 31.07.2017 року (протягом останніх 12 календарних місяців) подавав декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В обліковій картці платника із знаком 0 відображено сума задекларована до відшкодування та заборгованості. Однак, в рядках 16 (16.1) «Від`ємне значення,що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, рядку 17 «Усього податкового кредиту» податкових деклараціях позивач вказував від`ємне значення податку на додану вартість в розмірі 2 342 632 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Провівши камеральну перевірку реєстру поданих податкових декларацій з ПДВ, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ стосовно відповідача №94 від 31.08.2017 року, у висновку якого зазначено, що підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ стало те, що платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ (а.с.7).

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.8, п. 49.9 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 202.1 ст. 202 цього Кодексу звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника ПДВ регулюється Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. "г" п.184.1 ст.184 ПК України анулювання реєстрації платника податків відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із абз. 2 та абз. 3 п.184.2 ст.184 ПК України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання такої реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п.184.10 ст.184 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.5.5 цього Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Відповідно до п.п.3 п.5.5 ст.5 Положення рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

Згідно із п.5.6 Положення за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Відповідно до п.5.7 Положення протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Міністерства доходів і зборів України для внесення відповідних змін до Реєстру (п.5.10 Положення).

З дослідженого в судовому засіданні рішення №94 від 31.08.2017 року вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слугувало неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2016 по 31.07.2017 року.

В той же час в описовій частині оскаржуваного рішення вказано і на таку підставу анулювання платника ПДВ як подання декларації (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (а.с.7).

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що позивачем до податкового органу подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за період з серпня 2016 року по липень 2017 року (а.с.21-32), в яких відсутні показники по операціях постачання.

В той же час позивач відображав у поданих деклараціях за цей період від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, та податковий кредит в розмірі 2342632 грн. (а.с.7).

Даючи оцінку законності оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач на звертався із заявами про бюджетне відшкодування, а переносив залишок відємного значення суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний аналіз даних норм дає суду можливість дійти висновку, що ними не обмежуються в часі право платника податків на перенесення залишку відємного значення суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак, відсутні підстави для поширення строків, встановлених п.102.5 ст.102 ПК України (строк у 1095 днів для подання заяв про відшкодування грошових зобовязань, зокрема), на порядок перенесення платником залишку відємного значення суми податку на додану вартість, що може включатися до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 (а/с К/800/14105/13).

Поряд з цим, враховуючи положення ст.184 ПК України, якою передбачено право контролюючого органу анульовувати реєстрацію платника податків якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, суд зважає на суперечність та неузгодженість зазначених вище норм, а тому суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у ст.4 ПК України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п.56.21 ст.52 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд з урахуванням наведеного вище та враховуючи помилку відповідача, допущену в оскаржуваному рішенні шляхом невірного зазначення як підстави анулювання відповідача як платника ПДВ неподання ним податкових декларацій протягом 12 послідовних податкових періодів, дійшов висновку про протиправність прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

З урахуванням наведеного, суд прийшов висновку про правомірність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача 1 600,00 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 94 від 31.08.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Геопошук ЛТД" (код ЄДРПОУ 32175592) сплачений судовий збір в розмірі 1 600, 00 грн. ( одна тисяча шістсот гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 18.10.2017.