Постанова № 69667077, 20.10.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Житомир справа № 806/2331/17

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попової О. Г., суддів: Черноліхова С.В., Черняхович І.Е. ,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юстиції України Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати інформацію,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії ОСОБА_2 юстиції України, в частині ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 03.05.2017, від 15.05.2017 та від 17.05.2017;

- визнати неправомірними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в частині ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 03.05.2017, від 15.05.2017, та від 19.05.2017;

- зобов'язати ОСОБА_2 юстиції України надати повну інформацію на звернення від 03.05.2017, від 15.05.2017 та від 17.05.2017;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області надати повну та достовірну інформацію на звернення від 03.05.2017, від 15.05.2017 та від 19.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до відповідачів із зверненнями від 03.05.2017, 17.05.2017 та від 15.05.2017 на які отримав відповіді у вигляді листів без направлення витребовуваних документів. Вважає дії відповідачів щодо невиконання вимог Законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" неправомірними.

Позивач та представник позивача до суду не з'явились. Від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачів подала до суду письмові заперечення на адміністративний позов.

Враховуючи, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду належним чином, потреба заслуховувати свідків чи експертів відсутня, справа розглядається у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що позивачем до ОСОБА_2 юстиції України направлено: звернення від 03 травня 2017 року (а.с. 8); заяву від 15 травня 2017 року (а.с.9); та заяву від 17травня 2017 року (а.с.7). Відповідно до змісту прохальних частин поданих заяв (звернень), позивач просить провести перевірку щодо встановлення місця проживання та реєстрації громадянина ОСОБА_3, а також надати копію наказу про позбавлення приватного нотаріуса ОСОБА_3 права займатись нотаріальною діяльністю.

ОСОБА_2 юстиції України листом від 23.05.2017 №19479Б-12785/19 (зворот а.с. 11) та листом від 09.06.2017 № 21941/ПІ-Б-1624/19 (зворот а.с. 8) повідомило позивача, що рішенням Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право зайняття нотаріальною діяльністю та згідно з наказом ОСОБА_2 юстиції України від 23.12.2003 № 166/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім'я ОСОБА_3, було анульовано. Згідно з наказом Житомирського обласного управління юстиції від 12.01.2004 № 8/З приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_3 по Житомирському міському і районному нотаріальному округах була припинена з 12.01.2004. Крім того, ОСОБА_2 юстиції України не має повноважень встановлювати місце проживання громадян та встановлювати обмеження у наданні фізичними особами юридичних послуг іншим особам.

ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області направлялись звернення від 03 травня 2017 року (а.с.10), від 15 травня 2017 року (а.с. 9) та від 19 травня 2017 року (а.с. 6), відповідно до змісту яких позивач просив провести перевірку щодо встановлення місця проживання ОСОБА_3, а також надати копії наказів ОСОБА_2 юстиції України відносно ОСОБА_3

Судом встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції надано відповіді на звернення позивача від 16.05.2017 року №475/22/2.1-32/2017 (а.с. 7 зворот), від 26.05.2017 року №475/22/2.1-32/2017 повторно (а.с. 10 зворот), якими повідомлено ОСОБА_1 про анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 відповідно до наказу ОСОБА_2 юстиції України від 23.12.2003 № 166/5. Положенням про Головні територіальні управління юстиції України не наділені повноваженнями щодо встановлення місця проживання фізичних осіб.

Листом від 02.06.2017 року № 570/2.2/2.1-32/2017 Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про неможливість надання копії наказу ОСОБА_2 юстиції України від 23.12.2003 № 166/5 у зв'язку з його вилученням і знищенням. Додатком до вищезазначеного листа є копія наказу № 8/з від 12.01.2004 про припинення діяльності приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3В.(а.с. 60-61).

На підтвердження факту знищення наказу ОСОБА_2 юстиції України від 23.12.2003 № 166/5 Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області надало копію акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (а.с. 37-59).

Вважаючи відповіді ОСОБА_2 юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Житомирській області неправомірними та такими, що містять недостовірну інформацію, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У статті 40 Основного Закону проголошено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент направлення позивачем запиту, далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону №393/96-ВР, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 юстиції України про ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 03.05.2017, від 15.05.2017 та від 17.05.2017 та зобов'язання надати таку інформацію, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що на заяви та звернення позивача ОСОБА_2 юстиції надавало відповіді від 15.05.2017, 23.05.2017 та 09.06.2017.

З аналізу листів відповідача слідує, що позивача повідомлено про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_3 з 12.01.2004, та про відсутність повноважень встановлювати місце проживання громадян та встановлювати обмеження у наданні фізичними особами юридичних послуг іншим особам.

Крім того, в листі від 09.06.2017 ОСОБА_2 юстиції України повідомляє про те, що копію наказу ОСОБА_2 юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю надсилається особі, щодо якої виданий цей наказ, та органам, що внесли подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, посилаючись на п. 15 Наказу від 28.07.2011 № 1904/5 "Про затвердження Порядку внесення ОСОБА_2 юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції ОСОБА_2 юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату" (далі Порядку).

Пунктом 15 Порядку встановлено, що копія наказу ОСОБА_2 юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю надсилається особі, щодо якої видано цей наказ, та Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мінюсту, управлінню юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли Подання.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо застосування до спірних правовідносин п. 15 Порядку у зв'язку з тим, що даною нормою визначено коло осіб, яким слід направити копію відповідного наказу після прийняття такого наказу.

Згідно зі ч. 1 ст. Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Наказ ОСОБА_2 юстиції України від 23.12.2003 №166/5 є внутрішньоорганізаційним актом індивідуальної дії, прийнятим з метою організації і впорядкування роботи суб'єктів владних повноважень, та не містить конфіденційної інформації.

Враховуючи, що запитувана позивачем інформація не відноситься до ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ОСОБА_2 юстиції України протиправно не надало копію наказу відносно приватного нотаріуса ОСОБА_3 З цих підстав суд зобов'язує відповідача надати ОСОБА_4 копію наказу від 23.12.2003 № 166/5.

Стосовно позовних вимог заявлених до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області суд зазначає наступне.

Пунктом 5.6 Положення про Головні територіальні управління юстиції ОСОБА_2 юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Наказом Мін'юсту від 23.06.2011 № 1707/5, визначено, що Головне територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, в тому числі пов'язаних з роботою підвідомчих органів та установ юстиції, виявляє та усуває причини, що породжують обґрунтовані скарги громадян.

Як вже зазначалось, Головним територіальним управління юстиції у Житомирській області позивачу направлялась копія наказу № 8/з від 12.01.2004 про припинення діяльності приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Даний факт підтверджується Журналом обліку вихідних документів Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 02.06.2017.

Відповідно до акту від 07.06.2016 № 1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду листування з ОСОБА_2 юстиції України про роботу нотаріальних контор було знищено як таке, що не має культурної цінності та втратило практичне значення.

Крім того, у відповідача відсутні повноваження для проведення перевірки щодо встановлення місця проживання громадянина ОСОБА_3 та для встановлення обмежень у наданні фізичними особами юридичних послуг іншим особам.

З огляду на викладене позовні вимоги до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 24, 128, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 юстиції України, в частині ненадання копії наказу від 23.12.2003 №166/5.

Зобов'язати ОСОБА_2 юстиції України надати ОСОБА_5В копію наказу від 23.12.2003 №166/5.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Суддя С.В. Черноліхов

Суддя І.Е.Черняхович