Постанова № 69666781, 18.10.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2017 р. Справа № 802/1241/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: скасування податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган, відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0024701701 від 22.04.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 13 733,11 грн. у тому числі за основним платежем на суму 10 986,49 грн. та за штрафними санкціями на суму 2746, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ПАТ Універсал Банк за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року відповідачем складено акт №187/1701/НОМЕР_1 від 10.03.2016 р. року, у якому зафіксовано про виявлені порушення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 986,49 грн. На підставі вказаного акту перевірки 22.04.2016 року відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку позивача, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки ані акт перевірки, ані документи додані до нього не деталізують з чого саме складається загальна сума прощеної заборгованості у розмірі 66 059,38 грн.

Окрім того, як вказує позивач, згідно норм податкового законодавства, а саме пункту 8 перехідних положень ПК України, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобовязання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Вважаючи, що вказану норму слід застосовувати, позивач зазначає, що конвертація боргу в національну валюту мала б проводитися із урахуванням курсу НБУ, який діяв на момент видачі кредиту, а відтак, податок мав би бути значно менший.

У судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві та додаткових поясненнях обґрунтуваннями. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав зазначених у письмових запереченнях. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що при проведенні позапланової перевірки ОСОБА_1 встановлено, що остання перебувала у договірних взаємовідносинах з ПАТ Універсал Банк та у 2014 року отримала дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) кредитного боргу в сумі 66 059,38 грн. Відтак позивач повинен включити цю суму до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, що не зробив, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Враховуючи зазначене, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

На підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України та наказу Вінницької ОДПІ №93 від 29.01.2016 року посадовою особою Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ПАТ Універсал Банк за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №187/1701/НОМЕР_1 від 10.03.2016 року (а.с. 11-14), у якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 986,49 грн.

22.04.2016 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0024701701 про збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 13 733,11 грн. у тому числі, за основним платежем на суму 10 986,49 грн. та за штрафними санкціями на суму 2 746, 62 грн. (а.с. 16).

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Як встановлено Вінницькою ОДПІ під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач перебував у договірних взаємовідносинах з ПАТ Універсал Банк та у 2014 році отримав дохід як додаткове благо згідно акту про припинення зобовязань від 28.07.2014 р. за Договором №CL12309 від 08.01.2008 року у вигляді анулювання (прощення) боргу у розмірі 5 570, 69 дол. США, що в еквівалентні станом на 28.07.2014 р. становило 66 059,38 грн.

В порушення частини "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, фізична особа ОСОБА_1 не подала податкової декларації про майновий стан і доходи платника податків - фізичної особи за 2014 рік та не сплатила податок на доходи фізичних осіб в сумі 10 986,49 грн.

Перевіряючи такі висновки контролюючого органу суд зазначає, що згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи, тобто доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В силу положень абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції чинній на момент анулювання боргу), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Змістовний правовий аналіз наведених норм податкового закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок із самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу або укладення відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

З'ясовуючи наявність вищезазначених умов в разі анулювання (прощення) банком кредитної заборгованості, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV цього Кодексу).

Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відтак прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником цієї суми.

Із наданих ПАТ Універсал банк документів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором №CL12309 (а.с.), довідок від 24.11.2015 року за №3272ГО і від 09.10.2017 за №3230 ГО та акту про припинення зобовязань від 28.07.2014 р. за Договором №CL12309 від 08.01.2008 року , витягу із податкового розрахунку від 30.08.2017 р. видно, що позивачу анульовано (прощено) частину заборгованості, яка складається із суми кредиту (тіла) в розмірі 5 570,69 дол., що станом на 28.07.2014 р. еквівалентно 66 059,38 грн.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивачем в порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п.п. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 с. 179, п.п 164.2.17 п. 164.2 с. 164 ПКУ не було подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік згідно отриманого доходу як додаткове благо без сплати податку на доходи фізичних осіб. Сума такого доходу від ПАТ Універсал банк складає 5 570,69 дол., що еквівалентно 66 059,38 грн.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_1, має бути розрахований наступним чином:

- 66 059,38 грн. (сума списаного основного боргу (тіла) з якої:

- 12 180 грн. (сума списаного основного боргу (тіла) 10 мін.зар.плат) х 15% (ставка податку) = 1827 грн.;

- 53 879,38 (сума списаного основного боргу (тіла)) х 17% (ставка податку) = 9 159,49 грн.

- 1827 грн. + 9 159,49 грн. = 10 986,49 грн. (загальна сума податку (основний платіж));

- 10 986,49 грн. (загальна сума податку) х 25% (ставка штрафних санкцій) = 2 746,62 грн. (сума штрафних санкцій).

Отже, відповідачем здійснено розрахунок суми податку та пені, визначених в оскаржуваному рішенні з дотриманням норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та відповідно скасування оскаржуваного рішення.

Окремо оцінюючи позицію позивача щодо розповсюдження на спірні правовідносини пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України та, як наслідок, неправильне обрахування податку, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Так, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобовязання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Як видно із вказаної вище норми, така підлягає застосуванню у разі прощення боргу кредитором лише у разі зміні валюти зобовязання.

В свою чергу, як видно із матеріалів справи та акту припинення від 28.07.2014 р. підписаного ПАТ Універсал банк та ОСОБА_1 така заміна не мала місця при списанні позивачу боргу за кредитним договором №CL12309 від 08.01.2008 року.

Окрім того, дана норма поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року, в той час, як ОСОБА_1 прощено заборгованість за №CL12309 від 08.01.2008 року - 28.07.2014 р.

Окремо слід зазначити й те, що на момент списання заборгованості позивачу, а саме 28.07.2014 р., Перехідні положення ПКУ не містили пункту 8 підрозділу 1, щодо не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобовязання.

За таких обставин, суд доходить висновку, що пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, не поширюється на спірні правовідносини, а відтак доводи позивача в досліджуваній частині не приймаються до уваги .

Аналізуючи позицію позивача стосовно того, що списано іноземну валюту конвертація якої в національну повинна здійснюватись по курсу НБУ, що діяв на момент видачі кредиту, а не нам момент списання боргу, суд вказує на наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Із положень статті 533 ЦК України випливає, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже , як видно з аналізу процитованих норм, зобовязання по кредитному договору може бути виражене в іноземній валюті, яка і підлягає поверненню та, у разі конвертації (здійснення платежу у в гривні), сума коштів , що підлягає сплаті визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день здійснення платежу.

Як видно із умов кредитного договору №CL12309 від 08.01.2008 року, кредитор надав позичальнику кошти в сумі 7 000 доларів США, а отже саме така (валюта) підлягає поверненню та, відповідно, має бути проконвертована в національну за офіційним курсом НБУ на день платежу (погашення) боргу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що податковим органом доведено правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є субєктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна