Рішення № 69666662, 18.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2017 Справа № 904/8600/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", м. Кривий Ріг

до Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 125 249, 31 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №1 від 26.12.16р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (далі - відповідач) суму 87 709, 88 грн. основного боргу, 22 557, 88 грн. пені, 2 516, 25 грн. 3% річних, 12 465, 86 грн. інфляційних, а всього 125 249, 31 грн. заборгованості за порушення виконання зобовязань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором №29-15 від 05.03.2015 року.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 18.10.2017 року. 17.10.2017 року через канцелярію відповідач надав до суду відзив, за змістом якого просить суд розглянути справу за відсутністю представника відповідача, ухваливши рішення у справі відповідно до норм матеріального права, всебічно перевіривши обставини справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.03.2015 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір №29-15 (далі - Договір), за умовами якого продавець приймає на себе зобовязання передати покупцю (поставити) продукцію виробничо-технічного призначення та/або товари народного споживання (далі - продукція), а покупець зобовязується прийняти цю продукцію (товар) та сплатити її (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Найменування, кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна зазначається в специфікаціях, які є невідємною частиною Договору. Оформлення специфікацій здійснюється шляхом укладення Додаткової угоди (п.1.2 Договору).

Специфікацією №1 від 05.03.2015 року сторонами погоджено поставку товару на суму 9 690, 00 грн. з відстроченням платежу протягом 10 днів.

Додатковою угодою №10 від 10.08.2016 року сторонами доповнено Договір специфікацією №12 від 10.08.2016 року щодо поставки товару на суму 1 455 119, 76 грн. у серпні 2016 року з відстроченням платежу протягом 10-14 календарних днів.

Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України (п. 6.1 Договору).

Покупець здійснює оплату по факту поставки продукції протягом 10 календарних днів (п.6.3 Договору)

Датою фактичної поставки продукції вважається дата її вручення покупцю. Факт передання продукції та документів оформлюється актом приймання-передачі (та/або видатковою накладною) (пункт 11.1 Договору).

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 88 329, 92 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи двосторонньою видатковою накладною з підписами та відбитками печатки представників підприємств обох сторін (а.с.25), проте відповідачем порушено зобовязання перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 87 709, 32 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

У випадку прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення (пункт 8.4 Договору)

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 08.10.16р. по 22.09.17р. в розмірі 22 557, 88 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 2 516, 25 грн., інфляційні за період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року у розмірі 12 465, 86 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.9-12).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за період 08.10.2016 року по 08.04.2017 року на суму 12 480, 86 грн., тоді як в решті нарахувань пені відмовляється судом за безпідставністю.

Щодо нарахування розміру 3% річних, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що задовольняються судом в повному обсязі.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з жовтня 2016 року по липень 2017 року на суму 12 465, 86 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний, 1А; код ЄДРПОУ 01238979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Рігі, вул. Орджонікідзе, буд.67; код ЄДРПОУ 32097622) суму 87 709, 32 грн. заборгованості, 12 480, 86 грн. пені, 2 516, 25 грн. 3% річних, 12 456, 86 грн. інфляційних, 1 664, 38 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.10.2017

Суддя ОСОБА_2