Постанова № 69666593, 18.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа№ 910/8822/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко А.І.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.10.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 (повне рішення складено 12.07.2017)

у справі №910/8822/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

про стягнення 90 424,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 припинено провадження в справі №910/8822/17 в частині стягнення 70 804, 75 грн. страхового відшкодування. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" 19 619, 58 грн. страхового відшкодування та 1 600, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Разіна Т.І. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/8822/17 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 продовжено строк розгляду справи №910/8822/17 на 15 днів та відкладено розгляд у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

25.09.2017, через канцелярію суду, представником відповідача подано клопотання, в якому ПрАТ «СК «АХА Страхування» просить долучити до матеріалів справи звіт № 122/17 про оцінку колісного транспортного засобу .

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.10.2017, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці, для розгляду справи №910/8822/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Гаврилюк О.М.

Вказана судова колегія розпочала розгляд справи спочатку і прийняла постанову у даній справі.

11.10.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2017.

17.10.2017, через канцелярію суду, представником апелянта подано додаткові пояснення, в яких відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу з урахуванням розрахунку, наданого у письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень, просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким стягнути з відповідача лише 1400,55 грн, враховуючи те, що останнім вже було сплачено 70804,75 грн.

Представники позивача приймали участь в судових засіданнях, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.02.2015 між ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" та ОСОБА_3 укладено договір страхування "ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС" №PKS 1600133 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом TOYOTA, д/н НОМЕР_1.

Відповідно до п. 9 договору страхування на умовах цього договору підлягають такі ризики: пошкодження; незаконне заволодіння.

Договір страхування укладено на термін з 29.02.2016 по 28.02.2017.

Місцевим господарським судом встановлено, що 14.10.2016 в місті Києві на вулиці Набережно-Рибальській сталася дорожньо-транспортна пригода. Так, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 756/14179/16-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Як вбачається з матеріалом справи, згідно з рахунком-фактури від 19.10.2016 № С-00095063 ТОВ "Автосаміт ЛТД", вартість відновлювального ремонту TOYOTA, д/н НОМЕР_1, становить 90 424, 58 грн.

На підставі договору страхування "ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС" № PKS 1600133 від 13.02.2016, страхового акту № 116574 від 14.11.2016, постанови Оболонського районного суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №756/14179/16-п, позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 90 424, 58 грн.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ПрАТ "СК "АХА Страхування" на підставі Полісу № АІ/9495657 зі строком дії з 26.04.2016 по 25.04.2017 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн. (франшиза - 0, 00 грн.).

06.02.2017 ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» звернулось із заявою про виплату страхового відшкодування (за №04-2015 від 30.01.2017), в якій просило відповідача компенсувати витрати у розмірі 90424,58 грн. Однак, погашення вказаної заборгованості ПрАТ «СК « АХА Страхування»здійснено не було.

У зв'язку з чим, ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «СК « АХА Страхування» про стягнення суми 90424,58 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 70804,75 грн. та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 19619,58 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким стягнути з відповідача 1400,55 грн, з урахуванням сплачених 70804,75 грн. В іншій частині відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у відповідності до ст. 29 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ», відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством, який складає 0,28%, що судом першої інстанції не було зроблено. Також зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки судом було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Також, апелянтом було надано додатковий розрахунок та звіт про визначення коефіцієнта фізичного зносу, який складає - 0,26 %.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду міста Києва - слід залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між двома страховими компаніями щодо порядку і розміру відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором страхування.

За змістом статті 980 ЦК, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вже зазначалось вище, на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем ПрАТ "Страхова компанія «АХА Страхування" за полісом № АІ/9495657 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 № 3-1304гс16.

Отже фізичний знос, необхідно розраховувати у порядку, встановленому законодавством.

Так, відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу/без урахування зносу необхідно вираховувати відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ; винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як встановлено судом першої інстанції Застрахований ПрАТ "СК "ПРОСТО-Страхування" транспортний засіб TOYOTA, д/н НОМЕР_1, - 2013 року випуску, тобто станом на дату ДТП автомобілю було 3 роки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів експлуатації пошкодженого транспортного засобу в інтенсивному режимі, а також те, що автомобіль експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 Методики.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування п. 7.38 Методики.

Крім того, як вбачається з Акту огляду транспортного засобу від 17.10.2016, на який посилається апелянт, автомобіль НОМЕР_3, має пошкодження, які не відносяться до даної ДТП, а саме вм'ятина правої передньої двері.

Твердження апелянта про необхідність застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу на підставі п. 7.39 Методики, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що вказана складова частина кузова не була включена до переліку запчастин, які замінювалися станцією технічного обслуговування, а також щодо них не здійснювався відповідний ремонт, що підтверджується Актом виконаних робіт №20160119574 від 03.11.2016 (а.с. 42-44).

Крім того, слід врахувати, що стан автомобіля та наявність відновлювальних ремонтом чи пошкоджених корозією, деформацією деталей (частин) встановлюється при огляді автомобіля після ДТП та під час складання Звіту оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Фізичний знос КТЗ (його складових) - утрата вартості КТЗ, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складових), досліджувалося суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Автосаміт ЛТД" у відповідності до зазначеної Методики.

Так, відповідачем під час розгляду справи представлено Звіт № 122/17 (без дати створення) про визначення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, складений суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5, яким встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу становить - 26,00%. На підставі чого, відповідач вирахував розмір страхового відшкодування, який складає - 72205,29 грн. (доплаті підлягає 1400,55 грн.)

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказаний Звіт № 122/17 не містить відомостей щодо того, чи надавався КТЗ на дослідження оцінювачу, та не містить відомостей про ринкову вартість автомобіля. Більш того, відомостей яким чином та на підставі яких досліджень суб'єктом оціночної діяльності визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля станом на момент ДТП у звіті не надано.

Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що даний Звіт про оцінку колісного транспортного засобу та про визначення коефіцієнта фізичного зносу № 122/17 (без дати створення) не може бути належним чи допустимим доказом визначення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2014 у справі № 910/16137/13.

Таким чином, даний дефект не є пошкодженням у вигляді деформації в розумінні п. 7.39. Методики. Більш того, відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності, передбачених п. 7.39 Методики, винятків щодо застосування коефіцієнту зносу до складників автомобіля, пошкоджених внаслідок ДТП.

Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявні в матеріалах справи рахунок-фактура №С-00095063 від 19.10.2016, виставлений станцією технічного обслуговування, яка надала послуги з ремонту пошкодженого автомобіля, Акт виконаних робіт №20160119574 від 03.11.2016, а також платіжне доручення від 16.06.2017 №343_426 є належними доказами здійснення позивачем страхових витрат, зумовлених ДТП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до останнього, який виплатив страхове відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

Як вже зазначалось, згідно з рахунком-фактури від 19.10.2016 № С-00095063 ТОВ "Автосаміт ЛТД", вартість відновлювального ремонту TOYOTA, д/н НОМЕР_1, становить - 90 424, 58 грн. Так, позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 90 424, 58 грн.

Відповідно до Полісу № АІ/9495657 розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну складає - 100 000,00 грн., франшиза - 0, 00 грн.

06.02.2017 ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» звернулось із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просить відповідача компенсувати витрати у розмірі 90424,58 грн. Однак, погашення вказаної заборгованості ПрАТ «СК « АХА Страхування» здійснено не було, а тому з останнього підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 90 424, 58 грн (без урахуванням коефіцієнту зносу).

Як встановлено місцевим господарським судом, 16.06.2017 відповідачем, під час розгляду справи в суді першої інстанції, було здійснено перерахування грошових коштів на користь позивача в загальному розмірі 70 804, 75 грн., підтверджується платіжним дорученням від 16.06.2017 № 343_426.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 70 804, 75 грн. страхового відшкодування, оскільки заборгованість була сплачена після порушення провадження у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК « АХА Страхування» не здійснило виплату у сумі 19619,83 грн. (90424,58 грн. -70804,75 грн.).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ПрАТ «СК « АХА Страхування» на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" суму - 19619,83 грн.

Посилання апелянта на порушення місцевим судом приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України також визнаються судом неспроможними, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, доказів того, що відповідачем не отримано ухвалу місцевого суду про призначення справи до розгляду, зокрема поштових повернень, матеріали справи не містять. Отже, ненаправлення відповідачем до суду уповноваженого представника мало виключно суб'єктивний характер.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Тому колегія суддів визнає, що рішення у даній справі є таким, що відповідає приписам процесуального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2016 у справі № 910/21819/15.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким, що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 у справі №910/8822/17 без змін.

3. Матеріали справи №910/8822/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді А.І. Тищенко

О.М. Гаврилюк