Постанова № 69666545, 17.10.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017 року Справа № 904/6288/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

повноважні представники сторін в судове засідання не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства “Водоканал”, м. Синельникове Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/6288/17

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-

каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас”,

с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області

до Синельниківського міського комунального підприємства

“Водоканал”, м. Синельникове Дніпропетровської області

про стягнення 3652952, 49 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі №904/6288/17 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Синельниківського міського комунального підприємства “Водоканал” на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” - 213357,38 грн – пені, 2789923,37 грн – інфляційних втрат, 507433,48 грн – 3% річних та 56348,15 грн - витрат на сплату судового збору.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання в частині своєчасної оплати отриманих послуг, правомірністю заявлених позовних вимог та наявністю підстав для застосування ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим, з врахуванням тяжкого фінансового стану Відповідача, розмір пені зменшений до 213357,38 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Синельниківське міське комунальне підприємство “Водоканал”, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та дослідження доказів, неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на наступне:

- суд не врахував тяжке матеріальне становище Відповідача, яке підтверджується належними доказами, та не застосував положення ст. 233 Господарського кодексу України;

- вина Відповідача у невиконанні зобов’язань відсутня, оскільки він є підприємством комунальної власності та рівень оплати послуг населенням впав, у жовтні 2015 року на виконання наказу суду №904/7598/14 від 17.11.2014р. був накладений арешт на всі рахунки, тощо.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. апеляційна скарга Синельниківського міського комунального підприємства “Водоканал” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі №904/6288/17 прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

31.07.2017р. у зв’язку з перебуванням у відпустці суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017р. по справі здійснений повторний автоматичний перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Дарміна М.О., Кузнєцової І.Л. та прийнято до свого провадження ухвалою суду від 31.07.2017р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. за клопотанням Відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 15.10.2017р.

17.10.2017р. у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Кузнєцової І.Л. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2017р. по справі здійснений повторний автоматичний перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Дарміна М.О., Орєшкіної Е.В. та прийнято до свого провадження ухвалою суду від 17.10.2017р.

У судове засідання 17.10.2017р. сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника через хворобу.

Враховуючи, що коло представників юридичної особи відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежено та використання сторонами своїх прав у господарському процесі залежить від їх внутрішньої волі (принцип диспозитивності), строк вирішення спору є вичерпним, наявні матеріали в справі є достатніми для її вирішення по суті, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності в судовому засіданні повноважних представників сторін.

При розгляді справи апеляційним судом враховані доповнення до апеляційної скарги, подані Відповідачем до суду 03.10.2017р., відповідно до яких останній просив врахувати під час розгляду справи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, що впливає на розмір суми боргу у певні періоди та, відповідно, на розмір нарахованих штрафних санкцій. Відповідно до поданого Відповідачем розрахунку за заявлені Позивачем періоди пеня у загальній сумі становитиме 153907,30 грн, інфляційні втрати – 2653727,76 грн, 3% - 476379,72 грн.

17.10.2017р. до апеляційного суду надійшли заперечення проти доповнення до апеляційної скарги, в яких Позивач вказує на помилковість висновків скаржника, оскільки розрахунки проводяться на підставі актів звіряння розрахунків або договорів; тому спільні протокольні рішення не можуть бути підставою для зміни порядку та строків за договором, а є лише засобом взаємних розрахунків за грошовими зобов’язаннями. Просив розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 23.01.2013р. між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” як виробником (надалі - Позивач) та Синельниківським міським комунальним підприємством “Водоканал” як споживачем (надалі - Відповідач) був укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання №1с (надалі – Договір) строком дії з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013р. та з умовою пролонгації на наступний строк на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не висловить намір внести до нього зміни, доповнення, бажання укласти новий договір (а.с.14-15).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору Позивач зобов’язався надати Відповідачу на межі розподілу балансової належності сторін (додатки №1-4 до Договору) послуги з централізованого водопостачання в обумовлені даним договором періоди та об’ємах, а Відповідач зобов’язався прийняти від Позивача на межі розподілу балансової належності мереж сторін обумовлений щомісячний об’єм послуги з централізованого водопостачання та сплатити отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним договором строк.

Кількість отриманої споживачем води визначається за показниками повірених у встановленому порядку засобів обліку споживача, розташованих в місцях, зазначених в додатках №1-4 до даного договору (п.2.1. Договору). Зняття контрольних показників контрольного засобу обліку за місячний період здійснюється щомісячно 25 числа облікового місяця повноважними представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору вартість послуги виробника з централізованого водопостачання не визначається за згодою сторін, а встановлюється в порядку передбаченому чинним законодавством; оплата споживачем послуги з централізованого водопостачання здійснюється за тарифом, встановленим виробнику уповноваженим державним органом на момент оплати.

Згідно з п.3.3. Договору розрахунок за послугу з централізованого водопостачання здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунка виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуваного місячного періоду за об’ємами водоспоживання споживача у минулому місячному періоді; споживач здійснює попередню оплату виробнику не пізніше 25 числа передплачуємого місячного періоду; остаточний розрахунок за передплачений місячний період споживач проводить на підставі рахунку виробника до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим.

В п.5.2. Договору сторони погодили, що за порушення грошового зобов’язання за даним Договором споживач зобов’язаний сплатити виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі 1% за кожен день прострочки від суми заборгованості, але не більше розміру встановленого діючим законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов’язання за Договором за період жовтень 2014р. – квітень 2017р. виконав в повному обсязі на загальну суму 23736400,84 грн, що підтверджується відповідними актами зняття контрольних показань приладів обліку та рахунками на оплату (а.с.16-79).

Натомість Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов’язань надані Позивачем послуги з водопостачання за вище зазначений період в повному обсязі не оплатив. Як зазначає Позивач, Відповідачем сплачено лише 13063187,42 грн, у зв’язку з чим за ним обліковується заборгованість у сумі 10673213,42 грн (а.с.80).

Станом на 24.05.2017р. Відповідач не заперечував проти наявності перед Позивачем заборгованості в сумі 12056450,37 грн, до якої також увійшла сума боргу 10673213,42 грн, що підтверджується підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.05.2017р. (а.с.7 ).

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, Позивачем відповідно до п. 5.2. Договору та приписів статті 625 Цивільного кодексу України було нараховано пеню за загальний період прострочення з 01.06.2016р. по 26.05.2017р. на заборгованістю за воду, поставлену у травні 2016 року, липні 2016 року – квітні 2017 року, у сукупності в сумі 355595,64 грн; інфляційні втрати за загальний період з 01.11.2014р. по 01.05.2017р. у сукупності в сумі 2789923,37 грн та 3% річних за загальний період з 01.11.2014р. по 29.05.2017р. у сукупності в сумі 507433,48 грн (а.с.8-10).

Вказане стало підставою для звернення із позовом у цій справі.

Спірні відносини, що склалися між сторонами є відносинами з постачання товару, та згідно із ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст.526 ЦК України).

Спір у даній справі не стосується стягнення боргу за надані послуги. Разом з тим, для визначення правомірності нарахування штрафних санкцій, судом має бути встановлена сума боргу, на яку здійснюються відповідні нарахування.

Як було зазначено та підтверджується матеріалами справи, сторонами не заперечується існування боргу за надані послуги у спірний період в сумі 10673213,42 грн, що підтверджується підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.05.2017р. (а.с.7 ).

Надане Відповідачем платіжне доручення №718 від 06.06.2017р. (а.с.95), що підтверджує сплату боргу за спожиту в серпні 2016р., квітні 2017р. воду в сумі 652811,31 грн не впливає на розрахунок суми позову, бо вказує на зменшення заборгованості у час поза заявленими позовними вимогами. Платіжні доручення №№798 від 01.06.2017р., №811 від 02.06.2017р., №817 від 06.06.2017р., №834 від 07.06.2017р., №839 від 08.06.2017р., №847 від 09.06.2017р., №852 від 12.06.2017р. (а.с. 96-102) свідчать про попередню плату за послуги водопостачання за червень 2017 року, який не є предметом спірних вимог. Тому, вказані платіжні доручення не впливають на здійснення нарахування штрафних санкцій у спірний період та судом до уваги не приймаються. Таким чином, заборгованість відповідача на час розгляду справи за спірний період становила 10020402,2 грн.

Разом з тим, Відповідачем до матеріалів справи були надані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, укладені відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Міським фінансовим управлінням Синельниківської міської ради, Управлінням соціального захисту населення Синельниківської міської ради, Синельниківським міським комунальним підприємством «Водоканал», Державним міжрайонним підприємством водопровідно–каналізаційного господарства «Дніпро–Західний Донбас», Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго», ДП «Енергоринок».

У спільних рішеннях визначено про зміну порядку розрахунків за спожиту воду у місяцях, виникла заборгованість по яких стала підставою для нарахування штрафних санкцій у цій справі:

- спільне протокольне рішення від 12.04.2016р. на суму 495407,26 грн за спожиту у березні 2016 року воду (перераховані платіжним дорученням №258 від 22.04.2016р., а.с. 201-204);

- спільне протокольне рішення від 16.05.2016р. на суму 266925,92 грн за спожиту у квітні 2016 року воду (перераховані платіжним дорученням №361 від 31.05.2016р., а.с. 197-200);

- спільне протокольне рішення від 16.01.2017р. на суму 938524,94 грн про перерахування коштів за спожиту воду у вересні 2016 року на суму 336523,07 грн, жовтні 2016 року на суму 591078,65 грн, листопаді 2016 року – 10923,22 грн (перераховані платіжним дорученням №75 від 25.01.2017р., а.с. 193-196);

- спільне протокольне рішення від 21.02.2017р. на суму 595823,27 грн про перерахування коштів за спожиту у грудні 2016 року, січні 2017 року воду на суму 595823,27 грн (перераховані платіжним дорученням №257 від 24.02.2017р., а.с. 190-192);

- спільне протокольне рішення від 13.03.2017р. на суму 633638,64 грн про перерахування коштів за спожиту у листопаді 2016 року на суму 226209,96 грн, грудні 2016 року на суму 90609,36 грн, лютому 2017 року на суму 316819,32 грн воду (перераховані платіжним дорученням №357 від 16.03.2017р., а.с. 185-188);

- спільне протокольне рішення від 11.04.2017р. на суму 665024,18 грн про перерахування коштів за спожиту у серпні 2016 року на суму 63122,28 грн, у грудні 2016 року на суму 269389,70 грн, березні 2017 року на суму 332512,09 грн воду (перераховані платіжним дорученням №573 від 28.04.2017р., а.с. 181-184);

- спільне протокольне рішення від 15.05.2017р. на суму 652811,31 грн про перерахування коштів за спожиту у серпні 2016 року на суму 326405,65 грн та квітні 2017 року на суму 326405,66 грн воду (перераховані платіжним дорученням №718 від 06.06.2017р., а.с. 177-180);

- спільне протокольне рішення від вересня 2017 року на суму 97272,71 грн про перерахування коштів за спожиту у січні 2016 року на суму 48636,35 грн та у серпні 2017 року на суму 48636,36 грн воду (перераховані платіжним дорученням №1481 від 19.09.2017р., а.с. 174-176).

Зазначені протокольні рішення були надані Відповідачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Проте, у відзиві на позовну заяву, яка була отримана судом першої інстанції 13.06.2017р., Відповідачем було звернуто увагу на зменшення заборгованості у зв’язку з перерахуванням коштів з державного бюджету на підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Отже, суд першої інстанції мав дослідити обставини справи у повному обсязі та витребувати відповідні протокольні рішення, бо встановлення іншого порядку сплати боргу впливає на розмір штрафних санкцій та, відповідно, правомірність прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» державна підтримка у сфері питної води та питного водопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, для фінансування заходів у сфері будівництва і реконструкції систем питного водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, що мають загальнодержавне або міжрегіональне значення, а також для проведення науково-дослідних робіт по вдосконаленню питного водопостачання та ресурсозбереження.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

У відповідності до механізму взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову КМУ №20 від 11.01.2005р. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Оформлення та підписання в конкретному випадку Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків стосується розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, що є процедурою реалізації права.

Отже, підписавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлену за Договором воду у визначені місяці на певну суму, а отже відсутні підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами Договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №3-23гс15 та є обов’язковою для застосування для всіх судів України).

Таким чином, апеляційним судом визнаний вірним наданий Відповідачем розрахунок суми пені за поставлену у травні 2016 року, липні 2016 року, серпні 2016 року, січні 2017 року – квітні 2017 року воду. Пеня за загальний період прострочення з 01.06.2016р. по 29.05.2017р. у сукупності становитиме 153907,30 грн (розрахунок пені, як і заявлені вимоги, відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, строк позовної давності не пропущений).

Інфляційні втрати за загальний період з 01.11.2014р. по 28.04.2017р. складають 2653727,76 грн, а 3% річних за період з 01.11.2014р. по 29.05.2017р. – 476379,72 грн.

Відповідачем під час розгляду справи було звернуто увагу, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі, має великі збитки, прийняє всі міри по виплаті боргу, втім, від незалежних від нього обставин (зниження платоспроможності населення) не міг сплатити борг у повному обсязі. Враховуючи відсутність своєї вини, просив у задоволенні штрафних санкцій відмовити у повному обсязі.

Судом першої інстанції було застосовано ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та розмір пені зменшений з 355595,64 грн до 213357,38 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз’яснено у підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Враховуючи, що пеня після її перерахунку є незначною порівняно із заборгованістю, апеляційний суд не знаходить правових підстав для її зменшення.

3% річних та інфляційні втрати нараховуються незалежно від вини боржника у порушенні зобов’язання, не являються за своєю правовою природою штрафними санкціями та законом не передбачено право суду щодо їх зменшення, тому в цій частині вимоги апеляційної скарги відхиляються.

З огляду на зазначене, рішення суду, як прийняте без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, відповідно до п.1 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні в частині стягнених сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Питання про повернення з держбюджету надміру сплаченого судового збору за розгляд позовної заяви у сумі 1553,86 грн та за розгляд апеляційної скарги в сумі 1709,25 грн може бути вирішено судом в разі подання сторонами відповідних клопотань до тих судових інстанцій, на розрахункові рахунки для сплати судового збору яких зараховані відповідні кошти.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства “Водоканал”, м. Синельникове Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/6288/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі №904/6288/17 змінити в частині стягнених сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції.

«Стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства “Водоканал” (52500, м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Богми,26, код ЄДРПОУ 31802662) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” (52551, с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) пеню - 153907,30 грн (сто п’ятдесят три тисячі дев’ятсот сім грн 30 коп); інфляційні втрати - 2653727,76 грн (два мільйона шістсот п’ятдесят три тисячі сімсот двадцять сім грн 76 коп), 3% річних – 476379,72 грн (чотириста сімдесят шість тисяч триста сімдесят дев’ять грн 72 коп) та 49260,23 грн (сорок дев’ять тисяч двісті шістдесят грн 23 коп) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.»

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” (52551, с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Синельниківського міського комунального підприємства “Водоканал” (52500, м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Богми,26, код ЄДРПОУ 31802662) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 6027,38 грн (шість тисяч двадцять сім грн 38 коп), про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 20.10.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя М.О. Дармін

Суддя Е.В. Орєшкіна