Постанова № 69666492, 17.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6731/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Дерев'янко О.В. - дов. б/н від 30.09.2016

від відповідача не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий Дім «Вітал плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.07.2017 (суддя Мельник В.І.)

у справі № 910/6731/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТД «Дельта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТД «Вітал плюс»

про стягнення 1 201 942, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/6731/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Вітал Плюс» на користь ТОВ «Торгівельний дім «Дельта» основну заборгованість у розмірі 700 857, 10 грн., вартість пакувального матеріалу у розмірі 351 674, 14 грн., інфляційні втрати в розмірі 122 456, 74 грн., 3% річних в розмірі 26 954, 09 грн., судовий збір в розмірі 18 029, 00 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, уклавши Додаткову угоду № 4 від 02.03.2016 до Договору в частині розстрочки заборгованості за поставлений товар згідно погодженого графіку, сторони відступили від умов оплати за договором та не передбачили момент виконання зобов'язання по розрахунку покупця з продавцем, відтак строк оплати за поставлений позивачем товар на загальну суму 700 875, 10 грн. на час розгляду справи по суті є таким, що не настав. Крім цього, на думку апелянта, вимоги про стягнення 351 674, 14 грн. за залишки пакувального матеріалу є необґрунтованими та непідтвердженими матеріалами справи, адже пакувальний матеріал не є предметом Договору, не передавався відповідачу, щодо нього не оформлялось жодних первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача грошового зобов'язання в цій частині тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/6731/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Вітал Плюс» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. з 18.09.2017 на лікарняному, розгляд справи № 910/6731/17 за апеляційною скаргою ТОВ «ТД «Вітал Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 не відбувся.

З огляду на вихід головуючого судді Дикунської С.Я. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 розгляд справи 910/6731/17 за апеляційною скаргою ТОВ «ТД «Вітал Плюс» призначено на 17.10.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Торгівельний дім «Дельта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Тороговий Дім «Вітал плюс» про стягнення 1 201 942, 07 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки товару під приватною торговою маркою Покупця №120515 від 12.05.2015 щодо повної та своєчасної оплати виготовленого та поставленого позивачем товару, а також щодо викупу невикористаного залишку плівки (пакування) згідно умов Додаткової угоди від 02.03.2016 до Договору, відтак просило стягнути з відповідача 700 857, 10 грн. заборгованості за виготовлений та поставлений товар, 351 674, 14 грн. вартості пакувального матеріалу, 122 456, 74 грн. інфляційних втрат та 26 954, 09 грн. 3% річних за прострочення сплати заборгованості за поставлений товар.

Як встановлено матеріалами справи, 12.05.2015 між ТОВ «ТД «Дельта» (позивачем, постачальником за Договором) та ТОВ «ТД «Вітал плюс» (відповідачем, покупцем за Договором) укладено Договір поставки товару під приватною торговою маркою Покупця №120515 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені Договором, виготовити і передати продукцію (товар) під приватною торговою маркою покупця у власність покупцеві в асортименті та відповідно до якісних показників, які зазначені в Додатку №1 до Договору, в кількості та за погодженою ціною, вказаною в Додатку №2, а останній - прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Під приватною торговою маркою за договором сторони розуміють торгівельні марки «Урожай» та «Slavolia», які використовуються покупцем на підставі ліцензійного договору №22/01/2015 від 22.01.2015 і використовується постачальником при виробництві та постачанні товару (п. 1.2 Договору).

Оплата за товари за Договором проводиться згідно п. 2.2 Договору покупцем на умовах зарахування грошових коштів на рахунок постачальника згідно відстрочки платежу від фактичної дати завантаження товару на термін 21 календарний день.

За умовами п. 3.2 Договору товар поставляється партіями. Кількість, найменування, асортимент, ціна за одиницю товару що поставляється, вказується у складених на підставі заявки покупця товарно-транспортних накладних.

Цей Договір згідно п. 8.4 набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 включно в частині постачання, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань за Договором. Якщо жодна зі сторін не надішле повідомлення (з підтвердженням протилежної сторони) про розірвання Договору за 20 календарних днів до його закінчення, його дія автоматично продовжується на 12 місяців.

Відповідно до п. 8.1 Договору всі зміни і доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору сторони підписали Додаток № 4 до нього, в якому погодили необхідні обсяги товару на місяць, які постачальник вироблятиме та поставлятиме для покупця, а останній прийматиме та сплачуватиме.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору виготовлено та поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №102 від 14.01.2016 на суму 380 673,00 грн. (частково погашена відповідачем в сумі 62 748,24 грн., залишок заборгованості 317 924,76 грн.), №109 від 15.01.2016 на суму 17 565,00 грн., №110 від 15.01.2016 на суму 144 717,00 грн., №112 від 15.01.2016 на суму 3 930,54 грн., №113 від 15.01.2016 на суму 7 774,80 грн., №114 від 15.01.2016 на суму 33 840,40 грн., №115 від 15.01.2016 на суму 13 728,60 грн., №161 від 19.01.2016 на суму 1 543,20 грн., №162 від 19.01.2016 на суму 5 418,96 грн., №52 від 05.02.2016 на суму 154 413,84 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень відповідача щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Вищезгадані видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назви документа (форми); дати і місця складення документа; змісту та обсягу господарської операції; одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистого чи електронного підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, складені позивачем при поставці товару за умовами Договору видаткові накладі в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містить відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення, засвідчують факт постачання товару платнику податку.

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення продавцем Договору.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач розрахунку за поставлений товар належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за виготовлений та поставлений останнім товар, доказів на спростування цього відповідач (апелянт) суду не надав.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата за товари за Договором проводиться згідно п. 2.2 Договору покупцем на умовах зарахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу від фактичної дати завантаження товару на термін 21 календарний день.

02.03.2016 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, за умовами п. 1.1 якої оплата товару на загальну суму 1 074 971, 37 грн. поставленого за накладними, визначеними в підпункті 1.1 Додаткової угоди, здійснюються покупцем частинами, згідно графіку погашення заборгованості.

Положеннями п. 1.2 Додаткової угоди сторони погодили графік сплати заборгованості рівними частинами (16 платежів по 67 185, 71 грн.) в період з 30.09.2016 по 31.12.2017.

У випадку порушення покупцем строку сплати будь-якого чергового платежу за графіком погашення заборгованості (п. 1.2 цієї Додаткової угоди) більше ніж на 10 календарних днів постачальник має право вимагати негайної сплати всієї суми непогашеної заборгованості (п. 1.3 Додаткової угоди).

Оскільки товар за Договором повністю та належним чином поставлений позивачем й прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, які серед іншого зазначені в п. 1.1. Додаткової угоди та щодо оплати яких сторонами погоджено графік погашення заборгованості (п. 1.2 Додаткової угоди), строк виконання зобов'язання відповідача зі здійснення розрахунку за накладними з урахуванням п. 1.3 Додаткової угоди на момент звернення позивача до суду настав, отже відповідач за умовами Додаткової угоди та приписів чинного законодавства зобов'язаний на вимогу постачальника (позивача) негайно сплатити всю суму непогашеної заборгованості за поставлений позивачем товар. Таким чином, доводи відповідача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Крім цього, погодження сторонами графіку погашення наявної у відповідача заборгованості, зокрема, за спірними накладними, не свідчить про відступлення сторонами від умов Договору щодо оплати товару та не встановлення моменту виконання зобов'язання по розрахунку покупця з продавцем, адже з урахуванням приписів п. 2.2 Договору (в редакції на момент укладення Додаткової угоди від 02.03.2016) щодо оплати товару з відстрочкою платежу на 21 календарний день, строк оплати товару за спірними накладними на момент підписання цієї Додаткової угоди є таким, що настав.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 700 857, 10 грн. заборгованості за виготовлений та поставлений відповідачу товар, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до умов Додаткової угоди позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 351 674, 14 грн. вартості пакувального матеріалу.

Так, п.1.4 Додаткової угоди станом на 02.03.2016 сторони підтвердили залишки пакувального матеріалу (плівки) для виготовлення та поставки товару під приватною торговою маркою покупця на загальну суму 479 346, 24 грн. та зазначили, що в зв'язку із прийняттям нового ДСТУ 4487:2015 Майонези та майонезні соуси, покупець зобов'язується до 31.12.2016 року здійснити замовлення постачальнику товару на весь об'єм залишку плівки, в іншому випадку покупець зобов'язаний здійснити викуп невикористаного залишку плівки (пакування) не пізніше 31.01.2017.

20.01.2017 між сторонами було складено Акт залишку плівки, згідно якого залишки пакувального матеріалу на складі постачальника (позивача) в грошовому еквіваленті складають 351 674, 14 грн. Доказів здійснення відповідачем до 31.12.2016 замовлення постачальнику товару на весь об'єм залишку плівки або його викупу до 31.01.2017 відповідачем (апелянтом) суду не надано, як й доказів визнання недійсною в цілому або в частині цієї Додаткової угоди до Договору.

Враховуючи згадані умови Додаткової угоди та приписи чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 351 674, 14 грн. вартості пакувального матеріалу, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно доводи апелянта (відповідача) про те, що пакувальний матеріал не є предметом Договору, не передавався відповідачу, щодо нього не оформлялось жодних первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача грошового зобов'язання в цій частині, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже обов'язок відповідача викупити залишок пакувального матеріалу сторони погодили п. 1.4 Додаткової угоди до Договору.

Крім цього, в зв'язку із простроченням сплати заборгованості за поставлений згідно Договору товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 122 456, 74 грн. інфляційних втрат та 26 954, 09 грн. 3% річних.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 122 456, 74 грн. інфляційних втрат та 26 954, 09 грн. 3% річних є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тороговий Дім «Вітал плюс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/6731/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/6731/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко