Ухвала суду № 69666461, 20.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"20" жовтня 2017 р. Справа № 906/1058/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Огороднік К.М. ,

судді Тимошенко О.М.

розглянувши апеляційну скаргу боржника - Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року у справі № 906/1058/14

за заявою Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року у справі №906/1058/14 про банкрутство Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко", серед іншого, було визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідокс Інвестмент" до боржника на суму 102 275 994,72 грн. заборгованості, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як така, що підлягає задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі, 1218 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника; визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейн Констракшн" до боржника на суму 20 000 000,00 грн. заборгованості, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як така, що підлягає задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі, 1218 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, боржник - ДП "Фірма "Дайленко" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року у справі №906/1058/14 за заявою ДП "Фірма "Дайленко" про визнання банкрутом в частині визначення черговості задоволення грошових вимог конкурсних кредиторів ТОВ "Мідокс Інвестмент" та ТОВ "Рейн Констракшн" до ДП "Фірма "Дайленко", які підлягають задоволенню в рамках справи про банкрутство в шосту чергу та постановити ухвалу, якою визнати ТОВ "Мідокс Інвестмент" на загальну суму 102 275 994,72 грн. із наступною чергою задоволення: IV черга - 102 275 994,72 грн.; визнати ТОВ "Рейн Констракшн" на загальну суму 20 000 000,00 грн. із наступною чергою задоволення: IV черга - 20 000 000,00 грн.

Водночас, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року, враховуючи те, що ДП "Фірма "Дайленко" перебуває в процесі банкрутства, протягом тривалого часу не здійснює господарської діяльності, та не отримує жодних прибутків, арештовані рахунки в банківських установах, а відтак перебуває в скрутному матеріально-фінансовому становищі, сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у строки та обсязі, визначені нормами ГПК України, у боржника не було можливості. В зв'язку з чим ДП "Фірма "Дайленко" було з поважних причин пропущено строки, визначені статтею 93 ГПК України, для подання апеляційної скарги.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Основними засадами судочинства, закріпленими у статті 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України").

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись, в тому числі норм процесуального права.

За змістом положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Згідно з частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Разом з цим, частина 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Однак, наявність права на апеляційне оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги враховуючи приписи статей 53, 99 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності, з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, слід враховувати наскільки суттєво було пропущено встановлений законом строк.

Також, колегія суддів особливу увагу звертає на наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Згідно з пунктом 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Справа "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_1 проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "ОСОБА_2 проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга ДП "Фірма "Дайленко" на ухвалу від 03 листопада 2016 року подана зі значним пропуском встановленого статтею 93 ГПК України процесуального строку на апеляційне оскарження, а саме 03 жовтня 2017 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.

Більше того, на судовому засіданні 03 листопада 2016 року був присутній представник Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко" - ОСОБА_2 згідно довіреності від 01 липня 2016 року, а повний текст оскаржуваної ухвали від 03 листопада 2016 року був направлений судом першої інстанції на адресу скаржника 09 листопада 2016 року.

Крім того, ухвала господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року у справі №906/1058/14 в частині грошових вимог іншого кредитора була предметом апеляційного на касаційного розгляду, що підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2017 року.

Отже, скаржник був обізнаний з текстом ухвали від 03 листопада 2016 року ще в момент її винесення, проте звернувся з апеляційною скаргою лише 03 жовтня 2017 року, тобто через одинадцять місяців.

Таким чином, колегія суддів не вважає наведені заявником у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали, поважними з огляду на те, що апелянт не був позбавлений права звернутись до апеляційного господарського суду завчасно, без пропуску процесуального строку, оскільки належним чином був повідомлений про прийняття судом ухвали від 03 листопада 2016 року, а тому був завчасно обізнаний про прийняте судом першої інстанції судове рішення по даній справі.

До того ж, доводи заявника щодо скрутного матеріально-фінансового становища, що перешкоджало йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у строки визначені нормами ГПК України, також не є поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки, відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відтак, заявник зобов'язаний скористатись правом та можливістю, наданою приписами процесуального закону, звернутись до суду разом з апеляційною скаргою з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, задля попередження порушення процесуальних строків, відведених нормами ГПК України на оскарження ухвали.

Інших доводів, які підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року апелянтом не наведено.

Пунктом 4 статті 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відновлення строку та повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України.

Керуючись статтями 53, 86, 93, пунктом 4 частини 1 статті 97, статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко" про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2016 року у справі №906/1058/14 повернути скаржнику без розгляду.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 27 арк., у т.ч. квитанція №ПН423 від "02" жовтня 2017 року про сплату судового збору на суму 2679,60 грн. та конверт

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.