Рішення № 69666436, 17.10.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 922/2856/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго», юридична адреса: 62466, Харківська область, Харківській район, смт. Хорошево, вул. Горького, 1, поштова адреса: 61037, м. Харків, вул. Балашовська, 25, код ЄДРПОУ 39402730 до Харківського національного аграрного університету імені ОСОБА_1, 62483, Харківська область, Харківський район, сел. Докучаєвське, учбове містечко ХНАУ імені ОСОБА_1, код ЄДРПОУ 00493764; про стягнення 389417,02 грн. за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (довіреність № 325/17 від 06.04.2017);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 950/01-24 від 22.08.2017).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Комунальне підприємство Харківської районної ради «Комуненерго» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського національного аграрного університету імені ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 389417,02 грн., а саме: 370898,51 грн. основна заборгованість за невиконання договірних зобовязань, 1728,79 3 % річних, 2173,07 грн. інфляційні втрати, 14616,65 грн. пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором від 02.02.2017 № КЕ-157/01/17 про купівлю-продаж послуг з централізованого водопостачання за бюджетні кошті. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 1, 49, 54-57 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.08.2017 о 12:00 год.

Суд перейшов до розгляду справи по суті 25.08.2017 о 12:00 год.

Позивач звернувся до суду із додатковими поясненнями по справі (вх. № 31047 від 22.09.2017), у яких зазначає, що у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості, а саме 11 вересня 2017 року та 18 вересня 2017 року сплачено суму основного боргу за послуги з водопостачання у розмірі 370898,51 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Мегабанк» по рахунку, яку додано до матеріалів справи, він просить стягнути з відповідача суму 3 % річних у розмірі 1728,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 2173,07 грн., пені у розмірі 14616, 65 грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 5841,26 грн.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що між ним та Харківським національним аграрним університетом ім. В.В. Докучаєва було укладено договорір від 02.02.2017 № КЕ-157/01/17 про купівлю-продаж послуг з централізованого водопостачання за бюджетні кошті. Позивач свої обовязки за договором виконав повністю, проте у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором за період з 01 січня 2017 року по 31 липня 2017 року включно виникла заборгованість у розмірі 370898,51 грн. Листом від 09.08.2017 № 739/17 на адресу відповідача була надіслана претензія вимога про сплату боргу, яка залишилась без відповіді. На підставі чого позивачем було нараховано за період прострочення з 21.02.2017 по 20.08.2017 суму 3 % річних у розмірі 1728,79 грн., за період з березня по вересеня 2017 року суму інфляційних втрат у розмірі 2173,07 грн. та за період з 21.02.2017 по 20.08.2017 року пеню у розмірі 14616,65 грн. Однак, після звернення позивача до суду, відповідач у вересні 2017 року сплатив суму основного боргу за послуги з водопостачання у розмірі 370898,51 грн. Оскільки основна сума заборгованості сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних на загальну суму 18518, 51 грн. підлягають сплаті, однак заяву про зменшення розміру позовних вимог повноважний представник позивача до суду не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки 11 вересня 2017 року та 18 вересня 2017 року суму основного боргу за послуги з водопостачання у розмірі 370898,51 грн. було сплачено, що підтверджується випискою ПАТ «Мегабанк» по рахунку. Зазначив, що відповідно до акту звірки від 01.10.2017, вбачається, що станом на 21.09.2017 заборгованість сплачена у повному обсязі. На підставі наведеного просив у позові відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

02 лютого 2017 року між Комунальним підприємством Харківської районної ради «Комуненерго» та Харківським національним аграрним університетом імені ОСОБА_1 було укладено догорів № КЕ-157/01/17 про купівлю-продаж послуг з централізованого водопостачання за бюджетні кошті (а.с. 15-18).

Відповідно до п. 1.3. Договору «Виробник послуг зобовязується у період дії договору надавати споживачу послуги з питного водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач прийняти і оплатити послуги з питного водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Розділ 3 та 4 Договору містить положення щодо ціни та порядку здійснення оплати.

Так, згідно п. 3.1 ціна Договору становить 1283400, 00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 Договору тариф за послуги на час укладання складає 11160, 00 грн. за один м. куб. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 Договору всі розрахунку за спожиту питну воду здійснюються споживачем щомісяця на підставі актів виконаних робіт і затверджених тарифів за обсяги споживчої води, що визначені за показниками засобів обліку або нормами водопостачання.

Згідно з п. 4.2 Договору факт отримання послуг підтверджується актом виконаних робіт, який виробник послуг до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з актом звіряння розрахунків. Споживач зобовязаний підписати акти та повернути виконавцю протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернуті виконавцю, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2017 року, 28 лютого 2017 року, 31 березня 2017 року, 30 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 30 червня 2017 року, 31 липня 2017 року між сторонами були підписані двосторонні акти виконаних робіт по кожному особливому рахунку та двосторонні акти звірки по кожному особовому рахунку (а.с. 22-37).

Відповідно до вимог ст.ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із положеннями ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчить, що позивач свої зобовязання за договором № КЕ-157/01/17 про купівлю-продаж послуг з централізованого водопостачання за бюджетні кошті виконав, що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт по кожному особливому рахунку від 27 січня 2017 року, 28 лютого 2017 року, 31 березня 2017 року, 30 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 30 червня 2017 року, 31 липня 2017 року та двосторонніми актами звірки по кожному особовому рахунку від 01 серпня 2017 року(а.с. 22-37).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідач свого обовязку щодо сплати коштів за надані послуги у визначений сторонами строк не виконав, у звязку з чим 09 серпня 2017 року йому було надіслано претензію-вимогу про сплату боргу за договором № КЕ-157/01/17 (а.с. 38).

22 вересня 2017 року позивач надав до суду письмові пояснення (вх. № 31047 від 22.09.2017) де зазначив, що 11 вересня 2017 року та 18 вересня 2017 року відповідач сплатив суму основного боргу за послуги з водопостачання у розмірі 370898,51 грн., що підтверджується випискою з ПАТ «Мегабанк» (а.с. 44-50).

Беручи до уваги те, що відповідачем, після звернення позивача до суду, було сплачено суму боргу за послуги з водопостачання у розмірі 370898,51 грн., що підтверджується матеріалами справи, суд, керуючись приписами ст. 534 ЦК України вважає погашеною забогованість, у звязку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору на день його розгляду.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2. Договору встановлено, що в строки, передбачені в п. 4.6. Договору та в повному обсязі проводити сплату за послуги з постачання питної води відповідно до затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та оплату пені та інших передбачених чинним законодавством штрафних санкцій у встановленому законом порядку.

Згідно зі п.4.6 Договору розрахунковим періодом є місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим. При несплаті або частковій сплаті рахунка Споживачем йому нараховується пеня в розмірі 0,5% ві суми несплати за кожний прострочений день до повного погашення заборгованості, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оплату пені споживач зобовязаний здійснити на протязі пяти банківських днів з дня отримання вимоги. Сплата пені не позбавляє виробника послуг на відшкодувань збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобовязань.

Позивачем за несвоєчасне проведення оплати відповідачу нарахована пеня за період з 21.02.2017 по 20.08.2017 року у розмірі 14616,65 грн.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені, здійснений за період з 21.02.2017 по 20.08.2017р., суд, здійснивши перевірку останнього, вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14616,65. пені такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 4.6. договору, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період червень-липень 2017 року становить 2173,07грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що за період з 21.02.2017р. по 20.08.2017р. становить 1728,79грн.

За таких обставин справи, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1728,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 2173,07 грн. та пені у розмірі 14616, 65 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, не спростовані належними доказами відповідачем у справі та підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст. 49 ГПК України, а також керується приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) і зазначає, що судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 277,78грн., решта судового збору в розмірі 5563,48грн підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 12, 32-34, 43, 44, 49, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Харківського національного аграрного університету імені ОСОБА_1 (62483, Харківська область, Харківський район, сел. Докучаєвське, учбове містечко ХНАУ імені ОСОБА_1, код ЄДРПОУ 00493764) на користь Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго» (юридична адреса: 62466, Харківська область, Харківській район, смт. Хорошево, вул. Горького, 1, код ЄДРПОУ 39402730) 3 % річних у розмірі 1728,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 2173,07 грн., пеню у розмірі 14616, 65 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 277,78 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 370898,51 грн. припинити за відсутністю спору на день його розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2017.

Суддя ОСОБА_4