Рішення № 69666360, 17.10.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 922/2885/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківської області, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград про стягнення коштів за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення № 036152 від 29.10.2015;

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 686/01-25/08-14 від 20.02.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2-36д від 07.12.2016;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури (надалі прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі Держекоінспекція Харківської області, позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (надалі ПАТ "Укргазвидобування", відповідач) про стягнення шкоди в розмірі 1285845,00 грн, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (забір води з артезіанської свердловини та використання її у власній господарській діяльності без отримання спеціального дозволу на користування надрами).

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що в період з 05.09.2013 року по 25.09.2013 року державний інспектор Держекоінспекції Харківської області провів перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої склав акт N 1194/01-03/06-11, в якому зафіксовано, що протягом 01.07.2012 року 30.06.2013 року відповідач без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) здійснює забір води з артезіанських свердловин на виробниче та господарсько-питне водокористування за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Червоноармійська, 7, що є порушеннями вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра. У зв'язку з чим, інспектором зроблено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), виходячи з того, що відповідно до звітів за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року було забрано 17300 куб. м води, а за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року було забрано 10300 куб. м води.

В обґрунтування підстав представництва інтересів держави прокурор посилався на те, що позивач не вживає з моменту виявлення правопорушення відповідних заходів щодо стягнення шкоди, тому Первомайська місцева прокуратура листом № 04-23-3084-16 від 18.08.2016 року в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Держекоінспекцію у Харківській області про намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року у справі № 922/2885/16 (суддя Денисюк Т.С), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року (колегія у складі головуючого судді Крестьянінова О.О., суддів: Фоміної В. О., Шевель О. В.), позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2017року у справі № 922/2885/16 скасовано. Справу № 922/2885/16 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2017 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2017 о 11:30.

В судовому засіданні 20.09.2017 була оголошена перерва до 04.10.2017 о 12:00.

Після перерви в судовому засіданні розгляд справи було продовжено 04.10.2017 о 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2017 було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору (вх. № 32593), продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 31.10.2017 (включно), розгляд справи відкладено на 17.10.2017 о 15:00.

В судовому засіданні 17.10.2017 були присутні представники прокуратури, позивача та відповідача.

Заслухавши присутніх представників сторін та дослідивши клопотання позивача за вх. № 28022 та клопотання прокуратури за вх. № 31172 про припинення провадження, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

В обгрунтування поданих клопотань позивачем та прокурором було зазначено, що відповідач платіжним дорученням № 6701 від 23.03.2017 сплатив шкоду у розмірі 1285845,00 грн., що свідчить про відсутність на даний час предмету спору у даній справі.

Так, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Заперечуючи проти припинення провадження у справі, відповідачем було зазначено, що 10.04.2017 державним виконавцем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 53739130 по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області № 922/2885/16, виданого 30.03.2017 по стягненню шкоди в розмірі 1285845,00 грн. та виконавчого збору в сумі 128584,50 грн. Саме з метою уникнення сплати виконавчого збору, відповідач, платіжним дорученням № 6701 від 23.03.2017, сплатив суму шкоди задоволену судом до стягнення в розмірі 1285845,00 грн. та окремим платіжним дорученням відшкодував суму судового збору. Про повне виконання судового рішення, відповідач листом від 11.04.2017 повідомив державного виконавця та в той же день отримав Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53739130. Таким чином, сплата відповідачем заявленої до стягнення шкоди відбувалась не з власної ініціативи та волі, а на виконання судового рішення. В той же час, 03.04.2017, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України про скасування судового рішення у цій справі, що свідчить про наявність спору між сторонами.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність спору між сторонами, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивача наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача просив в судовому засіданні задовольнити клопотання (вх. № 30578) та залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки прокурором не обгрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, про що також було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2017.

За змістом ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України в постанові від 02.08.2017, в межах повноважень ст.ст. 111-7, 111-9 ГПК України, вказав, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Вищий господарський суд України зауважив, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати докази відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України (зокрема: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків (ст. 14 Закону України "Про державну службу", який діяв до 01.05.2016 року; глава 2 чинного Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року 889-VІІІ), тощо).

Також Вищий господарський суд України зазначив про те, що суди не надали жодної оцінки тим обставинам, що в обґрунтування підстав для звернення із позовом в інтересах держави прокурор посилається на неналежне виконання уповноваженим державним органом своїх повноважень щодо захисту державних інтересів, про що позивача було повідомлено у листі №04-23-3084-16 від 18.08.2016 року, а останній у своїх письмових поясненнях (а.с. 100 т. 1), навпаки, вказує, що позов прокурором подано, оскільки Держекоінспекція звернулась на адресу прокуратури із клопотанням про пред'явлення такого позову. Отже, доводи прокуратури та позивача стосовно підстав звернення з позовом є взаємовиключними, і потребують окремої оцінки судом.

З урахуванням вказаного, прокуратурою, під час нового розгляду справи, були надані пояснення щодо підстав звернення з позовом у даній справі, а саме:

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України (в редакції, чинній станом на дату звернення прокурора з позовом до суду) однією з функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №545/2011 від 13.04.201 1 (далі - Положення, в редакції, чинній станом на дату звернення прокурора з позовом до суду), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення).

Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо:

- реалізації державних, цільових, міждержавних та регіональних програм з оздоровлення, використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів;

- наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин;

- дотримання правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості води;

- виконання заходів з економного використання водних ресурсів;

- використання вод (водних об'єктів) відповідно до цілей та умов їх надання;

- здійснення погоджених у встановленому порядку технологічних, лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених зворотних вод (стічні, шахтні, кар'єрні, дренажні води), баластних та лояльних вод;

- обсягів використання водних ресурсів, їх обліку й достовірності звітних даних про обсяги використаної води; (п.п. в п. 4.2.2 Положення).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, Державна екологічна інспекція у Харківській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Спірні правовідносини виникли у звязку з несплатою ПАТ "Укргазвидобування" станом на дату звернення прокурора з позовом до суду вартості шкоди, заподіяної внаслідок забору води з артезіанської свердловини та використання її у власній господарській діяльності без отримання спеціального дозволу на користування надрами, в розмірі 1 285 845, 00 грн.

З огляду на обсяг повноважень Державної екологічної інспекції у Харківській області, визначений Положенням про Державну екологічну інспекцію у Харківській області, затвердженим Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у цих відносинах, є ДЕІ у Харківській області. Отже, саме цій особі відповідно до ст.ст. 1,21 ГПК України належить право матеріально-правової вимоги до відповідача у справі.

Невиконання ПАТ "Укргазвидобування" станом на дату звернення прокурора з позовом до суду цивільного обовязку щодо відшкодування вартості шкоди, заподіяної внаслідок забору та використання підземної води без отримання спеціального дозволу на користування надрами, в розмірі 1 285 845, 00 грн. має наслідком спричинення шкоди на зазначену суму суспільним відносинам в сфері забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища та спричинює шкоду державному бюджету на вказану суму, що, в свою чергу, обумовило реалізацію прокурором обовязку в межах функції представництва згідно зі ст. 121 Конституції України (у відповідній редакції) звернутись до суду з даним позовом.

Зазначена обставина є обєктивною, тобто існує незалежно від волі осіб, що звернулись до господарського суду з позовом про відновлення порушеного права (прокурора та позивача).

Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі ДЕІ у Харківській області є не тільки неналежне виконання повноважень цим органом щодо захисту інтересів держави, про що зазначено у листі №04-23-3084-16 від 18.08.2016, але й обєктивна обставина порушення інтересів держави.

Щодо подання доказів в обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, у т.ч. й доказів нездійснення або неналежного здійснення цим органом відповідних повноважень, Господарський процесуальний кодекс України відповідно до ст. 2 надає прокурору свободу у виборі засобів доведення бездіяльності органу держави, та не обмежує коло цих доказів витягом з ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 367 КК України; вироку суду щодо службових осіб; накладеного дисциплінарного стягнення на посадових осіб органу державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Про наявність повноважень ДЕІ у Харківській області у спірних відносинах зазначено вище. Спосіб реалізації цих повноважень визначено п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України (відшкодування майнової шкоди як спосіб захисту цивільного права), ст.ст. 1,21 ГПК України.

Бездіяльність ДЕІ у Харківській області в даному випадку полягає у відсутності активних дій ДЕІ у Харківській області (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з позовом до суду, та є обставиною, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу держави.

Враховуючи викладене, факт звернення ДЕІ у Харківській області з листом до прокуратури про предявлення позову не виключає наведені в поясненнях доводи прокурора про неналежне виконання уповноваженим державним органом своїх повноважень.

Приймаючи до уваги надані пояснення, суд дійшов висновку, що у прокуратури наявності всі підстави для представництва інтересів держави у даній справі, а отже клопотання відповідача за вх. № 30578 про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до приписів ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.09.2013 № 1194/01-03, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області у період з 05 по 25 вересня 2013 року було проведено планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Хрестищенського відділення бурових робіт філії БУ "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування", за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 1194/01-03/06-11.

Згідно зазначеного ОСОБА_1 перевірки № 1194/01-03/06-11 від 05.09.2013-25.09.2013 встановлено, що Хрестищенським відділенням бурових робіт БУ "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування" в період 01.07.2012-31.12.2012 без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) здійснювався для виробничого та господарсько-питного водокористування забір підземних вод з 2 артезіанських свердловин по вул. Червоноармійська, 7 в с. Наталине Красноградського району, що є порушеннями вимог ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Відповідно до звітів про використання води за формою 2-тп водгосп за III- ІV квартал 2012 року та І-ІІ квартал 2013 року, журналу обліку водоспоживання за формою ПОД-11 та журналу витрати води ПЦВ Хрестищенського відділення бурових робіт БУ "Укрбургаз" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 з 2-х артезіанських свердловин підприємством було забрано 17300 куб.м. води, а в період з 01.01.2013 по 30.06.2013 забрано 10300 куб.м. води.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 05.09.2013 - 25.09.2013р., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області винесено припис від 01.10.2013р. №06-22-229, яким керівника Хрестищенського відділення бурових робіт БУ "Укрбургаз" ПАТ Укргазвидобування (пункт 41 припису) було зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

За наслідками перевірок Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. №767/1678 (із змінами і доповненнями затвердженими наказом Мінприроди України № 220 від 30.06.2011р.), проведено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) з артезіанських свердловин, розмір якого склав 1285845,00 грн.

В подальшому, з метою добровільного відшкодування збитків, Державною екологічною інспекцією у Харківській області надіслано до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" претензію від 15.01.2014 №18 про відшкодування завданих державі збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавствами в сумі 1 млн. 285 тис. 845 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи те, що Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" в добровільному порядку не відшкодувало вищевказані збитки, а Держекоінспекцією, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, з часу виявлення правопорушення не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним надрокористуванням, прокурор в інтересах держави в особі Держекоінспекції, згідно з ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 121 Конституції України,звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Згідно ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Положеннями ст. ст. 2, 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Отже, однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Враховуючи викладене, для застосування до спірних правовідносин положень ст. 23 Кодексу України про надра необхідно встановити наявність всіх умов передбачених цією статтею.

Так, право відповідача на земельну ділянку підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №305534 від 30.12.2005р.

Згідно дозволів на спеціальне водокористування від 19.12.2011р. Укр №5581 та 06.02.2013р. Укр. №6568А/Хар. метою водокористування є виробниче та господарське питне водовикористання. Водокористування дозволяється при дотриманні таких умов: забір свіжої води із підземних вод не більше 313,88 куб. м. /доб., обєми і категорії переданої води іншим підприємствам і організаціям, які скидаються на ЗПЗ, накопичувачі та інше: питна вода передається абонентам - 104 куб. м/добу, 37,9 тис. куб. м/рік.

Відповідно до Дозволу на спеціальне водовикористання від 19.12.2011р. Укр №5581 А/Хар, однією з умов водовикористання є надання до Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області щоквартального статистичного звіту по формі 2-ТП (водгосп).

Згідно п. 1.7. наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження форми державної статистичної звітності № 2-ТП (водгосп) " від 30.09.1997 № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за № 480/2284, показники форми № 2-ТП (водгосп) відображаються наростаючим підсумком по кварталам в межах звітнього року.

Відповідно до звітів про використання води за формою 2-тп водгосп за III- ІV квартал 2012 року та І-ІІ квартал 2013 року, журналу обліку водоспоживання за формою ПОД-11 та журналу витрати води ПЦВ Хрестищенського відділення бурових робіт БУ "Укрбургаз" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 з 2-х артезіанських свердловин підприємством було забрано 17300 куб.м. води, а в період з 01.01.2013 по 30.06.2013 забрано 10300 куб.м. води.

Разом з цим, зі Звітів про використання води за формою 2-тп водгосп за III- ІV квартал 2012 року та І-ІІ квартал 2013 року вбачається, що відповідач за III квартал 2012 року добув та використав на виробничі потреби 5,3 тис. куб.м. води, а за ІV квартал 2012 року - 4,5 тис. куб.м. води. У І та ІІ кварталах 2013 року видобування води на виробничі потреби відповідачем не проводились.

ОСОБА_3 дає підстави дійти висновку, що без отримання спеціального дозволу відповідачем було видобуто на виробничі потреби води в обсязі 9,8 тис. м. куб.

Таким чином, із загального об'єму води 27600 куб. м., що визначений позивачем, як самовільно використаний, лише 9800 куб.м. води було використано відповідачем для виробничих потреб, 17800 куб.м. використано саме для господарських потреб населення, тому цей обсяг не може вважатися таким, що використаний самовільно без дозвільних документів.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 65 Кодексу України Про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні утому числі у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України Про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювана шкоди.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог діючого законодавства, а саме без отримання спеціального дозволу, було видобуто на виробничі потреби води в обсязі 9,8 тис. м. куб. А отже, у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Розрахунок суми збитків, заподіяних відповідачем державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу, здійснено у відповідності до ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року.

ОСОБА_3 встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), та застосовується при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), грн, здійснюється за формулою: Зсам = 100 х W х ОСОБА_2, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), куб. м. ; ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Відповідно до п.9.2. розділу 9 ОСОБА_3 фактичний обєм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

На дату складення ОСОБА_1 перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області №1194/01-03/06-11 від 25.09.2013 діяла ставка збору за спеціальне використання підземних вод, встановлена п.325.2 ст.325 Податкового кодексу України, для Харківської області - 49,24 гривень за 100 куб. метрів (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» N 5503-VІ від 20.11.2012р.).

Таким чином, виходячи з обсягу видобутої на виробничі потреби води в розмірі 9,8 тис.м.куб. (9800 м.куб.), розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, за наведеною формулою має наступний вигляд:

W - об'єм води 9800 куб.м.;

Тар - 49,24 грн./100 куб.м. - 0,4924

Зсам = 100 х 9800 х 0,4924 = 482 552 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини справи, приймаючи до уваги наявні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 482552,00 грн. В решті позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вони є необгрунтованими та заявленими безпідставно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 482552,00 грн., перерахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок 33112331700308, УДКСУ у Красноградському районі, Харківської області, код 37886402, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища господарської та іншої діяльності".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 7238,28 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 20.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/2885/16