Рішення № 69666338, 17.10.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2017 Справа № 920/803/17Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/803/17

за позовом - Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», м. Київ,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 6572,90 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6572,90 грн. заборгованості згідно договорів від 15.04.2005 року № 2191054 про надання послуг мобільного зв'язку та безпровідного доступу до мережі Інтернет, укладених між сторонами у справі.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився.

Копія ухвали про порушення провадження у справі № 920/803/17 від 30.08.2017 року, що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві та у договорі від 15.04.2005 року № 2191054 про надання послуг мобільного зв'язку, а саме: 40035, АДРЕСА_1, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області за закінченням терміну зберігання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого на запит Господарського суду Сумської області, відповідач станом на 17.10.2017 року проживає за адресою: 40035, АДРЕСА_1, тобто суд направляв відповідачеві копію ухвали від 30.08.2017 року про порушення провадження у справі № 920/803/17 за вказаною у позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2005 року між Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», перейменованим в Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» та відповідачем досягнуто згоди з усіх істотних умов і укладено договір № 2191054 про надання послуг мобільного зв'язку на номер телефону № НОМЕР_2 (контракт № 395376279550) та безпровідного доступу до мережі Інтернет (далі - договори).

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачеві було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_3. З технічних причин, у зв'язку з переходом позивача на нову систему розрахунків за послуги (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента (відповідача) було змінено на № НОМЕР_4.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору та Умов користування мережами мобільного зв'язку Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», позивач зобов'язувався надавати відповідачу на платній основі послуги мобільного зв'язку та безпровідного доступу до мережі Інтернет, а останній в свою чергу зобов'язувався відповідно до умов вищевказаного договору своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Згідно з умовами договору, Умовами користування мережами рухомого (мобільного) телефонного зв'язку та Умовами користування послугою безпровідного доступу до мережі Інтернет Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», які є невід'ємними частинами договору, відповідач зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 27.07.2016 року в сумі 6572,90 грн.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензію № С НОМЕР_4/07 від 27.07.2016 року з вимогою про сплату заборгованості за отримані послуги мобільного зв'язку та безпровідного доступу до мережі Інтернет в сумі 6572,90 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина перша статті 903 Цивільного кодексу України визначає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, встановив, що відповідач не виконав належним сином умов укладених між сторонами у справі договорів, не оплатив в повному обсязі вартість наданих йому позивачем послуг мобільного зв'язку та безпровідного доступу до мережі Інтернет, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6572,90 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 526, 527, 610, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, буд. 15, рахунок № 26007343989211 в АТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 380805, ідентифікаційний код 14333937) борг в сумі 6572,90 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 жовтня 2017 року.

Суддя П.І. Левченко