Рішення № 69665932, 17.10.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2017 року Справа №913/615/17

Провадження №16/913/615/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1410957 грн. 22 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 27.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №ББУ/РА45/СЛ/17 від 03.07.2017.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі відповідач) кошти за договором поставки №1844-РА від 07.12.2016 в загальному розмірі 1410957 грн. 22 коп., з яких:

- 1326600 грн. 00 коп. - основний борг;

- 56371 грн. 41 коп. пеня;

- 21225 грн. 60 коп. інфляційні втрати;

- 6760 грн. 21 коп. 3% річних.

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву б/н від 26.09.2017, в якому зазначив, що, внаслідок військової агресії Верховною Радою України прийнято постанову від 17 березня 2015 року №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Підприємство відповідача фактично знаходиться на тимчасово окупованій території. При цьому специфіка вугледобувного підприємства полягає в тому, що його фізично неможливо перемістити в іншу місцевість. На даний час майно відповідача, яке становить основу його господарської діяльності, захоплено.

На думку відповідача, обставини захоплення майна мають всі ознаки форс-мажору (непереборної сили), тому при розгляді справи мають бути застосовані правові наслідки передбачені ст. 617 Цивільного кодексу України.

Крім того відповідач вважає, що оскільки зобовязання з оплати виникли у нього після настання вищевказаних подій, тому звернення до суду є передчасним. Розгляд позову можливий після повернення відповідачеві майна та відновлення в повному обсязі його дієздатності.

У звязку з викладеними у відзиві обставинами, відповідачем також заявлено клопотання про звільнення від відповідальності у вигляді пені.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - покупець) укладено договір поставки №1844-РА (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які являються невідємними частинами даного договору.

Покупець відповідно до пункту 1.2 договору зобовязується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна на поставлену постачальником продукцію встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно пункту 5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному договору здійснюються покупцем в порядку і строки, визначені сторонами у відповідних специфікаціях, які являються невідємними частинами даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця. Також розрахунки по даному договору можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать діючому законодавству.

У відповідності до умов договору постачальником та покупцем 27.01.2017 укладено специфікацію до договору поставки №1844-РА від 07.12.2016 (далі - специфікація від 27.01.2017), якою погодили постачання стрічки конвеєрної на суму 1320000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 5 специфікації від 27.01.2017, розрахунки за продукцію, поставлену постачальником по даній специфікації до договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (пяти) робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору.

Згідно п. 4.7. договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана в залізничній накладній, що вказує про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в узгоджене місце поставки), згідно пункту 4.7 договору.

Відтак, 16.02.2017 на виконання умов договору та специфікації від 27.01.2017 постачальником поставлено, а покупцем прийнято стрічку конвеєрну в кількості 1005 м.кв. всього на суму 1326600 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №ЭР-00018 від 16.02.2017, товарно-транспортною накладною №00018 від 16.02.2017, довіреністю №27РА ФРЗ від 07.02.2017.

З урахуванням викладеного, строк оплати покупцем поставленої постачальником продукції настав 18.05.2017 та сплив 24.05.2017.

Однак вартість поставленої продукції на суму 1326600 грн. 00 коп. покупцем не сплачено.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача:

- 1326600 грн. 00 коп. - основний борг;

- 56371 грн. 41 коп. пеня;

- 21225 грн. 60 коп. інфляційні втрати;

- 6760 грн. 21 коп. 3% річних.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Твердження відповідача, що звернення до суду є передчасним, оскільки зобовязання з оплати виникли після настання форс-мажору, оцінюються судом критично.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, можливе звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, а не звільнення від виконання зобовязання взагалі.

Доказів повідомлення позивача про настання форс-мажору відповідач не надав. Також відповідач не надав доказів неможливості виконання зобовязання (ст. 607 Цивільного кодексу України).

Тому суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач не оплатив поставлений товар, строк на його оплату минув. Отже позовні вимоги про стягнення 1326600 грн. 00 коп. - основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачу нараховані збитки від впливу інфляційних процесів в розмірі 21225 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 6760 грн. 21 коп. за період з 25.05.2017 по 25.07.2017.

Оскільки борг не погашено, позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.8 договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, однак не більше 5 % від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 56371 грн. 41 коп. за період з 25.05.2017 по 25.07.2017.

Відповідач звернувся з клопотанням про звільнення його від відповідальності у вигляді пені, оскільки виробничі потужності відповідача опинились на тимчасово неконтрольованій українською владою території, і захоплені злочинцями.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

13.03.2017 ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» було оголошено, що ПрАТ «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу», ТОВ «Моспинське ВПП», ПрАТ «ДТЕК ПЄС-Єнерговугілля», ВП «Зуївська ТЄС» (ТОВ «ДТЕК Східенерго» і ТОВ «Техремпоставка»), ПрАТ «ДТЕК Донецькобленерго», ТОВ «Техремпоставка», ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», ТОВ «Електроналадка», ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» та ТОВ «ДТЕК Сервіс», які розташовані на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, захоплені.

З вищевказаного моменту ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» не контролює роботу зазначених підприємств. За фактом втрати контролю над вказаними підприємствами ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» звернулось до правоохоронних органів, податкових органів та державних фондів.

Вказані обставини є загальновідомими.

Працівники вказаних підприємств, загальною чисельністю близько 36 тисяч, були звільнені.

Україною, за наслідками військової агресії прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Підприємство відповідача фактично знаходиться на тимчасово окупованій території.

Специфіка вугледобувного підприємства полягає в тому, що його фізично неможливо перемістити в іншу місцевість.

Як зазначалось вище, відбулось фактичне захоплення підприємства відповідача, як наслідок втрата майна (виробничих потужностей), звільнення працівників та втрата контролю над підприємством.

Указом Президента України №62/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» постановлено ввести в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» (далі - Рішення).

Відповідно до п. 1 Рішення, Рада національної безпеки і оборони України вирішила тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Отже, крім повідомлення ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» про втрату контролю та захоплення підприємств, в т.ч. підприємства відповідача, цей факт також є загальновідомим.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та звільнити його від відповідальності у вигляді пені, оскільки доведено, що невиконання зобовязання сталось внаслідок обставин, які відповідач не міг змінити (непереборна сила).

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені 56371 грн. 41 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення 1410957 грн. 22 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код: 37713861, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 30/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (ідентифікаційний код: 30487486, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, буд. 49) борг в сумі 1326600 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 21225 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 6760 грн. 21 коп., витрати на сплачений судовий збір в сумі 20318 грн. 78 коп. Наказ видати позивачу.

3. В решті позову відмовити.

У судовому засіданні 17.10.2017 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 20 жовтня 2017 року.

Суддя Є.А.Лісовицький