Рішення № 69665714, 10.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/12036/17

За позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 307674,63 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Максименко В.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 307674,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору оренди від 03.04.2008 № 0-01/ДZAPZAP0359/030408 позивач передав відповідачу в строкове платне користування майно. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним правочином зобов'язання по оплаті орендної плати та відшкодування земельного податку належним чином не виконав, позивач просив стягнути з відповідача 265630,64 грн. заборгованості з орендної плати, 150,05 грн. боргу за відшкодування земельного податку, а також 29282,97 грн. пені, 8617,20 грн. трьох процентів річних та 39993,77 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

Надалі, позивач надав через загальний відділ діловодства суду заяву від 05.10.2017 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 276398,67 грн. заборгованості з орендної плати, 154,77 грн. боргу за відшкодування земельного податку, а також 5941,23 грн. пені, 11076,13 грн. трьох процентів річних та 45371,62 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши дану заяву, яка фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих збільшень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, з урахуванням заяви від 05.10.2017.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві на те, що нарахування позивачем пені здійснено без врахування розміру подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання уповноваженого представника не направив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.04.2008 між сторонами укладено Договір оренди № 0-01/ДZAPZAP0359/030408 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати у строкове платне користування відповідачу площадки підвалин та частини оглядової площадки димаря котельні по пр. Металургів, 32 у м. Запоріжжя для розміщення та експлуатації обладнання базової станції мобільного зв'язку з метою поліпшення послуг стільникового зв'язку, а орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування в порядку та строки, передбачені цим Договором (п. 1.2., 2.3.4. даної угоди).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди в користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 03.04.2008, копія якого долучена до матеріалів справи.

26.11.2014 між сторонами укладена додаткова угода № 6 до Договору, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: «Розмір орендної плати за базовий місяць (серпень 2014 року) становить: 5601,34 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 933,56 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається коригуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць».

Обсяг виконаних послуг з користування за даним договором за кожен місяць оформлюється актом виконаних послуг, який направляється орендодавцем на адресу орендаря. Отриманий акт виконаних послуг орендар повинен підписати та повернути на адресу орендодавця протягом п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на конверті, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); при направленні нарочним - дата вручення уповноваженому представнику відповідача. У разі відсутності зауважень до акту або неотримання його у встановлений строк, даний акт вважається погодженим відповідачем (п. 3.7 Договору).

Крім того, 15.12.2010 між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору (далі - Додаткова угода від 15.12.2010 № 2), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 3 Договору, зокрема, п. п. 3.10-3.13, та встановити обов'язок відповідача, як орендаря, відшкодовувати земельний податок пропорційно площі площадки у підвалині, та частини оглядової площадки димаря котельної переданих для розміщення контейнерів з обладнанням та визначених актом приймання-передачі до договору оренди, загальна площа яких складає 16,0 кв.м.

Згідно з п. 3.11 Договору (у редакції додаткової угоди від 15.12.2010 № 2) розмір щомісячного відшкодування на момент укладення даної угоди зазначається в додатку № 1 і становить 4,54 грн., у т.ч. ПДВ - 20 % - 0,76 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти оренди.

Положеннями п. 3.12 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 15.12.2010) передбачено, що орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, самостійно перераховує орендодавцю плату за відшкодування земельного податку на поточний рахунок.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 15.12.2010 сторони домовилися, що умови даної додаткової угоди застосовуються до правовідносин, що виникли з 01.08.2010 і сторони підтверджують свої зобов'язання за нею.

25.03.2015 між сторонами була укладена додаткова угода № 7 до договору (далі - додаткова угода від 25.03.2015 № 7), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.11 Договору викласти його у наступній редакції: «Розмір щомісячного відшкодування на момент укладання даної додаткової угоди зазначається у розрахунку суми відшкодування земельного податку (додаток до додаткової угоди від 25.03.2015 № 7) і становить 5,66 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 0,94 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти оренди, збільшеної на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік».

Положеннями п. 4 додаткової угоди від 25.03.2015 № 7 передбачено, що сторони домовилися, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2015.

Відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди від 30.06.2017 сторони дійшли згоди припинити дію Договору з 30.06.2017. Згідно з п. 2 Додаткової угоди відповідач повідомлений про те, що станом на 21.06.2017 у нього обліковується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 265780,69 грн., з яких: 150,05 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку та 265630,64 грн. заборгованості з орендної плати за період з січня 2015 по травень 2017 року.

Судом встановлено, що за період з січня 2015 по червень 2017 року позивачем були надані, а відповідачем отримані послуги за Договором на загальну суму 276553,44 грн., з яких: 276398,67 грн. заборгованості з орендної плати та 154,77 грн. боргу за відшкодування земельного податку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здавання-приймання робіт (послуг) за цей період, підписаними з боку обох сторін.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума основного боргу по орендній платі, а також відшкодування земельного податку, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5941,23 грн. пені, з урахуванням заяви від 05.10.2017, нарахованої за несвоєчасну оплату орендної плати та земельного податку з січня 2017 року по червень 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.3. Договору (у редакції Додаткової угоди від 15.12.2010 № 2) плата за користування та плата за відшкодування земельного податку, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується на поточний рахунок позивача з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Одночасно, п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, останній здійснено без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, що втім не вплинуло на загальну суму пені, що підлягає стягненню за здійсненим арифметичним перерахунком суду.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю, в розмірі 5941,23 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 11076,13 грн. трьох процентів річних та 45371,62 грн. інфляційних втрат.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення вказаних компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд вважає його арифметично вірним, а позовну вимогу про стягнення з відповідача вищевказаних сум такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, б-р Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458) 276398 (двісті сімдесят шість тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 67 коп. заборгованості з орендної плати, 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 77 коп. боргу за відшкодування земельного податку, 5941 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 23 коп. пені, 11076 (одинадцять тисяч сімдесят шість) грн. 13 коп. трьох процентів річних, 45371 (сорок п'ять тисяч триста сімдесят одну) грн. 62 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5084 (п'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 14 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.10.2017

Суддя Я.В. Маринченко