Рішення № 69665641, 12.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа № 911/2512/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-агромаркет

до Приватного підприємства приватна науково-виробнича фірма Юніс

про стягнення 174621,32 грн

Суддя Антонова В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №17/08/17-1 від 17.08.2017);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2512/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-агромаркет (далі позивач) до Приватного підприємства приватна науково-виробнича фірма Юніс (далі відповідач) про стягнення 174621,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 327 від 10.04.2016р. на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2017р. порушено провадження по справі № 911/2512/17 та призначено її до розгляду на 21.09.2017р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2017р. розгляд справи згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 12.10.2017р.

У судовому засіданні 12.10.2017р. представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 12.10.2017р. не зявився, вимог суду не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-агромаркет (далі постачальник) та Приватним підприємством приватною науково-виробничою фірмою Юніс (далі - покупець) було укладено договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №327 (далі Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору постачальник (Позивач) зобовязався передати у власність покупця (Відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобовязався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, або здійснивши розрахунок за товар авальованим векселем на умовах та в порядку, передбаченому договором та додатками до договору.

Найменування товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки покупцю, строки оплати ціни товару та її доларовий еквівалент, а також інші умови, визначені в додатках до цього договору, які є його невідємною частиною.

Згідно із пунктом 2.1. Договору від 10.04.2016р. ціна договору становить загальну вартість товару, що зазначена у додатках до договору, із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.3 договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що сторони погодили, що на дату оплати, ціна товару підлягає обовязковому коригуванню без додаткового узгодження. Коригування ціни товару здійснюється за наступною формулою: Ц=Цдод х (Коп./Кдод.), де Цдод ціна товару на дату підписання додатку до договору, в українській гривні; Коп. офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату оплати; Кдод офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату підписання додатку до договору. Коригування відбувається, якщо на оплати товару значення показника Коп./Кдод більше або дорівнює значенню 1,01.

Відповідно до п. 2.3. договору, у випадку відсутності повного розрахунку за товар та предявлення постачальником до покупця вимоги розрахунку, в якості Коп приймається офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату складення вимоги.

Згідно п. 2.4.покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості, ціни товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, у вигляді відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору.

Пунктом 2.10. договору визначено, щофакт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання видаткових накладних (або актів прийому-передачі) повноважними представниками сторін. З моменту прийому-лередачі товару та отримання від покупця оригіналу довіреності на отримання товару до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Пунктом 2.11. договору встановлено, що фактом оплати вважається зарахування коштів на рахунок постачальника вказаний в рахунку.

Пункт 7.2 договору передбачає, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті у встановлені договором строки ціни товару, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Пунктом 7.4 договору зазначено, що покупець у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника проценти в розмірі 48 % річних з простроченої суми.

Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що господарські зобовязання сторін договору, які виникли на його основі, існують із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діють до 31.12.2017р.

У разі невиконання умов договору в установлений строк, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобовязань за договором.

Позивач зазначив, що покупець в повному обсязі не розрахувався за отриманий на підставі видаткових накладних товар, а відтак, відповідач має заборгованість за договором поставки в розмірі 159 035,82 грн.

Належність виконання позивачем обовязків по договору стосовно строків поставки, кількості та якості, видаткових накладних, з підписом та штампом обох сторін, про прийняття товару підтверджується також відсутністю протягом тривалого часу жодних зауважень чи претензій з боку відповідача.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобовязання щодо оплати товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначив, що ним повністю виконано умови договору, а саме поставлено товар на загальну суму 159 035,82 грн., однак відповідні доводи не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-агромаркет поставлено товар відповідачу на загальну суму 152 498,22 грн. що підтверджується, наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 750 від 13.04.2017р., № 1459 від 24.05.2017р., № 1460 від 24.05.2017р., № 1529 від 29.05.2017р., № 1518 від 29.05.2017р., № 1590 від 31.05.2017р., № 1591 від 31.05.2017р., № 1676 від 07.06.2017р., № 1582 від 08.06.2017р., № 1727 від 12.06.2017р., № 1766 від 14.06.2017р., № 1768 від 14.06.2017р., № 1800 від 14.06.2017р., № 1817 від 23.06.2017р., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Долучена до матеріалів справи видаткова накладна № 1729 від 12.06.2017р. на суму 6537,60 грн не містить жодних підписів та печаток підприємств.

Таким чином, видаткова накладна № 1729 від 12.06.2017р. не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може бути прийнята судом, як доказ здійснення господарської операції.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором у сумі 152498,22 грн., а отже, про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у цій частині.

При зверненні до суду позивач, також просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5 228,57 грн, 48% річних у розмірі 10038,86 грн. індексу інфляції у розмірі 318,07 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 7.2. договору передбачено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті у встановлені договором строки ціни товару, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату вартості товару.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунків пені, суд дійшов висновку, що він здійснений невірно, а тому, здійснивши власний розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення152498.2230.06.2017 - 06.07.2017712.5000 %0.068 %*731.16152498.2207.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %0.068 %*2924.62152498.2204.08.2017 - 16.08.20171312.5000 %0.068 %*1357.86

Після проведеного розрахунку пені, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5013,64 грн. пені, що наведено у таблиці вище.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення 48% річних з відповідача, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, внаслідок чого судом було здійснено власний розрахунок 48% річних, відповідно до якого сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 9626.19 грн., а не 10 038,86 грн., як було вказано позивачем. Розрахунок наведений в таблиці.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів152498.2230.06.2017 - 16.08.20174848 %9626.19

Дослідивши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд також дійшов висновку про неправильність даного розрахунку і в таблиці нижче наводить вірний розрахунок інфляційних втрат за вказаний період в розмірі 152.19 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі30.06.2017 - 16.08.2017152498.221.001152.19152650.41

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 48% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 48% річних в розмірі 9626.19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 152.19 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 48% річних та інфляційних втрат суд відмовляє.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 167290,24 грн., з них: основного боргу 152498.22 грн пені 5013,64 грн 48% річних 9626.19 грн збитків від інфляції 152.19 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2538,76 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства приватна науково-виробнича фірма Юніс (ЄДРПОУ 19036868; адреса: 09024, Київська обл., Сквирський район, село Великі Єрчики, ВУЛИЦЯ КОНОПЛЯСТОГО, будинок 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-агромаркет (ЄДРПОУ 38050723; адреса: 04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 2А) грошові кошти: основного боргу 152 498 (сто пятдесят дві тисячі чотириста девяносто вісім гривень) 22 копійки, пені 5013 (пять тисяч тринадцять гривень) 64 копійки, 48 % річних 9626 (девять тисяч шістсот двадцять шість гривень) 19 копійок інфляційних витрат 152 (сто пятдесят дві гривні) 19 копійок, та судовий збір 2538 (дві тисячі пятсот тридцять вісім гривень) 76 копійок.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу у справі №911/2512/17.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 20.10.2017

Суддя В.М. Антонова