Рішення № 69665188, 17.10.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2017 р. Справа № 906/743/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець,

ОСОБА_2 - довіреність від 28.08.2017,

від відповідача: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро"

про стягнення 53353,27 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 53353,27 грн. заборгованості, з яких 48000,00 грн. - основний борг, 1251,29 грн. - пеня, 1401,98 грн. - інфляційні, 300,00 грн. - 3% річних, 2400,00 грн. - штраф.

17.10.2017р. через загальний відділ суду надійшло клопотання позивача (вх.№13282/17) про долучення документів до матеріалів справи.

Позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвали суду, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

22.09.2017 на адресу суду повернулася неврученою ухвала суду від 15.09.2017 по справі №906/743/17 з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", яка направлялася на адресу ТОВ "Тріумф-УкрАгро" - 12143, Житомирська область, Хорошівський район, с. Давидівка, вул. Щорса, 2.

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвали вручені відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро" (замовник/відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник/позивач) укладено договір, відповідно до якого перевізник за замовленням замовника зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення продукції сільського господарства - зібраного врожаю зернових насипом ( навалом) без тари - з об'єктів (полів) замовника на приймальний пункт, або в інше, визначене замовником місце, про що вказується, та або з перевезення мінеральних добрив, дефекату з складів замовника на об'єкти (поля) замовника або в інше, визначене замовником місце, про що вказується в товаротранспортній накладній у відповідності до умов цього договору на весь період вивозу зібраного врожаю зернових, який об'єктивно неможливо визначити па момент укладання цього договору (п.п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.2. договору замовник замовляє, приймає та оплачує перевезення, виконані перевізником, на розцінках, наведених в договорі.

Згідно до п.п. 2.2.1. договору орієнтовна ціна договору становить 55000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору перевезення вважаються виконаними після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Замовник оплачує фактично виконані перевезення за цим договором протягом 30 банківських днів після підписання сторонами актів здач приймання шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок перевізника, вказаний в цьому договорі.

Також п.п. 5.2. договору за невиконання грошових зобов'язань перевізник має право стягнути з замовника неустойку в розмірі облікової ставки Національного банку України. що діяла на період прострочення за кожний день прострочення платежу понад 10 банківських днів - штраф в розмірі 5% від суми простроченої заборгованості.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дає до 31.12.2017.

На виконання умов договору відповідач надав послуги з перевезення транспортування вирощеного та зібраного врожаю зернових, інших ТМЦ рухомим складом перевізника з об'єктів (полів) замовника, про що сторонами договору підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 24).

10.06.2017 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості (а.с.25-27), але відповідач належним чином не відреагував.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір перевезення регламентується главою 32 Господарського кодексу України та главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України та згідно з ч.1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2, 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 48000,00 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 1251,29 грн. - пені, 1401,98 грн. - інфляційних, 300,00 грн. - 3% річних та 2400,00 грн. - штрафу.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.п. 5.2. договору за невиконання грошових зобов'язань перевізник має право стягнути з замовника неустойку в розмірі облікової ставки Національного банку України. що діяла на період прострочення за кожний день прострочення платежу понад 10 банківських днів - штраф в розмірі 5% від суми простроченої заборгованості.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, виконані позивачем, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 300,00 грн. (а.с. 5-6).

Стосовно позовних вимог про стягнення 1401,98 грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши нарахування інфляційних за визначений позивачем період та з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 865,54 грн., зокрема нарахованих за червень-липень 2017 року на суму заборгованості 48000,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату наданих послуг з перевезення підлягають частковому задоволенню в сумі 865,54 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 536,44 грн. інфляційних суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 48000,00 грн. - основного боргу, 1251,29 грн. - пені, 2400,00 грн. - штрафу, 865,54 грн. - інфляційних та 300,00 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро" (12143, Житомирська область, Хорошівський район, с. Давидівка, вул. Щорса, 2, ід. код 39790843)

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09601, АДРЕСА_1, і. номер НОМЕР_1) 48000,00 грн. - основного боргу, 1251,29 грн. - пені, 2400,00 грн. - штрафу, 865,54 грн. - інфляційних та 300,00 грн. - 3% річних, а також 1583,91 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.10.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (09601, Київська обл., м.м.т. Рокитне, вул. Шкільна, 12) (рек.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)