Постанова № 69665052, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 918/227/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областіна рішеннягосподарського суду Рівненської області від 11.05.2017та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2017у справі№ 918/227/17 господарського суду Рівненської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагент"пророзірвання договору оренди,за участю представників: від позивачаІжаківський А.О.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагент" (далі - ТОВ "Укртрансагент") про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 20.05.2013 № 57 - нежитлового приміщення площею 12,0 кв. м, яке розміщене в будинку вантажної дільниці митного поста "Рава-Руська" за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н, с. Рата, вул. Гребінського, 27, укладений між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/227/17 (суддя Марач В.В.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/227/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі № 918/227/17, Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.10.2017 об 10 год. 10 хв.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, який надійшов до Вищого господарського суду України 10.10.2017, відповідач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.05.2013 між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (Орендодавець) та ТОВ "Укртрансагент" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого державного майна № 57 (далі - Договір), за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 12,0 кв.м, яке розміщене в будинку вантажної дільниці митного поста "Рава-Руська", за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н, с. Рата, вул. Гребінського, 28 (реєстровий № 00033005.25.ЮУОЮКП001) (далі - Майно), що перебуває на балансі Державної фіскальної служби України та в оперативному управлінні (користуванні) Львівської митниці ДФС (далі - Користувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна, станом на 21.12.2012 становить за незалежною оцінкою 20 029,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2013 - 668,30 грн.

Згідно з п.п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.8, 5.12 Договору Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору. Забезпечувати збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню, псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Забезпечити Орендодавцю і Користувачу доступ на об'єкт оренди з метою контролю за його використанням та виконанням умов договору. При проведенні представником регіонального відділення перевірки виконання Орендарем істотних умов договору оренди не пізніше ніж у п'ятиденний термін надавати відповідні підтверджуючі документи, письмові пояснення виконання умов договору оренди. Одночасно з укладенням цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість згідно з висновком про вартість майна (з ПДВ) на користь Орендодавця (для передачі Користувачу), який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю договір страхування (страховий поліс) і копію платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. Нести відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 Договору Орендодавець має право контролювати з можливим залученням Користувача виконання умов договору та використання Майна, переданого в оренду за Договором і у разі необхідності спільно з Користувачем вживати відповідних заходів реагування. Здійснювати плановий та позаплановий контроль за станом майна шляхом візуального обстеження зі складання акта обстеження. Здійснювати плановий та позаплановий контроль за виконанням Орендарем умов договору оренди у формі перевірок зі складанням відповідних довідок або актів. При здійсненні контролю та проведенні перевірок виконання Орендарем умов договору оренди у разі потреби, вимагати письмові пояснення відповідальних осіб та надання необхідних копій документів.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він діє з 20.05.2013 по 17.05.2016.

Згідно з п. 10.3 Договору його розірвання допускається за взаємної згоди сторін.

У подальшому, договорами про внесення змін від 13.03.2015 та від 03.06.2016 сторони змінили деякі пункти Договору, зокрема, вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2016 і становить за незалежною оцінкою 60 864,00 грн. без ПДВ; договір діє по 16.05.2019 включно.

21.12.2016 робочою групою було проведено позаплановий комплексний, з оглядом об'єкта оренди, контроль за використанням та виконанням умов Договору, за наслідками якого складено звіт від 21.12.2016 (далі - Звіт).

У вказаному Звіті зазначено про порушення п.п. 3.6, 5.3 Договору щодо своєчасної сплати орендної плати до державного бюджету; порушення п. 5.2 Договору щодо терміну сплати завдатку; порушення п. 5.4 Договору щодо здійснення заходів протипожежної безпеки; порушення п. 5.8 Договору оренди щодо страхування орендованого майна.

Вважаючи, що Орендарем істотно порушено умови Договору, оскільки, на думку позивача, ТОВ "Укртрансагент" систематично порушуються строки внесення орендної плати, відсутність договору страхування орендованого майна протягом всього періоду дії Договору, нездійснення заходів протипожежної безпеки, Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області звернулося з даним позовом.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Досліджуючи подані сторонами у справі докази, суди попередніх інстанцій встановили, що наданий позивачем Звіт не є належним та допустимим доказом на підтвердження порушення ТОВ "Укртрансагент" умов Договору, а саме, систематичного порушення строків внесення орендної плати, відсутності договору страхування орендованого майна, нездійснення заходів протипожежної безпеки.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання п. 5.8 Договору Орендарем здійснювалось страхування орендованого майна, що підтверджується договорами добровільного страхування від 13.06.2013 № 15/1506630/1904/13, від 18.09.2014 № 11/1157380, від 17.09.2015 № 11/1161758/1402/15, від 09.09.2016 № 11/1167771/1402/16, укладені між ТОВ "Укртрансагент" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна".

Місцевий та апеляційний господарські суди також встановили, що позивач не є органом, компетентним встановлювати факт дотримання чи порушення санітарних норм та правил пожежної безпеки, контролювати виконання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також вимог та постанов пожежної охорони.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області не надано жодних доказів на підтвердження систематичного порушення відповідачем строків внесення орендної плати.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин на підтвердження своїх вимог.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позову Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 918/227/17, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваних судових актів, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалися рішення судів нижчих інстанцій (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/227/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук