Постанова № 69665008, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 912/455/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017у справі№ 912/455/17 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Новомиргородська районна державна адміністрація провизнання права на поновлення договору, визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явивсятретьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання за ним переважного права на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району загальною площею 18,39 га зареєстрованого у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 19.02.2007 №2; визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 19.02.2007 за № 2 на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі. В обґрунтування підстав позову позивач, посилаючись на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначав, що в межах і в порядку, встановленому договором оренди землі і наведеними вище нормами законодавства, він звернувся до Головного управління Держегеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, проте, відповідач у необхідний місячний строк не узгодив з позивачем істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення, чим порушив права позивача, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що листом від 17.01.2017 запропонував позивачу узгодити істотні умову договору, заява позивача про узгодження істотних умов договору не надійшла, відтак, відповідач прийняв рішення про заперечення у поновлені договору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2017 (суддя Колодій С.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (судді: Кузнецов В.О. - головуючий, Науменко І.М., Чус О.В.) судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суди попередніх інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права (статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 11128 Господарського процесуального кодексу України) дійшли помилкового висновку щодо відмови у позові з підстав відсутності порушеного права позивача (за відсутності інших претендентів на спірну земельну ділянку), необґрунтовано застосувавши до спірних відносин практику Верховного Суду України з правовідносин, які не є подібними. Заявник звертає увагу, що відповідач в порушення статті 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", пункту 8 договору, у встановлений місячний строк не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у засідання суду, яке відхилено колегією суддів відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не навів обставин, що свідчать про неможливість розгляду касаційної скарги у судовому засіданні, при цьому участь представників у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, відсутнє клопотання заявника про продовження строку розгляду касаційної скарги поза строками, встановленими статтею 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12.01.2007 Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області (орендодавець) та Приватний підприємець ОСОБА_4 (орендар) уклали договір оренди землі, за умовами якого в оренду відповідача передано земельну ділянку загальною площею 18,39 га, у тому числі: 18,39 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району. Договір укладено терміном на 10 (десять) років без права посіву озимих культур у 2016 році. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Договір підписали представники сторін, підписи яких скріплені печатками, та зареєстрували у Новомиргородському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.02.2007 за № 2.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки, яка передана позивачу в оренду за договором, НОМЕР_1; згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстровано за ФОП ОСОБА_4 строком дії - 19.02.2017.

Орендодавцем за договором оренди станом на дату його укладення була Новомиргородська районна державна адміністрація, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору. В силу Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258, Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 № 40, Наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 20 від 03.03.2015 та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Суди встановили, що 22.12.2016 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 12.01.2007 у відповідності до пункту 8 договору та частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди з пропозицією поновити дію договору оренди землі від 12.01.2007 на той же самий строк і на тих самих умовах.

Відповідач у встановлений місячний строк не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі з посиланням на приписи частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що договір оренди спірної земельної ділянки не є укладеним з третіми особами, а переважне право позивача на укладення договору перед іншими особами не є порушеним, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 переважного права на поновлення на тих самих умовах і на той самий строк договору оренди землі. Відсутність в установлений законом строк заперечень відповідача щодо поновлення договору не є свідченням про надання згоди останнього на укладення додаткової угоди до договору у запропонованій позивачем редакції.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погодився та зазначив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Судова колегія відзначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України судова колегія зазначає про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Таким чином, згідно із частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15).

Таким чином, законодавець передбачив форму поведінки для орендаря у разі відмови або зволіканні орендодавця в укладенні додаткової угоди, натомість наслідків у вигляді автоматичного поновлення договору оренди у випадку надання орендодавцем відповіді орендарю з простроченням місячного строку, передбаченого частиною п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідна норма законодавства не передбачає.

З'ясувавши, що розгляд листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 22.12.2016 про намір реалізувати своє переважне право відповідачем здійснено не було, додаткова угода про поновлення дії договору укладена не була, а також врахувавши, що матеріалами справи не встановлено обставин надання земельної ділянки, яка орендувалася позивачем за договором, іншим особам на будь-якому правовому титулі, та відсутні докази на підтвердження наміру відповідача передати земельну ділянку в оренду іншій особі, суди попередніх інстанцій вірно вказали про відсутність обставин, з якими пов'язується порушення переважного права позивача, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена в місячний строк в обов'язковому порядку.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Водночас, як встановили суди, позивач звернувся до суду з цим позовом 04.02.2017, тобто до закінчення строку дії договору (19.02.2017), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"; при цьому листом від 24.02.2017 позивача повідомлено про прийняте рішення щодо заперечення в поновлені договору оренди землі.

Враховуючи наведені вище положення законодавства та правові позиції Верховного Суду України, господарські суди дійшли вірного та законного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги щодо неповного дослідження та оцінки судами звернення позивача в межах дії договору оренди спростовуються змістом рішення та постанови, які містять повно відображені обставини справи та мотиви відхилення відповідних доводів позивача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 42, 43, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази та перевіривши наведені доводи; проаналізували зміст права, яке позивач вважає порушеним та можливість відновлення такого права в межах наявного спору; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 912/455/17 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2017 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова