Постанова № 69664209, 13.10.2017, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/3882/17

пр. № 2-а/759/181/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду : суддя Величко Т.О., при секретарі Скляренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) в березні 2017 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію державного службовця, як інвалід II групи загального захворювання, призначену з 10.06.2010 р. відповідно до Закону України «Про державну службу». Стаж державної служби становить 16 років. Отримувана пенсія не відповідає повній сукупній сумі від отриманих Позивачем доходів за час праці. Так, при обчисленні розміру пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва були проведені розрахунки без урахування усіх видів оплати праці, а саме: матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які відповідно до положень ст. ст. 33, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» входять до складової заробітної плати і є базою з нарахування пенсії. Такі дії відповідача призвели до заниження розміру нарахованої пенсії Позивача .

Крім того, зазначив, що 21.02.2017 р. Позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 21.02.2017 р. № А-350 та від 24.02.2017 р. № А-350/1 щодо перерахунку розміру пенсії, у відповідності до Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, інших нормативно-правових та підзаконних нормативно-правових актів, які були чинні на день призначення йому пенсії, з дня її призначення 10.06.2010 р. з застосуванням показника у розмірі 86 відсотків заробітної плати, що діяв на момент первинного призначення пенсії, з урахуванням у складі заробітної плати відповідних сум «інших виплат», а саме: матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зазначених у довідці Державного управління справами Президента України від 17.02 2017 р. № 17.1-641, а також про виплату недоплаченої суми пенсії з дня її призначення з вини відповідача та про подальшу виплату пенсії в розмірі, що відповідає чинному законодавству України.

Позивач зазначив, що листом від 24.02.2017 р. № 452/01/А-350;А-350/1 Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було відмовлено у здійсненні перерахунку і визначенні розміру пенсії з урахуванням виплат матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, посилаючись на те, що така матеріальна допомога не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХП. А тому просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання нез"явився, був належним чинм повідомлений, подав суду заперечення проти позову , в яких, вказуває на те, що що до 01.05.2016 р. пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване зазначеними нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. З 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII. У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 5723-ХІІ втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889-УІІІ від 10.12.2015 року, яка набрала чинність з 01.05.2016 р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне врахування".Таким чином, з 01.05.2016 р. Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне - страхування" від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців. Отже, враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 ку та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, з 01.05.2016р. відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям. Відповідно до вищезазначеного, законних підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу на даний час немає. А тому Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Судом встановлоно, що листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.02.2017 р. № 452/01/А-350;А-350/1 Позивачеві було відмовлено у здійсненні перерахунку і визначенні розміру пенсії з урахуванням виплат матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, посилаючись на те, що така матеріальна допомога не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХП.

Судом встановлено, що Частина І ст. 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати непрацездатності.

За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХП, (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95 ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структурузаробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, атакож заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати уформі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальнимисистемами положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понадвстановлені зазначеними актами норми.Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбаченощо, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів,премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі таінших надбавок.Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» державнимслужбовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці івиконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язківтимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватисяматеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умовиоплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок,доплат і матеріальної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» встановлено,що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Судом встановлено, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом грошовогозабезпечення державних службовців і на даний вид виплат нараховуютьсястрахові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. На дату оформлення пенсії надана Відповідачу довідка Державногоуправління справами Президента України 09.06.2010 р. №16-31/947 проскладові заробітної плати (надбавки та премії) за період з 01.06.2008 по31.05.2010 р. за формою затвердженою постановою Правління Пенсійногофонду України від 30.10.2008 р. № 19-11 для нарахування пенсії не містилиінформацію про матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Судом встановлено, що Державне управління справами Президента України, на заяву, щодо перерахунку пенсії, видало довідку від 17.02.2017 р. № 17.1-641 про складові заробітної плати (інші виплати: матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01.06.2008 по 31.05.2010 р. за формою затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011р. № 5-1. Ця довідка містить відомості про нараховані суми матеріальної допомоги для оздоровлення, яка виплачується при наданні щорічної відпустки та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, отримані за останні 24 календарні місяці перед виходом на пенсію та на які були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Така допомога мала постійний характер, в обов'язковому порядку виплачувалася не частіше ніж один раз на рік.

Судом встановлено, що Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97 ВР нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. № 1058-ІУ визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.п. 2.3.3. «Інструкції зі статистики заробітної плати» затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, у розмірах, передбачених нормативно-правовими актами, або визначена у колективному договорі підприємства, що надається працівникам як за умови подання заяви, так і без неї, відноситься до заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, а тому матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, індексація заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, зазначених у графі «інші виплати», входять до сум виплат для обчислення пенсії.

Враховуючи, що у даних правовідносинах перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не положення Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, премії, в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, підлягають включенню в заробіток для обчислення пенсії.Отже, чинне законодавство, як загальне так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати.

Стаття 58 Конституції України передбачає незворотність дії закону в часі, а відповідно і суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає пенсію, виплачуються за минулий час бКрім того, суд вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» прийшов до висновку, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03.06.2014р., зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої, відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011р. прийшов до висновку, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України без обмеження будь-яким строком.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тому звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Отже, новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений вищевказаними законами, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності.

З огляду на викладене, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають частковомузадоволенню, з урахуванням вимог ст. 99,100 КАС України, в межах строку позовної давності.

Пунктом 1 частини 1 статті 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України ст.. 22, 92, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 17, 99, 160,161,162, 163, 160, 186 КАС України, ст.. 5, 6 ЗУ «Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.11.1993 р. № 3723-ХП з урахуванням у складі заробітної плати сум середньомісячної матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зазначених в довідці Державного управління справами Президента України від 17.02.2017 р. № 17.1-641 з 10.09.2016-неправомірними.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.11.1993 р. №3723-ХП з застосуванням процентного показника заробітної плати, що діяв саме на момент первинного призначення пенсії у розмірі 86 відсотків заробітної плати з урахуванням сум середньомісячної матеріальної допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, з 01.09.2016 року.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії з дня її призначення - з 01.09.2016 року, за виключенням проведених виплат.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, проживаючого за адресою: 03170, АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 640 ( шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.О. Величко