Ухвала суду № 69663641, 10.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/990/17 Головуючий 1 інстанції: Одарюк М.П.

Справа суду 1-ї інстанції № 623/2370/16-К

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Плетньова В.В., Ємця О.П.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12016220320000735 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, який не працює, раніше не судимого, зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Темерязєва, буд. 11,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставіст.75 КК України, звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладені обовязки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні витрати на лікування потерпілого від кримінального провадження ОСОБА_1 в розмірі 10429,01 гривень.

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10668,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Цивільний позов Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» матеріальну шкоду в розмірі 9430 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету:

1)за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 646/16 від 22.08.2016 року в розмірі 1055,52 грн.;

2)за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 568/16 від 11.07.2016 року в розмірі 1055,52 грн.,

3)за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 451/16 від 16.08.2016 року в розмірі 1319,40 грн.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набранням вироком законної сили визначено не обирати.

Долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст..100 КПК України.

Згідно вироку, 10 травня 2016 року близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем Volkswagen Sharan, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, в районі будинку № 48 по проспекту Незалежності в м. Ізюмі Харківської області, рухаючись зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Приладобудівників в м. Ізюм Харківської області, не вибрав безпечну швидкість руху та прийоми керування, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого втратив контроль над керуванням, допустив виїзд автомобілю у правий кювет по напрямку руху та зіткнення з бетонною опорою ЛЕП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кості,які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоровя.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить вирок районного суду в частині вирішення його цивільного позову змінити, стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11976,75 грн.; моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; шкоду у вигляді втраченого заробітку за період з 10.05.2016 року по день набрання вироку законної сили одноразово в розмірі 36250 грн., і далі щомісячно стягувати по 7250 грн. Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу потерпілий вказує на те, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків як витрат на придбання лікарських засобів та препаратів медичного призначення у розмірі 1308 грн. 10 коп., з посиланням суду на недоведеність причинного звязку між отриманими тілесними ушкодженнями та понесеними витратами, не надано до суду відповідних виданих рецептів, довідок, тощо, - не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на тих належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були надані потерпілим для обґрунтування ним своїх вимог, заявлених в позові, а також обєктивно не зясовані та не спростовані судом з посиланнями на норми матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначає про те, що йому завдана моральна шкода та шкода у вигляді втраченого заробітку внаслідок події ДТП, але судом необґрунтовано було частково відмолено в задоволенні цих цивільних вимог, у звязку з чим оскаржуване судове рішення в цій частині також є незаконним та необґрунтованим.

До початку апеляційного розгляду прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги, відповідно до норм ч.1 ст.403 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, але погоджувалися з думкою прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в частині цивільного позову та вважав за необхідне скасувати рішення суду в цій частині та призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку районного суду, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу потерпілого необхідно задоволити частково, з наступних підстав.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в рамках поданої апеляційної скарги, колегія суддів погоджується зі слушністю апеляційних доводів потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 щодо необхідності скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілого внаслідок неповноти судового розгляду в цій частині.

Зокрема, висновки суду першої інстанції щодо відмови у відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 1308 грн. 10 коп. мають формальний характер, оскільки обґрунтовані лише вказівкою суду про не доведення причинного звязку між отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями та понесеними витратами.

Більш того, висновки суду, що викладенні в оскаржуваному судовому рішенні (арк.113-116), щодо відсутності доказів підтвердження втрати потерпілим працездатності для подальшого визначення розміру для відшкодування втраченого заробітку, суперечать фактичним обставинам, оскільки відповідно до повідомлення закладу охорони здоровя, отриманого судом до ухвалення вироку, про рішення МСЕК від 06 січня 2017 року було проведено огляд потерпілого, що обєктивно обумовлювало необхідність дочекатися судом першої інстанції висновку МСЕК від 26 січня 2017 року, яким в подальшому було встановлено у ОСОБА_1 третю групу інвалідності з протипоказаннями до важкої праці і тривалого перебування на ногах, внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих при дорожньо-транспортній пригоді.

Висновки суду першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог потерпілого стосовно відшкодування розміру втраченого ОСОБА_1 заробітку не узгоджується з висновками суду щодо встановлення судом за результатами неправомірних дій обвинуваченого, де зокрема суд зазначив у вироку, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвело до закритого перелому правої стегнової кості та потягнуло тривалий розлад здоров`я. Таким чином, як зазначено в оскаржуваному вироку, з вини обвинуваченого, потерпілому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з тілесними ушкодженнями, терпів фізичний біль, знаходився на лікуванні, в результаті чогозмінивсянормальний життєвий уклад потерпілого, виникла необхідність в лікуванні, очевидно, що потерпілий ОСОБА_1 переніс і душевні страждання із-за тривалої безпомічності, незручності, нервового стресу.

За таких обставин, також є не зрозумілим та обґрунтованим, з яких саме міркувань суд ухвалив рішення саме про часткове задоволення цивільного позову потерпілого на суму лише 15000 гривень щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність (ст.7 КПК України).

Вказані порушення є істотними, оскільки вони свідчать про неналежне дотримання судом вимог ст. 370 КПК України, щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення , тобто у вироку в частині вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 При оголошенні вироку по справі необхідним є ухвалення його згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, об'єктивне з'ясування всіх обставин, які підтверджені доказами, та в ньому повинні бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про слушність апеляційних доводів потерпілого щодо необґрунтованості та невмотивованості вироку в частині вирішення цивільного позову, що є істотними порушеннями, що обумовлюють часткове задоволення його апеляційних вимог, внаслідок чого вирок в цій частині підлягає скасуванню та призначенню нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення є процесуально неприпустимим при судовому розгляді кримінального провадження, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, змагальності сторін та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обовязкова вимога у ст. 370 КПК України, а також ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді в частині вирішення цивільного позову, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 409; п.2 ч.1 ст. 410; п.2 ч.1 ст.411 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог п.2 ч.3 ст.374, ст. 370 КПК України про зміст мотивувальної частини обвинувального вироку та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК Українипереліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п.2,15 ч.1 ст.7 КПК України - законність, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обовязкові вимоги у ст. 370 КПК України.

З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 належить скасувати і призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Крім того, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього положень Закону України Про амністію у 2016 році. Колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4, внаслідок чого необхідно звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році, оскільки, відповідно до свідоцтва про народження від 14.12.2005 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та він не позбавлений батьківських прав, згідно відповіді від 22.09.2017 року за підписом заступника Ізюмського міського голови з гуманітарних питань ОСОБА_6

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404; 405; 407 ч.1 п.6; 409 ч.1 п.п. 1,2,3; 410 ч.1 п. 2; 411 ч.1 п.4; 412 ч. 1; ст. 418; 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_4, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасувати та призначити в цій частині новий розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в частині залишення вироку районного суду без змін безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9