Ухвала суду № 69663587, 07.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 645/3225/16-к Головуючий суддя І інстанції Іващенко С. О.

Провадження № 11-кп/790/1387/17 Суддя доповідач Гришин П.В.

Категорія: Крадіжка

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого судді - Гришина П.В.

суддів - Протасова В.І., Савенко М.Є.,

при секретарі - Гончаровій А.Е.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 12016220460001517 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 березня 2017 року у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: м.Харків, пров. Северина Потоцького (пров. 17 Партзїзду)АДРЕСА_1., раніше судимого:

- 14.08.1990 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.143 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 05.01.1994 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.140 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 30.10.1996 року Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 11.05.2000 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 13.12.2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 31.10.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 29.12.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України із звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1 засуджений

- за ст.15 ч.2, ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначено покарання ОСОБА_1 у виді 6 років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.71 КК України до призначеного по даному вироку покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2014 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 22.05.2016 року приблизно о 12-00 годині, маючи намір на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, зайшов у двір за адресою: м.Харків, пров. Фруктовий, 14, що належить гр. ОСОБА_4, під приводом пошуку найманого житла. Так, ОСОБА_1 впевнився, що у дворі нікого не має, зайшов у будинок, тим самим проник у житло. Маючи намір на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, таємно викрав гаманець з грошима в сумі 343 грн., який знаходився у сумці потерпілої ОСОБА_4 на комоді в кімнаті. Після чого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник з викраденими грошима, якими не встиг розпорядитися, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 343 грн. 00 копійок.

Крім того, 22.05.2016 року приблизно о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, зайшов у двір за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 313/2, що належить гр. ОСОБА_5 JI.B., під приводом пошуку найманого житла. Так ОСОБА_1 впевнився, що у дворі нікого не має, зайшов у будинок, тим самим проник у житло. Перебуваючи у будинку, ОСОБА_6 через коридор та залу пройшов до спальної кімнати, де побачив сумку в якій знаходився гаманець належний потерпілій ОСОБА_5 Маючи намір на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, та вважаючи, що мешканці будинку відсутні, з метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 таємно викрав гроші у сумі 200 грн. з гаманця потерпілої ОСОБА_5, що лежав в сумці. Маючи намір залишити місце вчинення злочину, ОСОБА_1 попрямував до виходу з будинку, де був виявлений потерпілою ОСОБА_7, яка покликала на допомогу сусідів та бігла за ним, намагаючись його затримати. ОСОБА_1 був затриманий гр. ОСОБА_8, який його утримував до приїзду поліції. Після приїзду працівників поліції у ОСОБА_1 було вилучено викрадені грошові кошти потерпілої ОСОБА_7 JI.B. у сумі 200 грн. наступними купюрами: 1 купюра номіналом 100 грн., 2 купюри номіналом - 50 грн., та грошові кошти в сумі 343 грн., викрадені ОСОБА_1 в будинку потерпілої ОСОБА_4 22.05.2016.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з неповнотою як судового так і досудового слідства. В обґрунтування посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази його вини та крадіжку він не скоював, що підтверджується відсутністю відбитків його пальців. Також вказує на те, що під час досудового слідства було порушено його право на захист.

-захисник ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 обвинуваченого за ч.3 ст.185, с.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України виправдати за недоведеністю складу злочину, що інкримінує орган обвинувачення. В обґрунтування посилається на неповноту судового розгляду та порушення права на захист під час досудового слідства. При цьому зазначає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду з потерпілою ОСОБА_7 JI.B. могли б бути кваліфіковані лише за ч.1 ст.162 КК України, а знаходження обвинуваченого в домоволодінні ОСОБА_4 взагалі нічим не підтверджено. Не перевірив суд і покази ОСОБА_1 щодо наявності у нього грошових коштів в сумі 600 гривень, які вранці 22.05.2016 року йому надала матір.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, та досліджує докази , що не досліджувались судом першої інстанції , у випадках , визначених цією статтею. Доводів щодо наявності підстав для повторного дослідження обставин, встановлених судом першої інстанції сторонами не заявлено.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи і дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15 ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись із висновками суду, та, не визнавши себе винним, обвинувачений при апеляційному розгляді заперечував факт крадіжки ним грошових коштів у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_4.. На підтвердження своїх доводів вказав, що крім показів потерпілих немає жодних доказів його винуватості. Крім того зазначає, що під час розслідування справи на нього здійснювався моральний тиск з боку оперативників. Все це свідчить про обвинувальний ухил суду, який не надав критичної оцінки всім дослідженим по справі доказам.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 22.05.2016 року близько 12 години 00 хвилин вона знаходилася за місцем свого мешкання за адресою: м.Харків, пров. Фруктовий, 14 в м.Харкові, і побачила, що до неї в помешканні знаходиться раніше незнайомий їй обвинувачений ОСОБА_1 у якого вона запитала, що він робить у неї вдома, на що він відповів, що він шукає якусь людину. Після чого вона обвинуваченого ОСОБА_1 виштовхала зі свого помешкання, а потім лише побачила, що в неї в її сумці відсутній гаманець з грошима. В гаманці були грошові кошти в сумі 343 гривень 00 копійок та банківській картки.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 22.05.2016 року після 12 год. 00 хв. вона, зайшовши з огороду в будинок з відром в руках, побачила раніше невідомого їй обвинуваченого ОСОБА_1, який зайшов в будинок без запрошення. Він стояв біля софи де спала її 12 річна донька ОСОБА_9. Вона в обвинуваченого ОСОБА_1 запитала, що він робить в її помешканні, на що він відповів, що шукає якогось Кравченка. Після чого, вона провела обвинуваченого ОСОБА_1 до входу в будинок і почала кричати, щоб хоча б хтось почув її крики. Вона кричала сусідам, щоб вони викликали поліцію, а обвинувачений ОСОБА_1 відштовхнув її і побіг до фіртки. Після чого, вона побігла за ним по вулиці, щоб затримати його. Обвинуваченого ОСОБА_1 затримав ОСОБА_8 і привів його у її двір і тримав до приїзду поліції. Потім вона перевірила свій гаманець, який був у спальні, та виявила відсутність грошей на суму 200 гривень, про що повідомила працівників поліції.

Судом не встановлено даних, які вказують на обмову обвинуваченого потерпілими, а тому їх покази визнано достовірними.

Крім того, зазначені покази узгоджуються із дослідженими судом письмовими доказами:

- даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 22 травня 2016 року та фототаблиці до нього, в ході якого було оглянуто будинок ОСОБА_10 за адресою : м.Харків, пров. Фруктовий, 14 (а.к.п.12-15).

- даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 22 травня 2016 року та фототаблиці до нього, в ході якого було оглянуто будинок ОСОБА_7 за адресою : м.Харків, пров. Фруктовий, 14 (а.к.п.16-22).

- змістом протоколу огляду речей від 23 травня 2016 року, в ході якого були оглянуті вилучені у ОСОБА_1 грошові кошти номіналом 200 грн. ЕШ 4578095; 100 грн. Е66869140; 50 грн. КР 6071618; 50 грн. КА 8356287; 50 грн. КЯ 7279445; 50 грн. СГ 9266602; 20 грн. - №ПГ 3440427; 5 грн. СЗ 33274963; 5 грн. ПД 7239693; 5 грн. СЕ 5906726; 2 грн. РТ 8201748; 2 грн. РГ 757942; 2 грн. СИ 4514975; 1 грн. ГШ 277334; 1 грн. КГ 3773576 (а.к.п. 28).

Грошовими коштами на загальну суму 543 гривень 00 копійок, які залучені до матеріалів справи у якості речових доказів.

Допитаний під час судового розгляду ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнавав. Поясняв суду, що він того дня підшуковував житло для оренди в приватному секторі і ніяких крадіжок він не вчиняв. Потерпілу ОСОБА_4 взагалі не бачив. Гроші в сумі 600 гривень 22.05.2016 року йому дала матір ОСОБА_9

З метою перевірки пояснень обвинуваченого щодо наявності у нього власних грошових коштів за ініціативою сторони захисту до суду викликалась свідок ОСОБА_9, яка від дачі показів відмовилася на підставі ст.. 63 Конституції України.

Аналізуючи в сукупності всі досліджені докази, суд першої інстанції визнав необґрунтованою версію обвинуваченого . Колегія суддів погоджується з правильністю цього висновку, оскільки 22.05.2016 року ОСОБА_1 заходив в домоволодіння, власники яких не давали оголошень про сдачу житла в найм, сума грошових коштів, вилучених у нього не збігається із сумою, яку він начебто отримав від матері. Натомість кількість купюр, їх номінали та загальна сума співпадає із показами потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про кількість викрадених у них коштів. Саме потерпілі вказали на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила злочин.

Апеляційним судом досліджено надані стороною обвинувачення докази добровільної відмови підозрюваного ОСОБА_1 від правової допомоги захисника під час досудового розслідування. Скарги на незаконні дії працівників поліції та психологічний тиск підозрюваний не подавав. Колегія суддів звертає увагу, що запобіжні заходи щодо нього органом досудового слідства не обирались, а за його клопотанням суд залучив захисника для захисту інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду. З огляду на це, доводи обвинуваченого про порушення його права на захист та будь-який незаконний вплив є безпідставними.

Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_1 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

При цьому колегія суддів погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду таємного викрадення грошових коштів, які належать ОСОБА_4, суд кваліфікує за ст. 185 ч.3 КК України, а по епізоду таємного викрадення грошових коштів, які належать ОСОБА_7 за ст. 15 ч.2, ст.. 185 ч. 3 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особи обвинуваченого, який на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується незадовільно, неодноразово засуджений за скоєння корисливих умисних кримінальних правопорушень проти власності, скоїв кримінальні правопорушення в період випробувального терміну, з урахуванням обтяжуючої покарання обставини- рецидиву злочинів та відсутності помякшуючих обставин, суд першої інстанції правильно обрав ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Однак остаточне покарання, визначене судом за сукупністю злочинів та сукупністю вироків ( ст.ст. 70,71 КК України), хоч і не виходить за межі, встановлені для даного виду покарання, проте, на думку колегії суддів, за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, про що свідчить спосіб вчинення злочинів і ступінь тяжкості їх наслідків.

Тому колегія суддів, керуючись положеннями ч.2 ст. 404 КПК України, приймає рішення про зміну вироку із помякшенням призначеного ОСОБА_1 остаточного покарання. При цьому колегія суддів , призначаючи покарання за сукупністю злочинів , вважає необхідним застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Процесуальних порушень, що тягнуть безумовне скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись, ст.ст. 404,405,407, 418, ст. 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 березня 2017 року у відношенні ОСОБА_1 змінити в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_1 засудженим

- за ст.15 ч.2, ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання ОСОБА_1 у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2014 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України ( в ред.. 26.11.2015 року)зарахувати час перебування під вартою ОСОБА_1 із 28.03.2017 року по 20.06.2017 року в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі , а з 21.06.2017 року до 07.09.2017 року із розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавлення волі .

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - з дня вручення копії ухвали.

Головуючий-

Судді -