Ухвала суду № 69661004, 20.10.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/11106/17

Провадження № 1-кс/428/4872/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., при секретарі судового засідання Циганок А.В., за участю прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12017130000000304 від 29.08.2017 року, стосовно: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 17а\75, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУ НП в Луганській області перебуває кримінальне провадження за №12017130000000304 від 29.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.08.2017, близько 07 годині 30 хвилин, у світлий час доби, за відсутності атмосферних опадів, водій ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи легковим автомобілем «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_1, де в якості пасажира на передньому сидінні знаходилась ОСОБА_5, рухаючись по вул. Новікова м. Сєвєродонецька Луганської області, в напрямку руху від вул. Космонавтів до вул. Курчатова, в правій смузі для руху, не вибрав безпечну швидкість руху та, не переконався в безпеці в момент зміни напрямку руху, при цьому виїхав за межі проїжджої частини де скоїв наїзд на перешкоду, у вигляді опори лінії електромереж, внаслідок чого ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до реанімаційного відділення Сєвєродонецької МБЛ.

Пасажир автомобіля «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження, та була госпіталізована до реанімаційного відділення зазначеного закладу, де 02.09.2017 року від отриманих травм померла.

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупу за №190 від 09.09.2017 року, тілесні пошкодження встановлені на трупі ОСОБА_5, кваліфікуються: садна: в області правої брові, на скаті носу з права, на кінцівки носу, над верхньою губою з права, на підборідді по центру, на лівій молочній залозі на зовнішній поверхні лівого передпліччя, на тильній поверхні проксимальних фалангів, на передній поверхні правої голені, в області проекції передньої поверхні лівого колінного суглоба, по передній поверхні лівої голені в верхній середній треті, на передній поверхні лівої голені в нижній треті; синець : на верхніх віках обох очей, в заушній області з права, на зовнішній поверхні лівого плеча, в області проекції лівого ліктьового суглоба, в області правої і лівої великої полової губи до категорії легких тілесних пошкоджень; крововилив: на внутрішні поверхні мяких покровів голови з права, травматичний крововилив в області правої тьмяної і потиличної часток головного мозку, закрита тупа травма грудної клітини, множені перелами ребер, забій легень, забій середостіння, забій серця, забій печені, перелами кісток тазу, перелом лівого стегна, що призвело до розвитку травматичного шоку до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Рани: на волосяної частині голови в лобній області, в лобній області з права, на переніссі з права, в шостому межребіррі з ліва по передній пахвовій лінії, на зовнішній поверхні правої кісті, на тильній поверхні проксимальних фалангів 1,2,3 пальців лівої руки, в шостому межребіррі з права по передній пахвовій лінії, на тильній поверхні правої кісті з переходом на лодонную поверхню, на передній поверхні передньої черевної стінки, на зовнішній поверхні лівого стегна, на передній поверхні лівої голені до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя. Різані рани (скальповані) утворилися від дії предметів які мають ріжучу кромку, інші пошкодження від контакту з тупими твердими предметами. Всі тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 є прижиттєвими. Тілесні пошкодження від яких настала смерть ОСОБА_5 утворилися не задовго до надходження у лікарню та могли утворитися в строк і при обставинах вказаних в постанові. Смерть ОСОБА_5 настала від закритої тупої травми грудної клітини, закритого перелому ребер, з права з забоєм легких, середостіння, серця, печені, закритого переламу кісток тазу, закритого переламу лівого стегна, що призвели у сукупності к травматичному шоку. Враховуючи данні експертизи трупу ОСОБА_5В, отримані тілесні пошкодження мають прямий причинний зв'язок зі смертю потерпілої.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи за №19/113/9-1/224е від 28.09.2017 року, дослідження проведено та справедливе за умови що автомобіль «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент ДТП знаходився у технічно справному стані,

а його виїзд за межі проїжджої частини стався в наслідок того, що водій не обрав безпечну швидкість руху або не переконався в безпеці в момент зміни напрямку руху. В даній дорожній ситуації, водію автомобіля «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, слід було керуватися технічними вимогами пунктів 10.1 або 12.1 ПДР України. Умова наявності у водія автомобіля «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, технічної можливості запобігти виїзду автомобіля за межі проїжджої частини встановлюється шляхом відповідності його дій технічним вимогам пунктів 10.1 або 12.1 ПДР України. З технічної точки зору дії водія автомобіля «HONDA CIVIC», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, невідповідні технічним вимогам пунктів 10.1 або 12.1 ПДР України знаходилися в причинному звязку із настанням ДТП.

Враховуючи викладене, встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_3 Підозра у вчиненні злочину ОСОБА_3, повністю підтверджується зібраними у ході досудового слідства доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 29.08.2017 року; схемою до протоколу огляду місця ДТП від 29.08.2017 року; висновком судової автотехнічної експертизи за №19/113/9-1/224е від 28.09.2017 року.

17.10.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Крім того відносно ОСОБА_3 встановлена наявність наступних ризиків, передбачених, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - може перешкоджати кримінальному провадженню; незаконно впливати на потерпілих та експерта в цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності;

Крім того згідно ст. 178 КПК України в ході досудового розслідування встановлені обставини, відносно ОСОБА_3 а саме: не має постійного джерела доходу офіційно не працевлаштований;

вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

Беручи до уваги вищевказане, є достатні підстави вважати, неможливим запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, а відтак слідчий просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу, крім того зауважили, що підозрюваний показів не дає та зі слідством не співпрацює.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник проти клопотання заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце мешкання, намірів переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню, як зазначає слідчий в клопотанні не має, в тому числі і за станом свого здоровя. На думку захисника слідчий та прокурор не довели в судовому засідання жодного ризику, зазначеного в клопотанні.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема,

окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Встановлено, що СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12017130000000304 від 29.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

17.10.2017 року слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_2 за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_1 в порядку ст. 277,278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_3

Про обґрунтованість підозри свідчать вище зазначені протоколи огляду місця ДТП, схемадо протоколу, висновки експертиз.

Відповідно до вимогст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно дост.18 цього Законувстановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення

порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Доводи слідчого та прокурора що він може незаконно впливати на потерпілих, експерта у цьому ж кримінальному провадженні не знаходять свого підтвердження у судовому засіданні. Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний під час ДТП теж отримав тілесні ушкодження які унеможливлюють його пересування, до судового засідання доставлений на пересувній кушетці та в матеріалах доданих до клопотання є протокол допиту лікаря-травматолога Сєвєродонецької МБЛ ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 не має можливості самостійно пересуватися, в нього зламані кістки тазу, строк лікування від 2-ох до 6 місяців.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачене покарання у виді від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років чи без такого та яке згідно статті 12 цього кодексу класифікується як тяжкий злочин.

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: той факт, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та мешкання, одружений, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, що в свою чергу свідчить про міцність соціальних звязків підозрюваного в місці його постійного проживання.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та п. 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обовязки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, передбачено ст. 194 КПК України.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а це на думку прокурора вказує на те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню. Однак, сама по собі тяжкість вчиненого злочину, у якому підозрюється особа, на переконання слідчого судді, не є достатньою підставою для застосування виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, без урахування інших обставин кримінального провадження та особи підозрюваного. Інші доводи прокурора також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді застави, який є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.

На думку слідчого судді, ОСОБА_3 на даній стадії досудового розслідування не є особою, яку потрібно ізолювати від суспільства для забезпечення виконання ним, покладених процесуальних обов'язків, враховуючи його особу та обставини, встановлені при розгляді клопотання. Слідчий у поданому клопотанні про існування обставин, що виключають застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_3, окрім тримання під вартою також, не довів а, в порушення вимог п.6 ч.1ст.184 КПК України, обмежився лише загальними положеннями щодо порядку розгляду таких клопотань, та зазначив, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного.

Положенняст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.

Таким чином, враховуючи вище приведене слідчий суддя вважає, що вданому випадку прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме - недостатності застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного в клопотанні, а відтак, керуючись ч. 4 ст. 194 КПК України, вважає можливим застосувати ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотання, а саме заставу.

Згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 6 ст. 182 КПК України вказує на те, що підозрюваний не пізніше 5 днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави повинен внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше 5 днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийняте рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобовязаний виконувати покладені на нього обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу та вище зазначеного ризику, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, а саме 50520 грн. (30*1684), який повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків і який не є завідомо непомірний для нього.

Керуючись вимогами ст. ст.131,132,176,177,178,181, 183,184,194, 197,198 КПК Українитаст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України -задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 520 гривень, які не пізніше 5 днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, депозитний рахунок для зарахування застави, одержувач ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду 05381484.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, зобовязати підозрюваного ОСОБА_3

1) прибувати до визначеної службової особи за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В разі внесення застави, вище перелічені обовязки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному розяснюється положення п.п.8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу.

На дану ухвалу у пятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна